Справа № 420/5389/23
08 травня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Ярославська, 40, м.Київ, 04071, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивач (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління ПФУ У Київській області щодо визначення 50% розміру суддівської винагороди при призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за розпорядженням-протоколом від 08.03.2023 року (Рішення 155250021062 від 09.03.2023);
зобов'язати Головне управління ПФУ в Одеській області призначити судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 68% суддівської винагороди, встановленої Довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №38 від 24.02.2023 року з моменту виникнення права - 22.02.2023 року;
встановити порядок виконання судового рішення та зобов'язати відповідачів надати звіт про виконання судового рішення 15 денний строк з моменту набуття законної сили судовим рішенням та в порядку ст.371 КАС України допустити негайне виконання судового рішення у розмірі виплат щомісячного довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 68% суддівської винагороди, встановленої Довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21 лютого 2023 року, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №122/0/15- 23, його було звільнено у відставку з посади судді П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до Наказу П'ятого апеляційного адміністративного суду №11-ос/с від 22.02.2023 року відраховано зі штату П'ятого апеляційного адміністративного суду. До вказаного наказу додано розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якого загальний стаж складає 29 років 9 місяців 13 днів.
28.02.2023 року позивач звернувся до Управління ПФУ в Київському районі м.Одеси із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, додавши до заяви довідку П'ятого апеляційного адміністративного суду № 38 від 24.02.2023 року про заробітну плату , згідно з якої станом на 22.02.2023 року суддівська винагорода, яка враховуються при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 229 906,25 грн.
Протоколом від 08.03.2023 року ( в електронному кабінеті було вказано - Центральним об'єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі (Рішення 155250021062 від 09.03.2023) позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди.
Відповідно до відповіді ГУ ПФУ в Одеській області належними відповідачами від 20.03.2023, рішення 155250021062 від 09.03.2023 приймалось Головним управлінням ПФУ У Київській області, а на цей час пенсійна справа передана до Головного управління ПФУ в Одеській області.
Позивач вважає такі дії пенсійного органу протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (ст.262).
05.04.2023 року до суду від представника ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого вимоги викладені у позовній заяві вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач вказує, що чинним законодавством не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді часу проходження строкової військової служби, періоду навчання, тощо. Відтак, позовні вимоги в частині зарахування до стажу роботи судді спірних періодів, на думку пенсійного органу є безпідставними.
18.04.2023 від представника ГУ ПФУ у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вважає що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. У наданому відзиві відповідач вказує, що загальний страховий стаж позивача становить 32 роки 00 місяців 20 днів, з них стаж судді становить 20 років 00 місяців 00 дні. У зв'язку із чим, загальний процент розрахунку пенсії від заробітку відповідно до ст. 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» становить 50%.
Також відповідач зазначає, що згідно запису трудової книжки позивача датою звільнення з посади судді П'ятого апеляційного суду є 22.02.2023 року.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щомісячне довічне утримання судді у відставці призначається з дня наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, якщо звернення відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення з посади, отже з 23.02.2023.
Враховуючи викладене, Управління не вбачає в своїх діях порушення діючого Пенсійного законодавства, і вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії винесено правомірно на підставі наявних в пенсійній справі документів.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов до наступних висновків: ОСОБА_1 , 1973 року народження, Указом Президента України від 11 листопада 2003 року № 1286/2003 призначений строком на п'ять років на посаду судді Київського районного суду міста Одеси, Указом Президента України від 7 липня 2008 року № 622/2008 призначений на посаду судді Одеського апеляційного адміністративного суду у межах п'ятирічного строку, Постановою Верховної Ради України від 16 квітня 2009 року № 1279-VI обраний суддею цього суду безстроково Рішенням Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2019 року № 2741.0/15-19 переведений на посаду судді П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 №122/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді П'ятого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023 №11-ос/с «Про відрахування зі штату П'ятого апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_1 » позивача відраховано зі штату П'ятого апеляційного адміністративного суду 22.02.2023 у зв'язку із звільненням з посади судді цього ж суду у відставку.
Згідно рішення ГУ ПФУ у Київській області № 155250021062 від 09.03.2023 року, позивачу з 23.02.2023 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 50% заробітної плати (суддівської винагороди), виходячи зі стажу роботи безпосередньо на посаді судді - 20 років 00 міс. 00 днів.
На звернення представника позивача, ГУ ПФУ в Одеській області листом від 20.03.2023 року №1500-0302-8/32990 повідомлено, що ОСОБА_1 28.02.2023 звернувся до Головного управління із заявою №1589 щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи. На підставі вищезазначеного, розгляд документів, наданих для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , провадився Головним управління Пенсійного фонду України в Київській області. Рішенням №155250021062 від 09.03.2023 року ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 23.02.2023 у розмірі 114953,13 грн. щомісячно та передано електронну пенсійну справу до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, де наразі заявник перебуває на обліку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного: Законом України від 12.07.2018 № 2509-VIII “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у зв'язку з прийняттям Закону України “Про Вищий антикорупційний суд” (далі - Закон № 2509-VIII) статтю 137 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” доповнено частиною другою такого змісту:
“До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді”.
Разом з цим, при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до кандидатів на посади суддів застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання). Означена позиція підтримується Вищою радою правосуддя, Верховним Судом, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України, викладеною у спільному листі “Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді” від 05.11.2018 №41783/0/9-18.
У відповідності до п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VII “Про судоустрій і статус суддів” (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст.529; 2015 р., №№18-20, ст.132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Згідно з абзацом четвертим п. 34 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII “Про судоустрій і статус суддів” (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення ОСОБА_1 на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалось частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (далі - Закон № 2862-XII) та Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року № 584/95 (далі - Указ № 584/95).
Згідно з абзацом 2 частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII (із змінами, внесеними Законом від 24 лютого 1994 року № 4015-12) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Абзацом 2 статті 1 Указу № 584/95 в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді, додатково встановлювалось, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Отже, на підставі вищезазначених норм до стажу позивача на посаді судді підлягає зарахуванню половина строку навчання у вищому навчальному закладі, а саме 2 роки 5 місяців 00 днів.
Крім того, згідно з частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (зі змінами, внесеними Законом від 12 липня 2018 року № 2509-VIII) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
За правовим висновком, який покладено в основу рішення Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18, частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (зі змінами, внесеними Законом від 12 липня 2018 року № 2509-VIII) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Така правова позиція вмотивована тим, що зазначена норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зарахувати до стажу роботи на посаді судді також стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-XII, яка була чинною на час призначення позивача на посаду судді, на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Отже, на підставі вищезазначених норм до стажу позивача на посаді судді підлягає зарахуванню згідно стаж роботи у сфері права - 03 роки.
Відповідно до розрахунку П'ятого апеляційного адміністративним суду стаж роботи на посаді безпосередньо судді ОСОБА_1 становить 19 років 02 місяці 29 днів.
Таким чином, судом встановлено що стаж роботи позивача на посаді судді становить 24 роки 07 місяців 29 днів.
Дані обставини також підтверджуються рішенням органу, який прийняв рішення про відставку судді (рішення Вищої ради правосуддя № 122/0/15-23 від 21.02.2023 року).
Враховуючи зазначене, позивач має право на виплату довічного утримання розмірі 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50% за 20 років роботи посаді судді + 8% за 4 років стажу), а не 68% як зазначає позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
На думку суду, зменшення відсотку основного розміру довічного утримання позивача було здійснено не у спосіб, передбачений Конституцією України та Закону № 1402 -VIII, а в контексті положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції відбулося втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
В пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).
Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, отримуючи пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв'язку з прийнятим рішенням пенсійного органу про її призначення мав законні сподівання на отримання пенсії без будь-яких обмежень.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах "Жовнер проти України" від 29 червня 2004 року, "Меллахер та інші проти Австрії" від 19 грудня 1998 року та "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року, визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи. При цьому, у змісті рішення у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Суд зазначає, що невизначеністю та зміною своєї позиції щодо наявності певного стажу судді відповідачем було порушено принцип юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Обираючи належний засіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить із того, що такий спосіб відновлення має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах від 22 листопада 2018 року у справі № 9901/805/18 від 02 квітня 2019 року у справі №607/8578/17, від 13 лютого 2020 року у справі №592/5433/17, від 06 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі №243/4458/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17,від 20 лютого 2018 року у справі №П/9901/382/18, від 01 жовтня 2018 року у справі №541/503/17, від 28 листопада 2019 року у справі №428/3117/17 робив висновки про те, що ефективним способом захисту прав судді у відставці, яким органи Пенсійного фонду України призначають щомісячне довічне грошове утримання у меншому розмірі, ніж того вимагає Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, є зобов'язання органів Пенсійного фонду України призначити та виплачувати суддям у відставці таке утримання у розмірі, визначеним вказаним законом.
При цьому слід зазначити, що питання розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці імперативно вирішено у частинах другій та третій статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, а тому це питання не відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України, тобто не залежать від їх розсуду при виборі будь-яких правомірних варіантів дій.
Єдиним нормативним документом, який регламентує діяльність органів Пенсійного фонду України щодо подання та розгляду суддею у відставці заяви про призначення або перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.03.2017 № 5-1).
Разом з тим, цей порядок, як підзаконний нормативний акт, не наділяє органи Пенсійного фонду України правом дискреційних повноважень (на свій розсуд) при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Зазначені нормативно-правові акти регулюють діяльність органів Пенсійного фонду України щодо призначення, перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а саме ст. 142 Закону України “Про судоустрій і статус судців” та Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 №3-1.
При цьому жоден з цих двох нормативних актів не наділяє органи Пенсійного фонду України правом зараховувати певні періоди роботи та навчання до стажу роботи судді або правом на свій власний розсуд визначати розмір довічного утримання.
Право зараховувати певні періоди роботи та навчання до стажу роботи судді належить Вищій раді правосуддя під час прийняття рішення про звільнення судді у зв'язку з поданням заяви про відставку та суду, в якому працював суддя, під час видачі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 4 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України). Такий особливий порядок відносно суддів відрізняється від передбачених Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” прав органів Пенсійного фонду по обчисленню страхового стажу (частина друга статті 24) та визначенню розміру пенсій (стаття 27, тощо).
Враховуючи, що відповідачем вчинено дії, які порушили права позивача, а також те, що відповідач безпідставно зменшив суму суддівської винагороди, не дотримавшись вимог та положень Закону № 1402 -VIII, такі дії не можуть відповідати приписам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дії Головного управління ПФУ У Київській області щодо визначення 50% розміру суддівської винагороди при призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за розпорядженням-протоколом від 08.03.2023 року (Рішення 155250021062 від 09.03.2023); зобов'язання Головного управління ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 58% суддівської винагороди з 23.02.2023 року (з моменту звернення та призначення пенсії).
Щодо прохання позивача звернути до негайного виконання рішення суду, суд зазначає наступне: вирішення питання щодо допущення до негайного виконання рішення суду є процесуальним питанням, пов'язаним з виконанням судових рішень, передбаченим розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць - виконуються негайно.
Згідно з частиною 2 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення.
Суд звертає увагу, що негайно виконуються рішення суду саме про стягнення пенсії, що є вимогою майнового характеру. Однак, зобов'язання вчинити дії, в тому числі перерахувати та виплатити пенсію, а у спірному випадку довічне грошове утримання судді, є вимогою немайнового характеру та, відповідно, не є тотожним за своїм значенням вимозі про стягнення конкретної суми. Рішення суду у цій справі носить саме зобов'язальний характер.
З огляду на вказане, відсутні підстави для звернення до негайного виконання рішення суду у цій справі.
Стосовно вимоги, щодо зобов'язання відповідача подати в установлений судом строк після набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне: відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
За таких обставин, а також враховуючи відсутність обґрунтованих сумнівів щодо невиконання відповідачем даного судового рішення, в разі набрання ним законної сили - суд не встановлює обов'язку для відповідача на подання звіту, а тому відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного: згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом у розмірі 1073,60 грн., підлягають стягненню з Головного управління ПФУ У Київській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Ярославська, 40, м.Київ, 04071, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління ПФУ У Київській області щодо визначення 50% розміру суддівської винагороди при призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за розпорядженням-протоколом від 08.03.2023 року (Рішення 155250021062 від 09.03.2023).
Зобов'язати Головне управління ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 58% суддівської винагороди з 23.02.2023 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К. Василяка