Справа № 456/2470/23
Провадження № 2-н/456/665/2023
Стрийський міськрайонний суд Львівської області
10 травня 2023 року місто Стрий Львівської області
Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитин В.Я., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) про видачу судового наказу про стягнення з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Київська, 50, с. Новосілки, Вишгородський район, Київська область, 07362; код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21536845) нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
Заявник ОСОБА_1 09.05.2023 року, скориставшись канцелярією, подав у Стрийський міськрайонний суд Львівської області заяву у порядку наказного провадження, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 7459, в якій просить видати судовий наказ про стягнення на його користь з боржника - УДПп ОІтВАЗ «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» нараховану, але не виплачену суму заробітної плати в розмірі 40 969 грн. 36 коп., та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 69 022 грн. 80 коп., а загалом - 109 992 грн. 16 коп..
Вищевказана заява про видачу судового наказу подана та оформлена у відповідності до вимог, встановлених статтями 162-164 ЦПК України. Підстав для відмови у видачі судового наказу чи повернення такої заяви, передбачених ст. 165 ЦПК України, мною не встановлено.
Отож, при видачі даного судового наказу на підставі вищевказаної належно поданої й оформленої заяви, виходжу з наступного.
В силу ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до положень статей 94, 95 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Статтями 1, 2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати це виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 49 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Як роз'яснюється у пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23.12.2011 року за № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.
За змістом статей 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення працівником вимоги про розрахунок. Уразі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до роз'яснень, котрі містяться у пунктах 6, 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року за № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Як роз'яснюється в абзаці п'ять пункту шостого Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає у резолютивній частині рішення.
Таке ж роз'яснення цієї норми права надав Конституційний Суд України у своєму рішенні № 4-рп/2012 від 22.02.2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України.
У своїй постанові від 30.01.2019 року у справі за єдиним унікальним номером 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що за змістом норм статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Відповідно до роз'яснень, даних у пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100.
У врахуванням названого, заявником ОСОБА_1 до своєї заяви долучено копію трудової книжки на підтвердження перебування з боржником УДПп ОІтВАЗ «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» у трудових відносинах, довідку про заборгованість по заробітній платі станом на 20.02.2023 року, розмір котрої, з врахуванням утриманих податків і зборів, складає 40 969 грн. 36 коп., долучено довідку про середню заробітну плату заявника ОСОБА_1 за останні два календарні місяці, що передували його звільненню, без врахування утриманих податків і зборів.
Згідно положень ст. 233, що міститься у главі XV КЗпП України, працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
У відповідності до пункту 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Заявник ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір з розрахунку 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, котрий з 01.01.2023 року становить 268 грн. 40 коп.. Такий судовий збір, в силу звільнення заявника ОСОБА_1 від його сплати, слід стягнути з боржника УДПп ОІтВАЗ «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» на користь держави.
Керуючись статтями 141, 160-162, 167-169, 430 ЦПК України, -
1.Стягнути з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» на користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати у розмірі 40 969 (сорок тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 36 коп., з урахуванням утриманих податку на доходи фізичних осіб й інших обов'язкових платежів;
2.Стягнути з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 69 022 (шістдесят дев'ять тисяч двадцять дві) грн. 80 коп., без утримання податку на доходи фізичних осіб й інших обов'язкових платежів;
3.Стягнути з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» на користь держави судовий збір у розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 40 коп..
Суддя Володимир МИКИТИН
Роз'яснити Українському державному підприємству по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС», що згідно з ч. 1 ст. 170 ЦПК України, він має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд в письмовій формі.
Роз'яснити ОСОБА_1 що відповідно до ч. 1 ст. 172 ЦПК України у разі ненадходження до суду заяви від боржника Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» про скасування судового наказу протягом п'яти днів після закінчення строку на її подання, даний судовий наказ набирає законної сили.
Судовий наказ набрав законної сили «______»_________________2023 року.
Суддя Володимир МИКИТИН