08 травня 2023 року
м. Київ
справа № 200/3047/20-а
адміністративне провадження № К/9901/26343/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2020 (головуючий суддя: Аканов О.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2020 (головуючий суддя: Геращенко І.В., судді: Блохін А.А., Міронова Г.М.) у справі №200/3047/20-а за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Волноваського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
І. РУХ СПРАВИ
У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - відповідач-1), Волноваського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - відповідач-2), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача-1 щодо невиплати щомісячних страхових виплат за період з 01.08.2015 по 31.12.2019;
зобов'язати відповідача-1 виплатити щомісячні страхові виплати за період з 01.08.2015 по 31.12.2019.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 02.07.2020, яке залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2020, позов задовольнив:
визнав протиправними дії відповідача-1 щодо припинення щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 за період з 01.08.2015 по 31.12.2019;
зобов'язав Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області відновити позивачу нарахування та виплату щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку за період з 01.08.2015 по 31.12.2019 з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 01.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці від 21.08.2018 №0000028026 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно відомостей, зазначених у довідці до акта огляду МСЕК серії 2-18 АЖ №261625, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності в 1995 році безстроково.
Листом від 13.02.2020 №01-04/15-32 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області повідомило, що позивач, як внутрішньо переміщена особа, перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Торезі Донецької області. Як внутрішньо переміщена перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у період з 01.10.2014 по 31.07.2015 у Добропільському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. З 01.08.2015 відділенням припинено нарахування щомісячних страхових виплат у зв'язку із закінченням терміну дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. 08.01.2020 позивач звернувся до Волноваського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Позивачу продовжено виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати з 01.01.2020. У зв'язку із відсутністю окремого порядку, заборгованість зі страхових виплат за період з 01.10.2014 по 31.07.2015 неможливо виплатити.
Постановою Волноваського відділення управління ВД Фонду соціального страхування України в Донецькій області № 0542/4771/4771/69 від 04.02.2020 продовжено потерпілому ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 1 січня 2020 року безстроково.
Відповідно до відомостей про нараховані та виплачені страхові виплати, позивачу не нараховувались та не виплачувались страхові виплати з серпня 2015 року по грудень 2019 року.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є внутрішньо переміщеною особою, отримував страхові виплати у зв'язку із втратою професійної працездатності, проте з 01.08.2015 виплату щомісячної грошової суми було припинено з невідомих йому причин. Вважає такі дії відповідачів протиправними та такими, що порушують його законні права на належне соціальне забезпечення з боку держави.
Відповідачі позов не визнали. З посиланням на Закон України від 29.10.2014 №1706-VII постанови Уряду від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», від 10.10.2014 № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», від 07.11.2014 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» відповідачі вважають свої дії правомірними.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що припинення виплати потерпілому раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено відповідачем-1 за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 46 Закону № 1105-ХIV, та підстав, передбачених іншим законом. Суди обох інстанцій констатували, що виходячи із норм національного законодавства, правової та соціальної природи страхових виплат, право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати. Наявність або відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що позивач з 01.04.2001 на постійній основі перебуває на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чистякове Донецької області. На виконання вимог пункту 3 постанови Уряду №595, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чистякове Донецької області було переміщено із зони проведення АТО. Зазначає, що особи з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають право на одержання страхових виплат лише за умови переміщення в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі і звернення до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту та взяття на облік, що має бути підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. У період з 01.11.2014 по 31.07.2015 позивач перебував на обліку у Добропільському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області як внутрішньо переміщена особа і отримував щомісячні страхові виплати. З 01.08.2015 позивачу припинені страхові виплати у зв'язку із закінченням терміну дії ВПО. За таких обставин, скаржник вважає свої дії правомірними.
Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
За змістом частини першої статті 2 Закону № 1105-XIV законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.
Відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 1105-XIV, робочі органи виконавчої дирекції Фонду (далі - управління) та їх відокремлені підрозділи в районах і містах (далі - відділення) зобов'язані провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду, а згідно із пунктами 1, 2 частини першої статті 9 цього Закону основними завданнями Фонду та його робочих органів є: реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування та надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.
Згідно із статтею 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку (частина перша), а щомісячна страхова виплата включена до наведеного у частині сьомій цієї норми переліку страхових виплат, як виплата втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, яка застрахованій особі проводяться Фондом протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком (частина п'ята статті 47 Закону № 1105-XIV). Водночас, інформація про право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки зазначаються в Рішенні Фонду оформленому постановою (стаття 44 Закону № 1105-XIV), а припинення страхових виплат може відбуватися лише у передбачених частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV випадках.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.10.2020 у справі №185/3733/17 (касаційне провадження №К/9901/6691/19).
Відповідно до частини першої статті 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Такий правовий висновок сформований у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 185/3733/17(касаційне провадження №К/9901/6690/19).
Водночас Суд зазначає, що закінчення строку дії довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи не є передбаченою законом підставою для припинення соціальних виплат, а постанови Уряду на які посилається скаржник є підзаконними нормативно-правовими актами, що обмежують встановлене законодавством право на отримання позивачем належного соціального забезпечення, гарантованого державою у разі, в т.ч., втрати професійної працездатності.
У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від нього на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо соціального страхування.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачу з 01.08.2015 соціальних виплат. Закінчення терміну дії довідки ВПО не є підставою для припинення соціальних виплат.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується скаржником, позивачу поновлено виплату раніше призначеної щомісячної грошової суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 1 січня 2020 року безстроково.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що Управлінням порушено вимоги статті 19 Конституції України та статті 46 Закону №1105-XIV, оскільки з серпня 2015 року позивачу припинено соціальні виплати за відсутності законодавчо встановлених підстав.
Вищевикладеним спростовують доводи касаційної скарги відповідача-1.
Касаційна скарга не містить належних обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в відзиві на позов та апеляційній скарзі та яким судами вже надана оцінка.
Також касаційна скарга не містить об'єктивних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які визначені законом в якості підстав для скасування рішень.
VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За правилами статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі №200/3047/20-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
В. М. Шарапа