про закриття провадження в частині позовних вимог
09 травня 2023 року № 320/13846/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Гірської сільської ради
про визнання протиправними та скасування рішень, визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Гірської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 22.07.2021 №526-17-VІІІ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Затишне Гірської сільської ради»;
- визнати протиправним та скасувати рішення Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 13.09.2021 №666-19-VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 »;
- визнати бездіяльність Гірської сільської ради незаконною та зобов'язати Гірську сільську раду розглянути подану гр. ОСОБА_1 заяву від 19.03.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 та прийняти рішення у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України про затвердження проекту землеустрою.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №320/13846/21 відмовлено.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваних рішень відповідача, оскільки вони прийняті з порушень вимог діючого на момент їх прийняття законодавства.
За час розгляду справи відповідачем не було надано суду будь-яких документів, зі змісту яких можливо було б встановити його ставлення до заявлених позовних вимог.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог з огляду на таке.
Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно частини першоъ статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, зокрема, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За змістом частини першоъ статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
У зв'язку з наведеним, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від адміністративної є наявність у них спору про права, що виникають, зокрема, із земельних правовідносин (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.
Зокрема у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №520/13190/17, від 27 листопада 2018 року у справі №820/3534/17, від 19 лютого 2020 року у справі №1340/3580/18 та інших Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:
«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.».
Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №826/15700/17).
У постанові від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зробила такий правовий висновок: «Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до положень статті 21 ЦК України».
Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, суд не має підстав не враховувати запропонований підхід під час вирішення цієї справи.
Як убачається з матеріалів справи, позивач претендує на отримання земельної ділянки, на яку іншій особі, а саме ОСОБА_2 оскаржуваними позивачем рішеннями Гірської сільської ради надано дозвіл на розробку проекту землеустрою та його затверджено, тобто, в даному випадку безсумнівно виникає спір про право позивача та ОСОБА_2 на отримання у власність однієї і тієї самої земельної ділянки. При цьому, пунктом 2 Рішення Гірської сільської ради від 13.09.2021 №666-19-VIII передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2058 га з кадастровим номером 3220886203:03:03:005:0392, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Отже, у даній справі наявний спір про право на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886203:03:03:005:0392.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що спір у частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішень Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 22.07.2021 №526-17-VІІІ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Затишне Гірської сільської ради» та від 13.09.2021 №666-19-VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 » стосується приватноправових відносин і, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на те, що вирішуваний спір в частині оскарження рішень відповідача від 22.07.2021 №526-17-VІІІ та від 13.09.2021 №666-19-VІІІ не є публічно-правовим, натомість його належить розглядати у порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд приходить до переконання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами частини першої статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Беручи до уваги наведену норму, суд роз'яснює позивачу, що він вправі звернутися з позовом до місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Закрити провадження в адміністративній справі №320/13846/21 за позовом ОСОБА_1 до до Гірської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 в частині позовних щодо визнання протиправними та скасування рішень Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 22.07.2021 №526-17-VІІІ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Затишне Гірської сільської ради» та від 13.09.2021 №666-19-VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ».
2. Роз'яснити позивачу його право звернутися до місцевого загального суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
3. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Колеснікова І.С.