Справа № 583/1974/23
2/583/513/23
про залишення без руху
09 травня 2023 року м. Охтирка Сумської області
Суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Яценко Н.Г., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, повернення товару,-
встановила:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, згідно якого просить стягнути на його користь в солідарному порядку з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області грошові кошти, що дорівнюють вартості лазерного принтеру в сумі 7499,00 грн., витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 1500,00 грн., моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До позовної заяви позивачем не додано квитанції про сплату судового збору, натомість, зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору на підставі положень ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Згідно вимог ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Положеннями ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік категорій осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.
Разом з тим, зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», який є визначальним при вирішенні питання щодо сплати та звільнення від сплати судового збору, з 01.09.2015 виключено положення щодо звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015.
Таким чином, за змістом Закону України «Про судовий збір», зі змінами, що прийняті пізніше, ніж Закон України «Про захист прав споживачів"», з 01.09.2015 споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях.
Положення Закону України «Про захист прав споживачів» регулюють відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
В п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно вимог ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
За приписами п. 17 ч. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Отже, застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» до вказаних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.
Із системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що для звільнення особи від сплати судового збору, недостатньо вказівки про те, що поданий нею позов є позовом про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Закону України «Про захист прав споживачів».
Разом з тим, в порушення вказаних вимог матеріального права позивач у поданій позовній заяві взагалі не посилається на зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує заявлені вимоги в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає яке саме право споживача порушено відповідно до вказаного Закону та не надає жодних доказів на підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини щодо захисту прав споживачі.
За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціну позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн.
В позовній заяві позивач зазначає, що позов не містить вимог майнового характеру, однак в прохальній частині позову заявляє вимогу про стягнення з відповідачів в солідарному порядку з відповідачів грошових коштів, що дорівнюють вартості спірного майна, витрат на проведення судово-товарознавчої експертизи та моральної шкоди, що є вимогами майнового характеру.
Таким чином, за подання вказаного позову позивачем необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1073,60 грн. за кожну із заявлених вимог майнового характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Згідно вимог ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються до суду в оригіналі або в належним чином завіреній копії, учасник справи, який подає документи в копіях повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Таким чином, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.
Разом з тим, жодна з доданих до позову копія документів не завірена належним чином, що не відповідає вимогам ч.ч. 2, 4 ст. 95 ЦПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Так, позивач вказав співвідповідачем Охтирський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, однак позовна заява не містить відомостей щодо того, яким чином вказаний відповідач порушує, не визнає або обмежує права позивача.
Крім іншого, порядок та підстави відшкодування моральної шкоди визначено ст.ст. 23, 1167 ЦК України.
За приписами ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 роз'яснено, що відповідно до ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
З огляду на викладене, сума заявленої позивачем моральної шкоди в позовній заяві не обґрунтовано, а саме не зазначено якими міркуваннями керувався позивач при визначенні розміру такої шкоди; чи можна вважати розумними вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в цій сумі; якими доказами підтверджується завдання позивачу моральної шкоди саме в такому розмірі.
Крім того, позивачем не в повному обсязі викладено обставини справи із зазначенням посилань на відповідні докази щодо спричинення моральної шкоди та відповідного розрахунку, згідно якого позивач оцінив свої моральні страждання.
Згідно вимог ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За наведених вище обставин суд вважає, що позовна заява не відповідає вимогам, передбаченим ст. 175, 177 ЦПК України та наявні підстави для залишення її без руху з наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків, а саме надати копії завіреним належних чином всіх документів, що додаються до неї; надати докази сплати судового збору у вищевказаному розмірі; належно обґрунтувати заявлений розмір моральної шкоди; вказати відомості щодо того, яким чином відповідач Охтирський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області порушує, не визнає або обмежує права позивача.
Керуючись ст.ст. 136, 177, 185 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, повернення товару - залишити без руху, надавши позивачу строк у п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без рухудля усунення недоліків, викладених в мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважатиметься неподаною і повертається позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Н.Г. Яценко