Справа № 580/1407/23 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ТИМОШЕНКО
11 травня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо перерахунку/обчислення пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність та без компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, а з жовтня 2022 року без урахування в складових пенсійної виплати щомісячної доплати 2000 грн., передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.02.2022 №ФР43416 без обмеження її максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01.04.2019 нарахування і виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати пенсію і виплатити з жовтня 2022 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 лютого 2023 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, дійшов висновку, що позивач, звернувшись до суду з вищевказаними об'єднаними вимогами має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов'язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об'єднання непов'язаних між собою вимог значно ускладнить розгляд справи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем у поданій до суду позовній заяві об'єднано вимоги, які не пов'язані між собою підставами виникнення, законодавчим врегулюванням та поданими доказами, суд дійшов до висновку, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог значно ускладнить та сприятиме затягуванню вирішення спору по суті.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, у яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Відповідно до частини шостої статті 172 КАС України суд вправі за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Відтак, визначальною умовою для роз'єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз'єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Так, частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, таке роз'єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.
З аналізу змісту заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково не скористався процесуальним правом, передбаченим частиною шостою статті 172 КАС України, відповідно до якого суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. В тому числі, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 9901/404/19.
Суд першої інстанції, зазначаючи про те, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог значно ускладнить та сприятиме затягуванню вирішення спору по суті, помилково не врахував та не скористався правом на роз'єднання позовних вимог задля належного виконання завдання адміністративного судочинства.
Так, всупереч вищенаведеним нормам Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку та помилково застосував пункт 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернувши позовну заяву.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що, повертаючи позовну заяву, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та зміст позовних вимог, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права та помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, а також встановлені вище обставини свідчать, що оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв'язку з чим підлягає скасуванню як така, що прийнята передчасно та без належних правових підстав.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до Черкаського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст. 243, 315, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року - задовольнити повністю.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року - скасувати та направити справу до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна