09 травня 2023 року
м. Київ
справа № 420/1185/22
адміністративне провадження № К/990/9313/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/1185/22
за позовом ОСОБА_1
до Військової академії (м. Одеса)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року (головуючий суддя: Яковлєва О.В., судді: Єщенко О.В., Крусян А.В.).
І. Історія справи
У січня 2022 року ОСОБА_1 пред'явила позов до Військової академії (м. Одеса), у якому просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення при нарахуванні й виплаті їй індексації грошового забезпечення з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2016 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити їй індексацію грошового забезпечення з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року, з урахуванням виплаченої індексації грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що у період з 14 липня 2011 року до 5 квітня 2019 року вона проходила військову службу у Військовій академії (м. Одеса), де нарахування їй індексації грошового забезпечення здійснювалося не у повному обсязі.
Позивачка указувала, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі №420/4630/20 відповідач виплатив їй індексацію грошового забезпечення в сумі: 4789,52 грн. Стверджувала, що відповідач неправильно визначив базовий місяць для такої індексації, помилково застосувавши січень 2016 року замість січня 2008 року, що вплинуло на повноту розрахунку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо встановлення при нарахуванні й виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2016 року;
- зобов'язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року, з урахуванням виплаченої індексації грошового забезпечення.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року скасовано та закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Апеляційний суд дійшов висновку, що спір у цій справі спрямований на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі №420/4630/20, проте ОСОБА_1 оскаржила спірні дії відповідача у спосіб подання нового позову, а не шляхом подання заяви в порядку, встановленому статтею 383 КАС України.
Покликаючись на те, що позивачка обрала неправильний спосіб захисту порушених прав, а суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції констатував наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду та закриття провадження у справі.
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України.
Позиція скаржниці полягає в тому, що суд апеляційної інстанції застосував пункт 4 частини першої статті 238 КАС України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 21 вересня 2022 року у справі №420/18920/21, від 19 травня 2022 року у справі №400/103/21.
Скаржниця зазначає, що закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції не врахував того, що у справі №420/4630/20 було вирішено питання про її право на нарахування й виплату індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2008 року до 28 лютого 2018 року, водночас питання механізму розрахунку індексації та її розміру суди не досліджували через передчасність цієї вимоги.
Натомість, як стверджує скаржниця, у цій справі предметом позову є саме питання розрахунку індексації грошового забезпечення, зокрема з визначенням січня 2016 року у якості базового місяця, і це не було предметом правової оцінки у справі №420/4630/20.
На цій основі скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 3 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження №К/990/9313/23 за вказаною скаргою.
Військова академія (м. Одеса) подала відзив на касаційну скаргу, у якому висловила позицію, спрямовану на залишення цієї скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.
ІІ. Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Верховний Суд, надаючи оцінку наявності підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31 березня 2021 року у справі №240/6357/20, від 27 серпня 2021 року у справі №580/3966/20, від 15 грудня 2020 року у справі №804/5759/17, від 17 серпня 2022 року у справі №520/9008/2020, зазначав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові, яка застосовується Верховним Судом при перегляді судових рішень, якими закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Верховний Суд у постанові від 9 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, виходив з того, що у цьому випадку наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки у цій справі має місце спір між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету і позов, заявлений з тих самих підстав, що й у справі №420/4630/20, за наслідком розгляду якого прийнято рішення Одеським окружним адміністративним судом від 28 серпня 2020 року, яке набрало законної сили 23 червня 2021 року.
Так, суд зазначив, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту спрямований на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі №420/4630/20, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року, яким Військову академію (м. Одеса) зобов'язано нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
У цьому контексті суд апеляційної інстанції зауважив, що позивачка оскаржила спірні дії суб'єкта владних повноважень у спосіб подання нового адміністративного позову, а не шляхом подання заяви в порядку, встановленому статті 383 КАС України. У свою чергу, на переконання апеляційного суду, наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову.
Надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Суд виходить з такого.
Згідно пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників судового процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.
Так, у справі №420/4630/20 Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування й виплату індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2008 року до 28 лютого 2018 року. Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати й виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за цей період, вважаючи базовим місяцем для обчислення індексації лише січень 2008 року, у розмірі 139663,55 грн, то суд першої інстанції, з рішенням якого подився апеляційний суд, зазначив про її передчасність з огляду на дискреційність повноважень відповідача щодо нарахування такої індексації, а відтак суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні.
Тож у справі №420/4630/20 було вирішено питання про право позивачки на нарахування й виплату індексації грошового забезпечення у спірному періоді. Одночасно з цим, суд не досліджував питання механізму розрахунку індексації грошового забезпечення та її розміру, у зв'язку з його висновком про передчасність цієї вимоги і, відповідно, перевірка правильності нарахованих відповідачем сум індексації грошового забезпечення не здійснювалася.
Повертаючись до цієї справи, необхідно зазначити, що предметом позову є саме питання розрахунку індексації грошового забезпечення, зокрема з визначенням січня 2016 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року.
Указане не було предметом правової оцінки судів у справі №420/4630/20. У вказаній справі суд не здійснював перевірку правильності нарахованих відповідачем позивачу сум індексації грошового забезпечення із визначенням місяця, у якому відбулося підвищення розміру грошового доходу позивача.
Водночас згідно пункту 13 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку.
Відтак питання обчислення суми індексації грошових доходів громадян може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення якого можуть бути заявлені окремим позовом.
Водночас моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати позивачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується.
Викладене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 вересня 2022 року у справі №420/18920/21, на які слушно покликається скаржник.
За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції про те, що вимоги заявлені позивачкою у цій справі вже були предметом судового розгляду в адміністративній справі №420/4630/20 та їх фактично вже було вирішено по суті, є помилковими.
Помилковим є й висновок суду апеляційної інстанції про те, що у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
З огляду на зазначене, указані обставини виключають наявність підстав для закриття провадження у цій справі, виходячи із вимог пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, а також необхідності реалізації позивачкою в межах адміністративної справи №420/4630/20 подання заяви в порядку судового контролю за виконанням рішення, як про це зазначив суд апеляційної інстанції.
Отже, вимоги позивачки в межах цієї позовної заяви можуть бути заявлені окремим адміністративним позовом та повинні оцінюватися судами на предмет правомірності таких вимог.
За наведеного правового регулювання Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконної постанови, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин постанову суду апеляційної інстанцій належить скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
…………………………….
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду