09 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/3240/22 пров. № А/857/2663/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року про залишення заяви без задоволення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Маєцька Н.Д.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
05 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив: визнати протиправними дії та бездіяльність щодо відмови у сплаті фактично нарахованої пенсії, з урахуванням процентної надбавки 68% за 31 рік вислуги; зобов'язати здійснити перерахунок та виплату фактичного розміру пенсії з урахуванням процентної надбавки 68% за вислугу років.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо застосування обмеження з 01 квітня 2019 року максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити, починаючи з 01 квітня 2019 року, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10 січня 2023 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про визнання протиправним рішення, вчиненого суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду, у якій просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та зобов'язати виконати рішення суду від 13 жовтня 2022 року у цій справі.
Заява обґрунтована тим, що в грудні 2022 року ним отримано пенсію, розмір, якої не змінився, у зв'язку із чим звернувся до ГУ ПФ України в Закарпатській області із заявою щодо виконання рішення суду у цій справі. Проте, відповідач листом повідомив про часткове виконання рішення суду, зазначивши, що перерахунок пенсії здійснено з 01 квітня 2019 року по 20 січня 2020 року, тобто до дати його переведення на пенсію по інвалідності. Вважає, що перерахунок пенсії повинен бути здійснений з 01 квітня 2019 року та по цей час.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишено без задоволення.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року по 20 січня 2020 року, тобто до дати переведення позивача на пенсію по інвалідності, та різниця в пенсії за минулий час за вищевказаний період склала 69543,89 грн. Отже, з матеріалів справи слідує, що відповідач вчиняв активні дії спрямовані на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року, зокрема провів перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року. Враховуючи вищенаведене та враховуючи зміну виду пенсійного забезпечення позивача (перехід з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності) суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених ГУ ПФУ в Закарпатській області на виконання рішення суду в адміністративній справі № 260/3240/22.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову судову ухвалу по суті.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та унеможливлено виконання рішення суду. Вказує, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року у цій справі повинно поширюватись на усі види його пенсії: і за вислугу років, і у зв'язку із інвалідністю.
У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним рішення, вчиненого суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129 та ст. 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Приписами ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,- за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Таким чином, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Із матеріалів справи слідує, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити, починаючи з 01 квітня 2019 року, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо виконання рішення суду, та листом від 28 листопада 2022 року відповідач повідомив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснило з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії на виконання рішення суду без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум станом на дату, з якої судом зобов'язано провести такий перерахунок (01 квітня 2019 року). Вказано, що у випадку, коли у рішенні суду не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішенням судів, якими зобов'язано органами Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжується до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при внесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. Повідомлено, що перерахунок пенсії на виконання рішення суду від 13 жовтня 2022 року по справі № 260/3240/22 здійснено з 01 квітня 2019 року по 20 січня 2020 року, тобто до дати переведення на пенсію по інвалідності. Різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) за період з 01 квітня 2019 року по 20 січня 2020 року склала 69543,89 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Згідно усталеної судової практики (постанови Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року у справі № 21-239а11, від 19 березня 2013 року у справі № 21-53а13, від 05 листопада 2013 року у справі № 21-293а13, від 07 липня 2014 року у справі № 21-222014), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.
Таким чином, у випадку, коли в рішенні суду не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.
З матеріалів справи також слідує, що з 21 січня 2020 року позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності.
Відтак, відповідачем на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року по 20 січня 2020 року, тобто до дати переведення позивача на пенсію по інвалідності, та різниця в пенсії за минулий час за вищевказаний період склала 69543,89 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач вчиняв активні дії спрямовані на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року, зокрема провів перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року.
Враховуючи вищенаведене та враховуючи зміну виду пенсійного забезпечення позивача (перехід з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності) колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених ГУ ПФУ в Закарпатській області на виконання рішення суду в адміністративній справі № 260/3240/22.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року про залишення заяви без задоволення у справі № 260/3240/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 09 травня 2023 року.