вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"27" квітня 2023 р. м. Вінниця Cправа № 902/1036/22
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Міліціанов Р.В.,
при секретарі Московчук Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА МЕГАБУД", вул. Руданського, буд. 63, м. Вінниця, 21010, код - 43566357
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ", вул. Мандриківська, буд. 47, оф. 503, м. Дніпро, 49094, код - 41449359
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛАРА", вул. Київська, буд. 64, с. Корделівка(з), Калинівський район, Вінницька область, 22455
про стягнення 187 919,80 грн
за участю представників:
позивача: Добровольський Віталій Анатолійович, паспорт НОМЕР_1
Федчук Світлана Миколаївна, посвідчення № 000494 від 01.10.2019 року
відповідача: не з'явився
третьої особи: Шевченко Валерій Вікторович, посвідчення № 261 від 24.10.2018 року
18.10.2022 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 18.10.2022 року) (вх.канц. № 1039/22) Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА МЕГАБУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" про стягнення 187 919,80 грн майнової шкоди (збитків) вартості відновлювального ремонту автомобіля Mercedes Vito ДНЗ НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 20.10.2022 року відкрито провадження у справі № 902/1036/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 16.11.2022 року.
Ухвалою суду від 18.11.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
18.11.2022 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів (б/н від 16.11.2022 року). Додатком до заяви додано рід додаткових документів.
18.11.2022 року від представника позивача до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (б/н від 16.11.2022 року) (вх.канц. № 01-34/9890/22), в якій останній просить суду стягнути з відповідача на користь позивача 193 033,00 грн заборгованості, з яких 187 919,80 грн вартості відновлювального ремонту та 5 113,20 грн супутніх витрат.
25.11.2022 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.канц. № 01-34/10069/22 від 25.11.2022 року).
За результатами проведеного 08.12.2022 року судового засідання суд постановив ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/1036/22 на 17.01.2023 року.
Ухвалою суду від 16.12.2022 року залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЛАРА" та повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
У судовому засіданні 17.01.2023 року оголошено перерву до 26.01.2023 року.
Судове засідання 26.01.203 року не відбулося внаслідок оголошення сигналу "Повітряна тривога".
Ухвалою суду від 27.01.2023 року призначено дату підготовчого судового засідання на 02.02.2023 року.
02.02.2023 року до суду від представника третьої особи (ТОВ "ВІЛАРА") надійшли письмові пояснення (вих. № 13 від 25.01.2023 року).
08.02.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява (вх. канц. № 01-34/1206/23 від 08.02.2023 року), в якій остання в зв'язку з відрядженням просить суд відкласти судове засідання на іншу дату.
У судовому засіданні 08.02.2023 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/1036/22 для судового розгляду по суті на 28.02.2023 року.
Ухвалою суду від 13.02.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
23.02.2023 року до суду від представника третьої особи надійшло клопотання (вих. № 35 від 23.02.2023 року), в якому останній просить суд продовжити процесуальний строк для надання пояснень, прийняти додаткові пояснення ТОВ "ВІЛАРА" та врахувати їх під час розгляду справи.
28.02.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 28.02.2023 року) (вх.канц. № 01-34/1832/23), в якому зазначено про підтримання позовних вимог та провення судового засідання за її відсутності.
12.04.2023 року на електронну адресу суду від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення (вх.канц. № 01-34/3469/23 від 12.04.2023 року), в яких останній просить суд відмовити в задоволенні позову.
12.04.2023 року до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення (б/н від 12.04.2023 року) (вх.канц. № 01-34/3492/23). Додатком до пояснень додано ряд документів.
У судовому засіданні 13.04.2023 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на підставі ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 216 ГПК України на 27.04.2023 року.
Ухвалою суду від 14.04.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
24.04.2023 року до суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 24.04.2023 року) (вх.канц. № 01-34/3966/23) про долучення до матеріалів справи доказів.
У судовому засіданні 27.04.2023 року прийняли участь представники позивача та третьої особи. Представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
З приводу неявки в судове засідання представника відповідача суд зазначає наступне.
Відповідачу ухвалу суду від 14.04.2023 року надіслано засобами поштового зв'язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою місцезнаходження. Як вбачається з відомостей з веб-ресурсу АТ "Укрпошта", адресована відповідачу ухвала від 14.04.2023 року " відправлення вручено за довіреністю" 21.04.2023 року.
При цьому, ст.ст. 42, 46 ГПК України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача.
Стислий виклад процесуальних позицій сторін.
Позивач, в якості підстави заявлених позовних вимог, посилається на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" 187 919,80 грн майнової шкоди (збитків) вартості відновлювального ремонту автомобіля Мercedes Vito ДНЗ НОМЕР_2 , внаслідок заправки у м. Вінниця, вул. Київська, № 3А транспортного засобу дизельним пальним неналежної якості (т. 1 а.с. 1-8).
18.11.2022 року позивачем надано письмові пояснення, у яких додатково обґрунтовано правові підстави для стягнення з відповідача завданої шкоди (т. 1 а.с. 70-74).
18.11.2022 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій додатково пред'явлено вимоги про відшкодування 5 113,20 майнової шкоди у формі понесених супутніх витрат на оплату перевірки форсунок (2 598,00 грн), за проведення лабораторного випробування дизельного палива (1 866,00 грн), оплати вартості транспортно-товарознавчого дослідження (1 015,20 грн.) (т. 1 а.с. 116, 117).
У відзиві на позовну заяву відповідач не визнає заявлених позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні посилаючись на те, що відповідно до Договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № 1-53-2021-ПК від 06.07.2021року укладеного між ТОВ "ЛІВАЙН ТОРГ" (Постачальник) та ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "МЕГАБУД" (Замовник), відпуск Замовнику товару здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Замовника на підставі наданих довіреними особами Покупця паливних карток.
При цьому, відповідач зазначає про укладення з ТОВ "ВІЛАРА" договору зберігання нафтопродуктів № ДЗБ21-123/ЛТ від 01.11.2021 року.
ТОВ "ВІЛАРА" повинно було забезпечити схоронність нафтопродуктів ТОВ "ЛІВАЙН ТОРГ" всіма засобами, передбаченими законодавством, що відповідають звичаям ділового обороту і властивостям речі, у тому числі підтримувати температурний режим, дотримуватися протипожежних, санітарних, охоронних й інших правил (а.с. 119-120, т. 1).
У поясненнях на позовну заяву третя особа (ТОВ "ВІЛАРА") просить суд відмовити у задоволенні позову повністю та зазначає, що твердження позивача про заправлення його автомобіля нібито неякісним пальним на АЗС№3 ТОВ "ВІЛАРА", є лише припущенням, яке не відповідає дійсності та не підтверджено доказами.
За твердженням третьої особи в день отримання позивачем дизельного палива ДП-Л-Євро5-ВО на АЗС та у наступні дні не надходило жодної скарги від споживачів на якість дизельного пального отриманого на вказаній автозаправній станції.
При цьому, всього, на АЗС 06.05.2022 року, на протязі доби було реалізовано 11 911,61 літрів дизельного палива ДП-Л-Євро5-ВО, що підтверджується змінним звітом АЗС (форма №17-НП) та сертифікатом відповідності та паспортом якості, які надійшли на АЗС разом з партією дизельного палива.
Також, позивачем не надано доказів, що за фіскальними чеками № 94 та 118 від 06.05.2022 року було заправлено саме автомобіль Мercedes Vito ДНЗ НОМЕР_2 , а не інший транспортний засіб.
Таким чином, відсутній безпосередній зв'язок між фактом отримання на АЗС№3 ТОВ "ВІЛАРА" дизельного палива за фіскальними чеками № 94 та 118 від 06.05.2022 року та наслідками, які були виявлені на автомобілі Мercedes Vito ДНЗ НОМЕР_2 під час первинного огляду 06.05.2022 року на СТО "Інжектор Дизель Сервіс" та під час складання дефектувальних відомостей 13.05.2022 року, на СТО "Аleх Diesel".
Без визначення якісних характеристик партії дизельного палива ДП-Л-Євро5-ВО. яке 06.05.2022р. на АЗС відпускалось споживачам, неможливо встановити (підтвердити) факт, що саме це паливо могло спричинити нанесення шкоди двигуну автомобіля позивача (а.с. 139-142, т. 1).
23.02.2023 року третьою особою надано додаткові пояснення, у яких вказано на недоліки висновку експертного дослідження від 10.06.2022 року (т. 1 а.с. 173-175).
12.04.2023 року до суду надійшли пояснення відповідача, у яких зазначено про недоведеність обставин завданої шкоди, а також обов'язку за її відшкодування ТОВ "Лівайн Торг" (т. 1 а.с. 205).
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІВАН ТОРГ" шляхом укладених договорів зберігання нафтопродуктів з підприємствами, що мають в своєму управління або володінні мережу АЗС, забезпечує отримання палива уповноваженим особам (пред'явникам паливних карток) Замовника (ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА МЕГАБУД") відповідного виду та номіналу палива.
ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА МЕГАБУД" є клієнтом торгової мережі АЗС ТОВ "ЛІВАЙН ТОРГ", що підтверджується договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № 1-53-2021 від 06.07.2021 року укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА МЕГАБУД" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (Постачальник) (а.с. 14-16, т.1).
Відповідно п. 2.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Замовнику паливно-мастильні матеріали та Паливні картки, на яких воно обліковується, організовувати та забезпечувати відпуск ПММ Замовнику або Довіреній особі Замовника на підставі Паливних карток та оплачувати надані Постачальником ПММ.
Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ, визначаються у рахунках, які виставляються Постачальником та сплачуються Замовником згідно умов цього Договору (п. 2.2 Договору).
Відпуск ПММ Постачальником Замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних Авторизаційних відповідей по Паливним карткам через Термінал (п. 2.5 Договору).
Всі операції довіреними особами Замовника з Паливними картками відбуваються відповідно з Правилами користування Паливними картками (Додаток 1) (п. 2.6 Договору).
Оплата Товару здійснюється Замовником в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку на Товар. Ціна товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника (п. 5.1 Договору).
Оплата Товару здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити Постачальника (п. 5.2 Договору).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторони) (п. 7.1 Договору).
Даний договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити йо о дію, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах (п. 7.2 Договору).
До договору сторонами підписано Додаток № 1 "Правила користування паливною карткою" та Додаток № 2 "Заяву на отримання та поповнення паливних карток" (а.с.17-18, т. 1).
В якості доказів користування позивачем послугами мережі АЗС в матеріалах справи містяться фіскальні чеки за лютий-травень 2022 року №142 від 11.02.2022 року, №913 від 24.02.2022 року, №273 від 25.02.2022 року, №197 від 02.05.2022 року, №80 від 03.02.2022 року, №163 від 05.02.2022 року, №250 від 10.04.2022 року, №217 від 16.04.2022 року, №494 від 19.04.2022 року. №271 від 26.03.2022 року, №4660 від 03.03.2022 року (а.с. 47-48, т. 1).
Позивач використовує у своїй господарській діяльності автомобіль Мercedes Vito ДНЗ НОМЕР_2 на підставі Договору оренди транспортного засобу № 01/06/2021 від 30.06.2021 року укладеного між ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "МЕГАБУД" (Орендар).
Відповідно п. 1.1 Договору Орендодавець передає а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування транспортний засіб, зазначений в п. 1.2 Договору (предмет оренди).
За змістом п. 1.2 Договору характеристика предмету оренди:
- вид транспортного засобу: автомобіль пасажирський -В;
- марка та модель: MERCEDES-BENZ модель VITO111CDI;
- державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 ;
- об'єм двигуна: 2148;
- номер шасі: НОМЕР_3 ;
- вартість: 200000,00 грн;
- рік випуску: 2007;
- рік проведення останнього капітального ремонту:
- опис технічного стану: робочий.
Цільове призначення предмета оренди: для виконання службових завдань, у т.ч. для перевезень робітників на об'єкти та дрібного матеріалу, загальною вагою на більше 20000 кг (п. 1.4. Договору).
Розмір орендної плати за договором становить 12 000,00 грн на місць (п. 3.1 Договору) (а.с. 79-84, т. 1).
06.05.2022 року о 08 год. 38 хв. ним здійснено заправку автомобіля Мercedes Vito ДНЗ НОМЕР_2 на АЗС мережі АNР №3, що знаходиться за адресою м. Вінниця вул. Київська № 3а, двадцятьма літрами дизельного пального згідно фіскального чека №94 134028.
При цьому, 06.05.2022 року о 09 год. 04хв. за цією ж адресою зазначений автомобіль заправлено повторно дизельним паливом згідно фіскального чека №118 134052 (а.с. 20, т. 1).
Як стверджує позивач, після заправки автомобіль продовжив рух та орієнтовно через 3 км. шляху на панелі приладів з'явилась помилка несправності двигуна та засвітився індикатор потрапляння вологи в паливо, що призвело до повної аварійної зупинки транспортного засобу.
В подальшому евакуатором транспортний засіб доставлено на СТО. Експертом зроблено забір дизельного палива з паливної системи автомобіля та направлено на лабораторне дослідження.
Також, на СТО проведено огляд та діагностику автомобіля та його запчастин, що вийшли з ладу. За результатами огляду складено дефектний акт № 121 від 06.05.2022 року, дефектувальні відомості (а.с. 49-54, т.1).
За попередніми даними автомобіль та його складові вийшли з ладу по причині заправлення неякісним дизельним паливом, що не відповідає вимогам, на зазначеній вище АЗС мережі АNР.
Факт відбору зразків палива з автомобіля 10.05.2022 року підтверджується:
- Листом ТОВ "Будівельна компанія МЕГАБУД" від 10.05.2022 на адресу ТОВ "Незалежна судова експертиза і оцінка" (вхідн. №25 від 10.05.2022) з проханням направити експерта для часті у відборі зразків продукції.(а.с.55, т. 1);
- Актом відбору зразків від 11.05.2022 року, згідно з яким 10.05.2022 року в присутності судового експерта ТОВ "НСЕО" Арашина О.Л. та директора ТОВ "Будівельна компанія МЕГАБУД" Добровольського В.А. з бензобаку автомобіля Мercedes Vito ДНЗ НОМЕР_2 відібрано зразки дизельного палива, які поміщено у пляшки (скло) ємністю 1 літр, дві штуки (а.с. 56, т. 1).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Паспорту якості № 06435601/22-0001/655 від 16.05.2022 випробувань палива дизельного ДП-Л- Євро5-В0, складений Випробувальною лабораторією АТ "Концерн Галнафтогаз" за перевіреними показниками проба нафтопродукту "Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0" не відповідає вимогам ДСТУ 7688.2015 за показниками: "Вміст сірки", "Масова частка води" (а.с.57, т. 1).
11.05.2022 року позивачем надіслано відповідачу повідомлення про вчинення шкоди шляхом заправлення неякісним пальним № 1/05-22 (а.с.21-22, т. 1).
ТОВ "Лівайн Торг" надано відповідь на зазначене повідомлення шляхом доведення до відома ТОВ "Будівельна Група Мегабуд" про необхідність звернутися безпосередньо за юридичної адресою товариства (т. 1 а.с. 87).
До матеріалів справи долучено висновок експертного дослідження від 10.06.2022 № ЕД-19/102-22/2105-АВ, складеного експертом Вінницького НДКЦ МВС України Федоренко О.П., за результатами якого встановлено що внаслідок заправки неякісним пальним був зіпсований двигун та паливна система автомобіля Мercedes Vito ДНЗ НОМЕР_2 та вартість відновлювального ремонту становила 187 919, 80 грн з урахуванням ПДВ на матеріали та складові частини (а.с. 24-42, т. 1).
30.07.2022 року позивачем направлено відповідачеві претензію №27/07-22 про відшкодування шкоди, завданої заправленням неякісним пальним на суму 187 919,80 грн (а.с.43-46, т. 1).
У відповіді на претензію (вих. № 171 від 21.09.2022 року) відповідач повідомив, що ТОВ "ЛІВАЙН ТОРГ" не володіє, не орендує та не має в оперативному віданні АЗС. За зберігання нафтопродуктів (пального) відповідає ТОВ "ВІЛАРА" згідно договору зберігання нафтопродуктів № ДЗБ21-123/ЛТ від 01.11.2021 року (а.с. 88-89, т. 1).
На основі встановлених фактичних обставин спірних правовідносин, судом визначено нормативне регулювання предмету спору.
В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
Водночас, ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13).
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006р. (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997р..
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004р., верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Водночас, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Тому, вважаючи порушеними майнові права позивач правомірно звернувся з відповідним позовом до суду та обрав ефективний спосіб захисту.
Судом надано першочергову оцінку статусу відповідача та належному його визначенню.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» посилався, що належним відповідачем за вимогами про відшкодування шкоди є ТОВ «ВІЛАРА», яким забезпечено відпуск пального на АЗС.
Однак, з наданих сторонами доказів та пояснень третьої особи судом встановлено, що між ТОВ «ВІЛАРА» (Виконавець) та ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» (Замовник) укладено Договір № ДЗБ21-123/ЛТ від 01.11.2021 року, згідно п.1.1. якого Замовник передає пальне в резервуари автозаправних станцій, що перебувають в користуванні (та/або власності Виконавця, а Виконавець зобов'язується доставити власними силами та/або найманою сторонньою організацією перевізника, прийняти та зберігати Товар, що передається Замовником, i повернути пальне Замовнику у схоронності за першою його вимогою про повернення, або здійснити відпуск зi зберігання Товару Уповноваженим (довіреним) особам Замовника за умови пред'явлення ними довірчого документа Замовника (Скретч-картки, паливної картки) у відповідній кількості та номіналу».
Відповідно до п. 2.1.1 Виконавець зобов'язаний доставити Товар з резервуарів нафтобаз ТОВ "НАФТАСІТІ" (код ЄДРПОУ 40560703), що належать ТОВ "НАФТАСІТІ" на правах власності, або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів, або інших нафтобаз, та прийняти Товар на зберігання в резервуари автозаправних станцій, що перебувають в користуванні (та/або власності) Виконавця. Вживати всіх необхідних, заходе для забезпечення схоронності Товару.
Забезпечити схоронність Товару з дотриманням вимог чинного законодавства щодо порядку умов зберігання якості, якій відповідає. Товар при прийманні його на зберігання, до настання моменту закінчення строку зберігання Товару. Виконавець має право зберігати товару як з використанням власних резервуарів так і орендованих, а також залучати до надання послуг зі зберігання - третіх осіб із наступним повідомленням про це Замовника. У разі передання Виконавцем товару на зберігання іншій особі умови цього договору є чинними і Виконавець відповідає за дії особи, якій він передав товар на зберігання (п. 2.1.2 Договору).
Відповідно п. 2.1.4 Виконавець зобов'язаний проводити відпуск товару через наявну мережу АЗС по довірчим документам Замовника з кількостях:
- для Паливних карток - зазначених у квитанціях Терміналу або чеках касових систем;
- для Скретч-карток - зазначених у квитанціях Терміналу або чеках касових систем (за умови збігу Терміналу на квитанції Терміналу або чеках касових систем з номіналом вказаним на Скретч-картці).
Замовник зобов'язаний передати па зберігання Виконавцю Товар належної якості на підставі акта приймання-передачі на зберігання (Додаток 3 до цього Договору). Сторони узгодили, що акт приймання-передачі на зберігання може складатися за певний період, який обов'язково зазначається в акті. По завершенню місяця Сторонами складається зведений акт приймання-передачі Товару та наданих послуг із закінченням загальної кількості Товару, що була передана від Замовника до Виконавця, загальної кількості Товару. піп була передана Уповноваженим (довіреним) особам протягом звітного місяця та іншої інформації, що буде визначена Сторонами як необхідна до зазначення в Акті приймання-передачі (Додаток 4 до цього Договору) (п. 2.3.1 Договору).
Договір набирає чинності з дати підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 7.1 Договору).
Відповідно до пп. 2.1.9. Договору, Пальне, що передане Виконавцю на підставі цього Договору, не переходить у власність Виконавця та повертається Замовнику або передається Уповноваженій (довіреній) особі в порядку, передбаченому цим Договором.
В силу п. 23.1. Договору, Замовник зобов'язаний передати на зберігання Виконавцю Товар належної якості на підставі акта приймання-передачі на зберігання.
Також між сторонами підписано додатки: № 1, за змістом якого сторонами погоджено опис бланків довірчих документів - скретч-картка; № 2, за яким зазначено перелік та адреси АЗС Виконавця (а.с. 147-152, т. 1).
Таким чином, саме відповідач ТОВ «Лівайн Торг» є власником паливно-мастильних матеріалів та відповідає за їх якість, ТОВ «Вілара» лише надає послуги зі зберігання та відпуску пального на користь осіб, котрі володіють паливними картками або скретч-картками, виданими Замовником (ТОВ «Лівайн Торг»).
Зазначених обставин не спростовано відповідачем та не надано інших доказів, котрі підтверджували б належність паливно-мастильних матеріалів ТОВ «Вілара» або передбачали б відповідальність третьої особи за їх якість.
Крім того, за умовами Договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №1-53-2021 від 06.07.2021 року, укладеного між ТОВ «Будівельна група «Мегабуд» та ТОВ «Лівайн Торг» обов'язок з поставки паливно-мастильних матеріалів, якість яких відповідає встановленим державним стандартам покладено на відповідача.
Згідно п. 3.1. Договору, якість паливно-мастильних матеріалів, що поставляється повинна відповідати встановленим стандартам України.
При невідповідності якості паливно-мастильних матеріалів вимогам державних стандартів при їх прийманні, виклик представника Постачальника обов'язковий.
Тобто, саме на відповідача згідно умов укладеного з позивачем договору покладено відповідальність за дотримання вимог щодо якості паливно-мастильних матеріалів.
На основі досліджених доказів судом відхиляється заперечення відповідача щодо неналежного процесуального статусу.
Також суд зауважує, що питання ступеню відповідальності відповідача та третьої особи може бути вирішено ними самостійно, на основі змісту укладеного договору, який не може обмежувати позивача у праві зверненню до суду та відшкодування завданої шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
Тобто, право вибору особи, до якої пред'явлено вимогу належить саме позивачу, до матеріалів справи не додано заяв про визначення відповідальності осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
Згідно зі ст. 759 ЦК за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Особливості укладення та виконання договору найму (оренди) можуть бути передбачені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Аналогічні положення передбачені в ч.3 ст. 285 ГК України, відповідно до якої орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
В силу ст. 800 ЦК України, наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу. Наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 803 ЦК України).
ТОВ «Будівельна група «Мегабуд» є володільцем транспортного засобу Mercedes Vito ДНЗ НОМЕР_2 на підставі Договору оренди №01/06/2021 року від 30.06.2021 року.
Згідно п. 3.3. даного договору, Орендар (ТОВ «Будівельна група «Мегабуд») зобов'язаний за свій рахунок проводити технічне обслуговування, ремонт предмета оренди, нести витрати на його експлуатацію; забезпечувати відновлення предмету оренди власними силам, за власний рахунок усувати погіршення, які виникли під час експлуатації предмета оренди через неякісне пальне, мастила, запчастини, тощо (п. 2.3.6. Договору).
В цих випадках Орендодавець зобов'язується провести в тому числі і капітальний ремонт об'єкта оренди.
У разі якщо предмет оренди згідно висновку експертизи не підлягає відновленню - орендар зобов'язаний відшкодувати завдані Орендодавцю збитки.
В силу п.2.3.8. Договору, орендар зобов'язаний проводити заправку предмета оренди паливно-мастильними матеріалами.
Договір набуває чинності з 01.07.2021 та діє до 30.06.2022 (п. 5.3. Договору).
Відповідно до п. 5.13 Договору, якщо орендар продовжує користуватися предметом оренди після закінчення строку Договору, то за відсутності заперечень Орендодавця протягом одного місяця, Договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений Договором (т. 1 а.с. 79-84).
Відповідно до ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими згідно з актами цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться в змішаному договорі, якщо іншого не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За матеріалами справи позивачем зафіксовано недоліки транспортного засобу, замовлено та оплачено послуги аналізу паливних матеріалів, зафіксовано склад, обсяг і вартість ремонтних робіт.
Крім того, позивач та відповідач є сторонами укладеного Договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №1-53-2021 від 06.07.2021 року, яким визначено обов'язок ТОВ «Лівайн Торг» забезпечити продаж якісних паливно-мастильних матеріалів.
Отже, з урахуванням нормативного регулювання правового статусу орендаря транспортного засобу та змісту положень п. 2.3.6. Договору оренди №01/06/2021 року від 30.06.2021 року, ТОВ «Будівельна Група «Мегабуд» уповноважено вимагати відшкодування шкоди у формі витрат на ремонт транспортного засобу.
Визначаючись з приводу правових підстав для відшкодування шкоди, суд зауважує наступне.
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це право відношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У ст. 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.
Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювана шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; г) вина.
Загалом, аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.
У ч. 1 ст. 1166 ЦК України міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювана шкоди як обов'язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій, або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність).
Згідно із ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
З урахуванням розподілу обов'язків доказування, судом надано сукупну оцінку доводам позивача та змісту заперечень відповідача.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 року набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву ст.79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 року наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Варто відзначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі "Дж.К. та Інші проти Швеції" ("J.K. and Others v. Sweden") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007р. у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У п.п. 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК України, передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (Рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "Dombo V. v. The Netherlands").
Відповідач обмежив заперечення проти задоволення позову до власного неналежного процесуального статусу та обґрунтування, що відповідальність за якість товару покладено на ТОВ «ВІЛАРА» (оцінку даній позиції надано вище), а також з посиланням на недоведеність усіх елементів складу деліктної відповідальності.
Основні заперечення третьої особи ґрунтувались на не повідомленні про виникнення недоліків пального та про проведення експертного дослідження, а також недотримання вимог Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та технічної політики №271/121 від 04.06.2007 року.
Тому, судом оцінено підстави позову з урахуванням змісту та обсягу заперечень інших учасників щодо їх обґрунтованості.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 76 ГПК України, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.
Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване у судовому рішенні.
Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом ст. 86 ГПК України.
Позивачем з метою обґрунтування розміру завданої шкоди та причинно-наслідкового зв'язку надано Висновок експертного дослідження Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №ЕД-19/102-22/8105-АВ від 10.06.2022 року (т. 1 а.с. 24-42), згідно якого визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes Vito ДНЗ НОМЕР_2 у розмірі 187 919,80 грн.
Однак, судом встановлено ряд недоліків при складенні відповідного висновку, зокрема в частині дати події заправки неякісним паливом « 05.06.2022 року» або « 07.06.2022 року», дати огляду автомобіля 30.05.2022 року.
Також, долучені до висновку фото автомобіля не містять відомостей про огляд дефектних складових частин (паливного фільтру, форсунок, датчиків, паливної рейки, баку з насосом низького тиску, шайб, болтів кріплень форсунок, тощо).
Висновок містить лише роздруківку інформації з системи «Audatex» та посилання на ремонтну калькуляцію від 10.06.2022 року, визначає ціни станом на 18.05.2022 року (т. 1 а.с. 40, 41), однак відсутній аналіз експертом ринкових цін на відповідні роботи та деталі.
Тому, суд відхиляє наведений висновок, як неналежний засіб доказування.
Водночас судом досліджено наявні у справі інші письмові докази на предмет їх узгодженості з доводами позивача про момент виникнення несправностей транспортного засобу, їх зв'язку з обставинами заправки дизельним паливом, встановленням недоліків.
Зокрема, до матеріалів справи долучено фіскальний чек на суму 852,60 грн про придбання дизельного палива Євро5 06.05.2022 року о 8.38 на АЗС №3 з магазином по вул. Київській, 3/А у м. Вінниця та фіскальний чек на суму 852,60 грн про придбання дизельного палива Євро5 06.05.2022 року о 9.04 на АЗС №3 з магазином по вул. Київській, 3/А у м. Вінниця (т. 1 а.с. 20).
Суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності відомостей про заправку дизельним паливом саме автомобіля Mercedes Vito ДНЗ НОМЕР_2 , оскільки звичаї ділового обороту щодо відсутності таких відомостей у фіскальних чеках є загальновідомими.
Також, суд зауважує, що АЗС №3 з магазином по вул. Київській, 3/А у м. Вінниця включено до переліку автозаправних станцій за умовами Договору № ДЗБ21-123/ЛТ від 01.11.2021 року, укладеного між ТОВ «ВІЛАРА» (Виконавець) та ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» (Замовник) (т. 1 а.с. 152), що підтверджує відпуск дизельного палива належного саме відповідачу.
Суд також вважає правдивими пояснення керівника позивача щодо повторної заправки дизельним паливом через обмежений його відпуск у травні 2022 року, оскільки відомості щодо обмеженого відпуску паливно-мастильних матеріалів у даний період є загальновідомими.
Згідно наявних у справі доказів, достовірність яких не спростовано відповідачем, 06.05.2022 року о 9.47 (т. 1 а.с. 101, 103), тобто через 40 хвилин після придбання дизельного палива, автомобіль Mercedes Vito ДНЗ НОМЕР_2 припинив рух внаслідок відображення на панелі приладів керування відомостей про несправність паливної системи.
Того ж дня, ПП «Інжектор дизель сервіс» зафіксовано в результаті огляду автомобіля агрегати та вузли, котрі потребують заміни, а саме паливний фільтр (2 одиниці), форсунки (4 одиниці), ТНВД з датчиками, трубки паливні (16 одиниць - мийка, заміна), паливна рейка з датчиками, бак з насосом низького тиску, шайби під форсунки (4 одиниці), болти кріплення форсунок (4 одиниці) (т. 1 а.с. 49).
Тобто, виявлені несправності пов'язані з недоліками роботи паливної системи.
13.05.2022 року при діагностиці паливної системи, аналогічні недоліки роботи транспортного засобу, а також неможливість запуску двигуна, низький обсяг зливу палива, заклинювання форсунок встановлено сервісним центром авто обслуговування «Bosh Diesel Center Alex Diesel»; рекомендовано заміну форсунок та ПНВТ.
Найбільш ймовірними причинами настання несправностей зазначено: неякісне паливо, іржа на робочих поверхнях деталей, що підтверджено дефектувальними відомостями (т. 1 а.с. 50-54).
Суд виходить з того, що перелічені документи, які визначають причини несправностей автомобіля оформлені у найкоротші терміни після події 06.05.202 року припинення роботи автомобіля внаслідок недоліків паливної системи, перебувають у логічному та текстуальному взаємозв'язку, а також узгоджуються з доводами позову та усними поясненнями керівника ТОВ «Будівельна Група «Мегабуд» і представників позивача.
Оскільки, зафіксовано як причини несправностей, так і перелік недоліків у роботі саме паливної системи, з одночасним зазначенням причин таких недоліків внаслідок використання неякісного палива.
Крім того, сервісними службами авто обслуговування (кваліфікацію яких не оспорено відповідачем), зафіксовано неможливість запуску двигуна саме внаслідок виявлених несправностей, що у сукупності доводить правдивість пояснення позивача відносно припинення руху автомобіля через максимально короткий проміжок часу після заправки дизельним паливом на АЗС, неможливість експлуатації автомобіля через відсутність технічної спроможності завести двигун.
Такі висновки доводять правдивість пояснення позивача щодо невикористання автомобіля до моменту діагностики.
Суд також оцінює надані докази безпосередньо та погоджується з доводами позивача про наявність механічних домішок у дизельному паливі, що візуально відображено на долучених фотокартках (т. 1 а.с. 110).
11.05.2022 року позивач направив ТОВ «Лівайн Торг» повідомлення №1/05-22 про спричинення шкоди шляхом заправлення неякісним паливом, що підтверджено квитанціями відділення поштового зв'язку та описом вкладення до цінного листа (т. 1 а.с. 21, 22)
Повторно претензію про відшкодування майнової шкоди направлено 30.07.2022 року (т. 1 а.с. 43-46).
11.05.2022 року на підставі клопотання ТОВ «Будівельна Група «Мегабуд», експертом ТОВ «Незалежна експертна оцінка» Прашиним О.М. відібрано у дві скляні пляшки ємність по 1 літр проби дизельного палива Євро-5 з бензобаку , автомобіль Mercedes Vito ДНЗ НОМЕР_2 .
За результатом аналізу вказаних проб, лабораторією АТ «Концерн Галнафтогаз» встановлено перевищення нормативного вмісту сірки (555 при нормі не більше 10), масової частки води (2 при нормі: «відсутня»), наявність механічних домішок (при нормі: «відсутні»), як наслідок констатовано невідповідність вимогам ДСТУ 7688.2015).
Недоліки зафіксовано у паспорті якості №06435601/22-0001/655 від 16.06.2022 року, складеного інженерами з якості АТ «Концерн Галнафтогаз» (т. 1 а.с. 57).
Суд враховує, що перелік виявлених недоліків узгоджується з дефектувальними відомостями, у яких зафіксовано іржу (механічні домішки) на робочих деталях елементів паливної системи.
Суд відхиляє доводи третьої особи щодо не повідомлення відповідача та відсутність представника ТОВ «Лівайн Торг» при відібранні проб дизельного палива, оскільки позивач до моменту перевірки якості палива спеціалістами (до 16.05.2022 року) повідомив про виявлені недоліки щодо якості палива.
Однак, відповідач не проявив достатню зацікавленість до процесу відбору проб та їх аналізу, що вбачається зі змісту Листа ТОВ «Лівайн Торг» та відповіді на претензію від 21.09.2022 року (т. 1 а.с. 87-89).
Відповідач лише повідомив про необхідність звернутися з вимогами за іншою адресою, а також всупереч дослідженим судом умовам укладених договорів з позивачем та третьою особою посилався на відсутність правових підстав для відшкодування шкоди товариством.
Суд зауважує, що вимоги Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Держспоживстандарту України від 04.06.2007 року №271/121 (на застосуванні якої наполягав представник третьої особи), є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (далі - підприємства), які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів, а також органів виконавчої влади.
Однак, позивач не провадить діяльність з відпуску нафтопродуктів, здійснив роздрібне придбання дизельного палива.
Матеріали справи не містять відомостей про оптову закупівлю позивачем паливно-мастильних матеріалів та встановлення дефектів у оптовій кількості дизельного палива.
Тобто, на правовідносини сторін поширюються правила про роздрібний продаж дизельного палива.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442 затверджено Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, які, зокрема, визначають порядок роздрібної торгівлі бензином, дизельним пальним, гасом, маслами, мастилами.
Згідно з пунктом 11 Правил шкода, завдана життю, здоров'ю споживача або його майну внаслідок використання нафтопродуктів неналежної якості, підлягає відшкодуванню суб'єктом господарювання в повному обсязі та в порядку, установленому законодавством.
На підставі викладеного, суд відхиляє доводи третьої особи щодо обов'язкового дотримання позивачем вимог Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України у процесі відбору проб дизельного палива та визначення якості придбаного товару.
Суд наголошує, що сам факт відібрання двох проб дизельного палива (т. 1 а.с. 85, 86, 105), а не трьох, як передбачено вимогами Інструкції, не може достеменно спростовувати достовірність висновку спеціаліста щодо вмісту речовин у відібраному паливі з паливного баку, за відсутності у матеріалах справи висновків інших спеціалістів, а також клопотань відповідача або третьої особи про проведення повторного дослідження.
Всупереч обов'язку відповідача, як Постачальника паливно-мастильних матеріалів за Договором №1-53-2021 від 06.07.2021 року та їх власника згідно Договору №ДЗБ21-123/ЛТ від 01.11.2021 року, спростувати презумпцію вини заподіювача шкоди, відповідачем не висловлено заперечень до іншого вмісту сірки, масової частки води, механічних домішок (невідповідності вимогам ДСТУ 7688.2015), наявність яких зафіксовано у паспорті якості №06435601/22-0001/655 від 16.06.2022 року, складеного інженерами з якості АТ «Концерн Галнафтогаз» (т. 1 а.с. 57).
Відповідач також не клопотав про проведення повторного огляду транспортного засобу, з'ясування у спеціалістів АТ «Концерн Галнафтогаз» відомостей про наявність контрольних проб та їх зберігання, повторного експертного дослідження на основі відібраних проб дизельного палива, призначення комплексної експертизи якості паливно-мастильних матеріалів та причин виникнення недоліків у роботі автомобіля Mercedes Vito ДНЗ НОМЕР_2 , перевірки на основі ринкових цін вартості ремонтних робіт та деталей, котрі підлягають заміні.
Таким чином, суд доходить висновку, що надані позивачем докази відносно факту несправності паливної системи, виходу з ладу транспортного засобу 06.05.2022 року саме внаслідок заправки неякісним паливом, яке належить відповідачу та відпущено на АЗС у процесі надання послуг третьою особою на користь відповідача, наявність причинного зв'язку між переліком несправностей, обставинами їх виникнення перебувають у безпосередньому, короткостроковому, послідовному та логічному взаємозв'язку.
Отже, докази позивача є вірогідними та узгоджуються з предметом і підставами заявленого позову.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд вважає, що позивачем частково доведено обґрунтованість позовних вимог, а відповідачем не спростовано заявлені позовні вимоги позивача, всупереч обов'язку ТОВ «Лівайн Торг» спростувати презумпцію вини заподіювача шкоди.
При визначенні обґрунтованого розміру завданої шкоди та обов'язку її відшкодування суд, на основі відхиленого висновку експерта та сукупної оцінки взаємопов'язаних доказів, враховує вартість та склад відновлювальних робіт на основі Акту №5321 від 30.11.2022 року (замовлення-наряд на ремонт ні роботи та запчастини) та Акту здачі-прийняття виконаних робіт №5321 від 16.12.2022 року, що підписані ПП «Інжектор дизель сервіс» та ТОВ «Будівельна Група «Мегабуд» на суму 99 740,00 грн (т.1 а.с. 227, 228).
Суд констатує, що перелік ремонтних робіт та замінених деталей повністю співпадає з дефектним актом №121 від 06.05.2022 року та дефектувальними відомостями від 13.05.2022 року.
Також, як перелік недоліків і деталей, котрі підлягають заміні, так і відновлювальні роботи виконані однією особою ПП «Інжектор дизель сервіс», яким у день заправки неякісним паливом та зупинки роботи автомобіля і вперше підтверджено їх наявність.
Тобто, перелік ремонтних робіт перебуває у прямому причинному зв'язку із обставинами спричинення шкоди.
Судом також розглянуто заперечення третьої особи щодо оплати вртості ремонтних робіт ФОП Дігтяренко М.Ю. (т. 1 а.с. 229).
Суд також виходить з того, що період усунення недоліків самостійно позивачем та час виконання ремонтних робіт не має істотного значення, оскільки саме відповідач протягом тривалого проміжку часу заперечував свій обов'язок з усунення завданої шкоди.
Зі змісту ст. 224 ГК України вбачається, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Під збитками розуміються також втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, для відшкодування шкоди достатньо довести її розмір та наявність обов'язку з відновлення порушеного права, що встановлено за матеріалами справи.
Відтак, для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування завданої шкоди достатнім є доведення суми витрат, які потерпілий мусить зробити для виконання робіт, спрямованих на відновлення стану пошкодженого майна.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 99 740,00 грн - майнової шкоди вартості відновлювального ремонту автомобіля Mercedes Vito ДНЗ НОМЕР_2 та 1 866,00 грн - витрат за проведення лабораторного випробування дизельного палива (т. 1 а.с. 93).
Одночасно суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" 88 179,80 майнової шкоди.
Суду також не доведено причинно-наслідкового зв'язку між обставинами встановлення розміру шкоди з витратами на послуги ФОП Шаталюка О.В. в сумі 2 598,00 грн (т. 1 а.с. 90-92), оскільки судом визнано узгодженими з іншими доказами відомості про обстеження автомобіля, визначення переліку недоліків у травні 2022 року та їх усунення 16.12.2022 року зі сторони ТОВ «Інжектор дизель сервіс».
Також, не підлягають відшкодуванню витрати позивача в сумі 1 015,20 грн на оплату транспортно-товарознавчого дослідження (т. 1 а.с. 94), оскільки Висновок експертного дослідження Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №ЕД-19/102-22/8105-АВ від 10.06.2022 року (т. 1 а.с. 24-42) визнано неналежним доказом.
Тому, вимоги позову в частині стягнення 3 613,20 грн (супутніх витрат) не підлягають задоволенню.
На підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України, суд вважає за необхідне призначити окреме судове засідання з приводу розподілу судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (вул. Мандриківська, буд. 47, оф. 503, м. Дніпро, 49094, код - 41449359)9на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА МЕГАБУД", вул. Руданського, буд. 63, м. Вінниця, 21010, код - 43566357) 99 740,00 грн - майнової шкоди вартості відновлювального ремонту автомобіля Mercedes Vito ДНЗ НОМЕР_2 та 1 866,00 грн - витрат за проведення лабораторного випробування дизельного палива.
3. Відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА МЕГАБУД" 88 179,80 майнової шкоди та 3 613,20 грн супутніх витрат.
4. Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 17.05.2023 року о 09:30 год.
5. Встановити сторонам строк подачі доказів щодо розміру понесених судових витрат, заперечень щодо понесених стороною витрат, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами протягом п'яти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
8. Примірник рішення направити учасникам справи в електронній формі на офіційні електронні адреси; за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв'язку: s.tyshkivsky@gmail.com; lvtorg2018@gmail.com; vilara_llc@ukr.net; valvikshev61@gmail.com.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 08 травня 2023 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Руданського, буд. 63, м. Вінниця, 21010)
3 - відповідачу ( вул. Мандриківська, буд. 47, оф. 503, м. Дніпро, 49094)
4 - третій особі (вул. Київська, буд. 64, с. Корделівка(з), Калинівський район, Вінницька область, 22455)