09 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/8171/21
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.
перевіривши касаційну скаргу арбітражної керуючої Шендери Олени Миколаївни
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023
у справі № 910/8171/21
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність боржника фізичної особи,-
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 відмовлено АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» у задоволенні заяви про закриття провадження у справі. Затверджено план реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 від 26.05.2022, схвалений конкурсними кредиторами боржника у справі № 910/8171/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/8171/21 задоволено частково. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі, скасовано та направлено справу №910/8171/21 до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду на стадію підсумкового засідання в процедурі реструктуризації боргів.
24.04.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга арбітражної керуючої Шендери Олени Миколаївни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі №910/8171/21, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржуване судове рішення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2022 залишити без змін.
Перевіривши касаційну скаргу, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до п. 4, 6 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, яка подає скаргу.
Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Як вбачається з касаційної скарги, арбітражна керуюча Шендера Олена Миколаївна не погоджується з постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023, якою ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 залишено без змін.
Натомість в прохальній частині касаційної скарги міститься вимога щодо залишення в силі ухвали Господарського суду міста Києва від 28.08.2022.
Отже скаржником не конкретизовано вимог, які б відповідали положенням статті 308 Господарського процесуального кодексу України.
Для усунення недоліків касаційної скарги арбітражній керуючій Шендері Олені Миколаївні необхідно уточнити касаційні вимоги у відповідності до положень статті 308 Господарського процесуального кодексу України .
Згідно із положеннями статті 298 частини 2 цього Кодексу у разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Статтею 291 вказаного кодексу визначено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Усунувши недоліки заявнику касаційної скарги необхідно надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази надіслання копій відповідних змін до касаційної скарги іншим учасникам справи листом з описом вкладення.
Крім того, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено з 1 січня - 2 481 грн.
Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 2 481 грн.
Водночас, в порушення зазначених вимог скаржником до касаційної скарги не додано ні документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, ні документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Крім того, статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.
Процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок визначити у касаційній скарзі конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які визначені наведеними вище положеннями статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.
Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Проте скаржник не вказує підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Касаційна скарга має містити мотиви взаємозв'язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -
1.Касаційну скаргу арбітражної керуючої Шендери Олени Миколаївни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 910/8171/21 - залишити без руху.
2.Надати арбітражній керуючій Шендері Олені Миколаївні строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: уточнити касаційні вимоги та надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази надіслання копій відповідних змін до касаційної скарги іншим учасникам справи листом з описом вкладення; сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 481 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
3. Роз'яснити скаржнику у справі, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду Огороднік К.М.