09 травня 2023 року
м. Київ
справа №280/9523/20
адміністративне провадження №К/990/6001/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Департаменту агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року
у справі № 280/9523/20
за позовом Департаменту агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Запорізька обласна державна адміністрація
про визнання протиправним та скасування пункту 3 вимоги від 29 вересня 2020 року №04-08-07-14/3912,
20 лютого 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі №280/9523/20.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення такого строку, а касаційну скаргу залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№0102937718141), копія ухвали суду від 13 березня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху отримана представником скаржника 23 березня 2021 року.
27 березня 2023 року на адресу Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування такого клопотання зазначено, що скаржник отримав копію постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у цій справі - 07 листопада 2022 року і 05 грудня 2022 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у строк визначений статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року касаційну скаргу було повернуто. Копію ухвали Верховного Суду від 08 грудня 2022 року скаржником отримано 03 січня 2023 року і 12 січня 2023 скаржник вдруге звернувся з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2023 року касаційну скаргу повернуто скаржникові. Ухвалу Верховного Суду від 23 січня 2023 року скаржником отримано 06 лютого 2023 і 15 лютого 2023 року втретє звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Також скаржник при вирішенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження врахувати той факт, що м. Запоріжжя, Запорізька міська територіальна громада, Запорізький район, Запорізька область були у переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації. Зазначає, що на території міста Запоріжжя у період вересня - жовтня 2022 року та початку лютого 2023 року тривали аварійні, погодинні та екстрені відключення електричної енергії, а також відключення після здійснення військових дій та ворожих обстрілів об'єктів критичної інфраструктури. На підтвердження зазначеного скаржником додано листи з Веб-сайту «Пат «Запоріжжяобленерго» «Архів новин» з 26 жовтня 2022 року по 12 січня 2023 року щодо стану енергопостачання у Запорізькій області.
Відповідно до вимог частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
За наведених обставин та наданих доказів, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з чим такий строк слід поновити.
Таким чином, особою, що подала касаційну скаргу були усунуті недоліки касаційної скарги, які були зазначені в ухвалі Верховного Суду від 13 березня 2023 року, що дає змогу вирішити питання про відкриття, повернення або відмову у відкритті касаційного провадження.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині четвертій статті 328 КАС України, є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Крім цього, системний аналіз положень статей 330 та 328 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
В касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження у цій справі, скаржник вказує пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: необхідність відступу від правових позицій викладених у постановах Верховного Суду у справах №820/3534/16, №826/2525/15, №803/634/17, №826/8741/16, №825/3661/15-а, №814/380/17, №520/1039/19, 810/465/16, №0440/6907/18.
Обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновків у зазначених вище справах, скаржник зазначає, що в іншій аналогічній справі та правовим висновком щодо реалізації нормативних актів індивідуальної дії, рішенням Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), у пункті 4 мотивувальної частини судом установлено: « 4. …До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а нормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремо суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини).».
Вирішуючи питання про можливість відкриття цього касаційного провадження, колегія суддів зазначає, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Разом з тим, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Суд вказує, що причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, помилковість, незбалансованість, неузгодженість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Натомість, обґрунтування скаржника у цій частині зводиться до незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Крім того, слід звернути увагу на те, що аналогічним підставам для відкриття касаційного оскарження судового рішення у цій справі вже надавалась оцінка (ухвала Верховного Суду від 23 січня 2023 року касаційне провадження К/990/1911/23).
За своїм характером раніше подана касаційна скарга є подібною до цієї, а підстави касаційного оскарження залишились незмінні (пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України).
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо визначених підстав для касаційного оскарження судового рішення відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.
Наслідком відсутності зазначення у касаційній скарзі підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, є залишення такої скарги без руху.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
На підставі вищенаведеного та керуючись статями 169, 328, 330, 332 КАС України,-
1. Клопотання Департаменту агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.
2. Касаційну скаргу Департаменту агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №280/9523/20 - залишити без руху.
3. Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду