Постанова
Іменем України
03 травня 2023 року
м. Київ
справа № 752/13495/20
провадження № 61-651св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Міністерство юстиції України,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5
на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня
2021 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у складі колегії суддів:
Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування наказу.
Позовну заяву мотивовано тим, що 24 червня 2015 року між
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав у позику від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 538 142,50 грн, що на день укладення договору становило еквівалент 25 000,00 доларів США згідно курсу Національного банку України.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором
24 червня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
Разом із цим 24 червня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено договір поруки.
12 серпня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до договору позики від 24 червня 2015 року, відповідно до умов якого сторони збільшили суму основного зобов'язання за договором позики, до 1 068 577,50 грн (еквівалент 50 000 доларів США).
Відповідні зміни сторонами внесено також і в іпотечний договір
від 24 червня 2015 року та договір поруки від 24 червня 2015 року.
Позивач зазначала, що у зв'язку із тим, що боржником ОСОБА_2
не були виконані взяті на себе зобов'язання, у ОСОБА_3 виникло право вчиняти дії із предметом іпотеки, відповідно до умов іпотечного договору від 24 червня 2015 року. Внаслідок відповідних законних реєстраційних дій, проведених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д., на думку ОСОБА_4 , вона набула право власності на квартиру
АДРЕСА_1 .
Проте наказом Міністерства юстиції України від 19 вересня 2016 року скасовані зазначені рішення від 27 травня 2016 року № 29786958,
від 29 липня 2016 року № 30707578, від 29 липня 2016 року № 30707468
та від 01 серпня 2016 року № 30725643 про державну реєстрацію прав
та їх обтяжень.
На думку ОСОБА_4 , вказаний наказ винесено з грубим порушенням
її прав і законних інтересів, оскільки договори позики, поруки та іпотеки
від 24 червня 2015 року є чинними, правомірно укладеними та на їх підставі здійснено перехід прав іпотекодержателя від ОСОБА_3 до неї
на предмет іпотеки - квартиру
АДРЕСА_1 .
Позивач не погоджується із висновком Комісії з питань розгляду скарг
у сфері державної реєстрації щодо наявності на повідомленні
№ 0740102887151, згідно із яким надсилалась вимога від 29 березня
2016 року на адресу ОСОБА_2 про повернення боргу за договором позики від 24 червня 2015 року, виправлень у даті подання.
А також не погоджується щодо відсутності у реєстраційній справі
№ 665935580000 оцінки предмета іпотеки всупереч вимогам
підпункту 6.2.5 пункту 6.2 іпотечного договору та статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки на засіданні комісії відповідний звіт про оцінку надавався на огляд комісії приватним нотаріусом Косенко М. О. у присутності представника позивача.
Позивач вважала, що внаслідок неправомірних дій посадових осіб Міністерства юстиції України вона фактично позбавлена права власності
на нерухоме майно всупереч положенням статті 41 Конституції України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд:
поновити їй позовну давність для звернення до суду з цим позовом;
визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України
від 19 вересня 2016 року № 2745/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»;
відновити становище, що існувало до прийняття Міністерством юстиції України наказу від 19 вересня 2016 року № 2745/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», шляхом поновлення
в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів
від 27 травня 2016 року № 29786958, від 29 липня 2016 року № 30707578,
від 29 липня 2016 року № 30707468 та від 01 серпня 2016 року № 30725643 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня
2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що аналіз положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня
2015 року № 1128 надає підстави для висновку про те, що цими нормативно-правовими актами чітко визначено процедуру розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації.
На думку суду першої інстанції не заслуговували на увагу доводи позивача щодо наявності відповідного звіту про оцінку предмету іпотеки, який надавався на огляд комісії приватним нотаріусом Косенко М. О.
у присутності представника позивача, оскільки витребувані судом матеріали реєстраційної справи № 665935580000, сформованої відносно об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , такого висновку про оцінку предмета іпотеки - вказаної квартири дійсно не містять.
Обставини наявності чи відсутності виправлень на даті подання повідомлення № 0740102887151, згідно з яким надсилалась вимога
від 29 березня 2016 року на адресу ОСОБА_2 про повернення боргу за договором позики від 24 червня 2015 року, на думку суду першої інстанції, не можуть бути єдиною та безумною підставою для скасування оспорюваного наказу в розумінні положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128.
Суд першої інстанції вважав безпідставними та необґрунтованими позовні вимоги, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позивача щодо незаконності оспорюваного наказу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 чітко визначено процедуру розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації.
А також із тим, що обставини наявності чи відсутності виправлень на даті подання повідомлення № 0740102887151, згідно з яким надсилалась вимога
від 29 березня 2016 року на адресу ОСОБА_2 про повернення боргу за договором позики від 24 червня 2015 року не можуть бути єдиною
та безумною підставою для скасування оспорюваного наказу в розумінні положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128.
Правильним є висновок суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог щодо незаконності оспорюваного наказу.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи
У січні 2022 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав касаційну скаргу
у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, зокрема на те, що справу розглянуто за відсутності третіх осіб, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 5
частини першої статті 411 ЦПК України), просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що справу розглянуто за відсутності учасника справи - ОСОБА_3 , належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання.
Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 вважає, що судами першої
та апеляційної інстанцій проігноровано, що приватний нотаріус
Косенко М. О. не повинен був долучати до матеріалів паперової реєстраційної справи звіт про оцінку майна, оскільки у відповідності
до норм законодавства, що діяли станом на 27 травня 2016 року зазначений звіт не повинен був долучатись до матеріалів реєстраційної справи.
Разом із цим, на думку представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки постанові Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 752/14332/19, якою було встановлено, що приватний нотаріус Косенко М. О., приймаючи рішення 27 травня 2016 року № 29786958, не порушив вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень», Закону України «Про іпотеку», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 та Порядку передачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України
від 20 січня 2012 року №111/5, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконними дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косенко М. О. щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень від 27 травня 2016 року № 29786958.
У зв'язку із чим суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків, про те, що приватний нотаріус Косенко М. О. не відсканував жодного документа і не сформував електронну реєстраційну справу
№ 665935580000, чим порушив пункт 7 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень» (у редакції станом на 27 травня 2016 року).
Разом із цим, на думку представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктів 57 та 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Голосіївського районного суду м. Києва.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року справу призначено
до розгляду.
Відзиви на касаційні скарги до суду не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 червня 2015 року між ОСОБА_3 , як позикодавцем,
та ОСОБА_2 , як позичальником, укладено договір позики,
за умовами якого позичальник взяв у борг у позикодавця суму в розмірі
538 142,50 грн, що на день укладення договору згідно офіційного курсу Національного банку України становило 25 000,00 доларів США (а. с. 28, 29, т. 1).
На забезпечення виконання зазначених зобов'язань 24 червня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено договір поруки
(а. с. 30, 31, т. 1).
24 червня 2015 року між ОСОБА_3 , як іпотекодержателем,
та ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук І. І. за реєстровим № 825, відповідно до умов якого з метою забезпечення виконання основного зобов'язання за договором позики
від 24 червня 2015 року та додатковими угодами до нього, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно - квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 32-37, т. 1).
12 серпня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до договору позики від 24 червня 2015 року, відповідно до умов якого сторонами збільшено суму основного зобов?язання до 1 068 577,50 грн, що в еквіваленті згідно офіційного курсу Національного банку України на день укладення договору становило 50 000,00 доларів США (а. с. 38, т. 1).
12 серпня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін до договору поруки від 24 червня 2015 року
(а. с. 39, т. 1).
12 серпня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 24 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 825, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук І. І. за реєстровим № 1052 (а. с. 40, 41, т. 1).
Відповідно до копії вимоги, датованої 29 березня 2016 року, адресованої ОСОБА_2 , у якій ОСОБА_3 порушено питання про сплату заборгованості за договором позики від 24 червня 2015 року зі змінами
та доповненнями, у розмірі 1 314 000,00 грн протягом 31 календарного дня
з моменту отримання листа-вимоги (а. с. 44, т. 1).
Матеріали справи містять копії опису вкладення у цінний лист на ім'я ОСОБА_2 щодо направлення вимоги та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до змісту якого: адресат - ОСОБА_2 ; відправник ОСОБА_3 ; дата подання 31 березня 2016 року; дата отримання - 06 квітня 2016 року (а. с. 45, 46,
т. 1).
27 травня 2016 року реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М. О. внесено запис № 14747232 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєстровано право власності на квартиру
АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 на підставі іпотечного договору від 24 червня 2015 року № 825, що стверджується даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 01 серпня
2016 року № 64759244 (а. с. 152, т. 1).
01 серпня 2016 року реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д. внесено запис № 15679357 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєстровано право власності на квартиру
АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та № 892, виданого 01 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д., що вбачається з витягу
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 02 серпня 2016 року № 64820082 (а. с. 150, т. 1).
Матеріали справи не містять копії договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та № 892, виданого 01 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д. належної якості, читабельної та придатної для її дослідження судом.
19 липня 2016 року ОСОБА_2 подано до Управління розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату скаргу, зареєстровану у Міністерстві юстиції України 19 липня 2016 року
№ Р-18494 та доповненнями до неї від 01 серпня 2016 року, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 01 серпня 2016 року
№ Р-19591, в яких викладено прохання скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 травня 2016 року № 29786958;
від 29 липня 2016 року № 30707578; від 29 липня 2016 року № 30707468
та від 01 серпня 2016 року № 30725643 (а. с. 131, 132, 149, т. 1).
30 серпня 2016 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 18 липня 2016 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 19 липня 2016 року № Р-18494 з доповненнями до неї від 01 серпня 2016 року, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 01 серпня 2016 року № Р-19591, у порядку статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 складено висновок (а. с. 17-27, т. 1).
19 вересня 2016 року Міністерством юстиції України відповідно
до пункту 1 частини другої, підпункту «а» пункту 2 частини шостої
статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 12 Порядку розгляду скарг
у сфері державної реєстрації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, видано наказ № 2545/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким наказано: задовольнити скаргу ОСОБА_2 у повному обсязі; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 травня
2016 року № 29786958, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М. О., скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 липня 2016 року № 30707578, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д., скасувати рішення про державну реєстрацію прав
та їх обтяжень від 29 липня 2016 року № 30707468, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д., скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
від 01 серпня 2016 року № 30725643, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д., поновити запис про іпотеку № 10167679 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 липня 2016 року № 30706356, поновити запис про обтяження № 10167679 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 липня 2016 року
№ 30706304.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,
що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ
у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні
з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених
статтею 369 цього Кодексу.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд
і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж
за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта та п'ята статті 128 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка,
а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів
за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні
чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення
у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи,
що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа
не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право
на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться
у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення від 17 січня 1970 року у справі
«Delcourt v. Belgium» («Делькур проти Бельгії»), заява № 2689/65,
пункт 25 та рішення від 11 жовтня 2001 року у справі «Hoffmann v. Germany» («Гофман проти Німеччини»), заява № 34045/96, пункт 65).
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону
в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище
в порівнянні з опонентом (рішення від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE (№ 2)» («Гурепка проти України (№ 2)»), заява
№ 38789/04, § 23).
Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі
не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня
2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA», заява № 43330/09, § 25, 27).
Як вбачається з матеріалів справи, 27 жовтня 2021 року ОСОБА_3 отримала судову повістку-повідомлення про розгляд 08 грудня 2021 року
о 10 год 45 хв Київським апеляційним судом справи № 752/13495/20,
що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення (а. с. 83, т. 4).
ОСОБА_2 також було відомо про розгляд цієї справи Київським апеляційним судом, що ним особисто було підтверджено у клопотанні
від 07 грудня 2021 року, у якому він зазначав, що судову повістку отримав на електронну пошту (а. с. 92, т. 4).
За таких обставин посилання касаційної скарги на те, що треті особи не були належним чином повідомлені про розгляд справи є безпідставними.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням
у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено
у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня
2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися
від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи,
а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання
(рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду
від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження
№ 61-8505св22).
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням того, що сторони, в тому числі й третя особа ОСОБА_3 , належним чином повідомлені про розгляд справи на 08 грудня 202 року
на 10 год 45 хв, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не було порушено норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович