Справа № 522/6099/23
Провадження № 1-кп/522/1795/23
11 травня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023163510000224 від 18.03.2023 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, з вищою освітою, неодруженого, яукий зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 8419-ІХ частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, та Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), Указом Президента України №757 від 07.11.2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, 18.03.2023 приблизно о 15 годині 42 хвилини перебував в касовій залі у магазині «Таврія-В», який розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Фонтанська дорога, будинок 17/19, де помітив на касі самообслуговування № 1 мобільний телефон торгової марки «Xiaomi Redmi 9T» в корпусі синього кольору, який був у футлярі синього кольору та в нього виник злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном.
Діючи з вказаною метою, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді неправомірного заволодіння чужим майном, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії несуть таємний характер ОСОБА_3 , визначив предметом свого злочинного посягання, майно яке знаходилось в касовій залі у магазині «Таврія-В» на касі самообслуговування № 1, а саме: мобільний телефон торгової марки «Xiaomi Redmi 9T» в корпусі синього кольору, вартістю 5400 гривень, який був у футлярі синього кольору, вартістю 250 гривень, що належить ОСОБА_6 , взяв вищевказаний телефон з каси самообслуговування № 1 та поклав його до пакету з купленою ним продукцією, після чого покинув місце вчинення злочину, набувши можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 5650 гривень.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Вчиненим кримінальним правопорушенням ОСОБА_3 завдав потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянці України, матеріальну шкоду у розмірі 5650,00 грн., яка відшкодована на стадії досудового розслідування шляхом повернення викраденого майна.
У судовому засіданні ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у вчиненому щиро розкаявся та підтвердив суду такі встановлені під час досудового розслідування фактичні обставини як дата, час, місце, спосіб і наслідки вчиненого ним злочину, зокрема, що вдень 18.03.2023 року він в магазині «Таврія» помітив на касі самообслуговування мобільний телефон «Xiaomi Redmi 9T» в корпусі синього кольору та синьому футлярі та у нього виник умисел на його викрадення, він непомітно взяв його та поклав до пакету зі своїми покупками та вийшов з магазину. Просив, враховуючи пом'якшуючи обставини, суворо його не карати.
Прокурор просив суд визнати ОСОБА_3 винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Захисник ОСОБА_5 просила суворо не карати обвинуваченого.
Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про слухання справи за її відсутністю.
Під час судового засідання встановлено, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що відсутні сумніви у добровільності позицій обвинуваченого та інших учасників судового розгляду.
З урахуванням заяви потерпілої про розгляд провадження за її відсутності, думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Беручи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України повністю доведена та його дії правильно кваліфіковані стороною обвинувачення.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України не встановлені.
При визначенні мотивів призначення покарання суд керується наступним.
Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора»: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».
Вимога додержуватись справедливості під час застосування кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.), статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.
Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов'язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.
Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Суд, при визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу обвинуваченого, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З урахуванням наведених положень законодавства, при призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжким злочином.
Суд бере до уваги визнання ОСОБА_3 провини, що виразилося у щирому осуді своєї поведінки, добровільних показах щодо вчиненого злочину, що пом'якшує міру покарання. На наркологічному чи психіатричному обліку обвинувачений не перебуває, має позитивну характеристику, обтяжуючі обставини судом не встановлені. Крім того, суд враховує, що на утриманні обвинуваченого ОСОБА_3 перебуває непрацездатна мати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказані факти суд бере до уваги при обранні міри покарання.
Крім того, суд при призначенні покарання, крім іншого, бере до уваги кількість епізодів злочинної діяльності обвинуваченого та ступінь суспільної небезпечності вчиненого.
Зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, тяжких наслідків від його дій не настало, то суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання з призначенням іспитового строку в 1 рік із покладенням на обвинуваченого відповідних обов'язків.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Суд також встановив, що у даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_3 перебуває під цілодобовим домашнім арештом з 21.03.2023 року у зв'язку із застосуванням до нього ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.03.2023 року відповідного запобіжного заходу, та враховуючи, що ризики, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, що були підставою для застосування відносно ОСОБА_3 такого запобіжного заходу зменшилися, суд вбачає за необхідне змінити відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на особисте зобов'язання, зобов'язавши його прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання, та який після набрання вироком законної сили скасувати.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Відомостей про процесуальні витрати суду не надано.
Керуючись ст.ст. 100, 349, 367-368, 370-371, 373-376, 395, 532 КПК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавленняволі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Відповідно до п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме строк випробування, рахувати з моменту ухвалення вироку, тобто з 11 травня 2023 року.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити з домашнього арешту на особисте зобов'язання, зобов'язавши його прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання, та який після набрання вироком законної сили, - скасувати.
Контроль за виконанням запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді особистого зобов'язання у кримінальному провадженні, яке перебуває у суді, до набрання вироком законної сили, здійснює прокурор, відповідно до ч. 3 ст. 179 КПК України.
Речові докази: мобільний телефон торгової марки «Xiaomi Redmi 9T» в корпусі синього кольору у футлярі синього кольору - вважати таким, що повернуто власнику майна; картку пам'яті «goodram» 16 GB з записами з камер відеоспостереження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Суддя ОСОБА_1