вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про відмову у відстроченні виконання судового рішення
"02" травня 2023 р. Cправа № 902/584/22
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,
за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостачінвест" № б/н від 04.04.2023 року (вх. № 01-37/10/23 від 04.04.2023) про відстрочення виконання рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", 03065, місто Київ, пр. Гузара Любомира, будинок 44, ідентифікаційний код юридичної особи 42795490
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостачінвест", 21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Театральна, будинок 20, офіс 418, ідентифікаційний код юридичної особи 41373835
про стягнення 1 988 885, 44 гривень
за участю представників:
від позивача - адвокат Даниляк О.С., згідно довіреності ( у режимі відеоконференції)
від відповідача - не з'явився
У провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/584/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостачінвест" про стягнення 1 988 885, 44 гривень заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором транспортування природного газу № 1907000266 від 11.12.2019 року, з яких: 1 861 846, 31 гривень - основний борг, 78 809, 66 гривень - пеня, 35 375, 08 гривень - інфляційних втрат та 12 854, 39 гривень 3% річних.
19.01.2023 року ухвалено рішення у цій справі, яким позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостачінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 1 988 885,44 гривень заборгованості, у тому числі: 1 861 846,31 гривень основного боргу, 78 809,66 гривень пені, 35 375, 08 гривень інфляційних втрат, 12 854,39 гривень 3% річних та 29 833,28 гривень витрат на сплату судового збору.
Не погодившись з ухваленим судом рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпостачінвест" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою та просило його скасувати, апеляційну скаргу ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостачінвест" на рішення Господарського суду Вінницької від 19.01.2023 року у справі № 902/584/22 повернуто заявнику.
10.04.2023 року матеріали апеляційного оскарження рішення Господарського суду Вінницької від 19.01.2023 року у справі № 902/584/22 повернуто апеляційною інстанцією на адресу суду.
Водночас 04.04.2023 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостачінвест" надійшла заява № б/н від 04.04.2023 року (вх. № 01-37/10/23 від 04.04.2023) про відстрочення виконання рішення у справі № 902/584/22.
11.04.2023 року Господарським судом Вінницької видано наказ про виконання рішення господарського суду від 19.01.2023 року у справі № 902/584/22.
Ухвалою від 12.04.2023 судом заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостачінвест" № б/н від 04.04.2023 року (вх. № 01-37/10/23 від 04.04.2023) про відстрочення виконання рішення у справі № 902/584/22 залишено без руху із встановленням строку та порядку усунення виявлених судом недоліків поданої заяви.
13.04.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява № б/н від 13.04.2023 (вх. № 01-34/3543/23 від 13.04.2023) про усунення недоліків із доказами надіслання заяви про відстрочення виконання рішення на електронну пошту представників позивача.
20.04.2023 до суду від представника відповідача надійшла заява № б/н від 13.04.2023 (вх. № 01-34/3819/23 від 20.04.2023) про усунення недоліків, яку було надіслано до суду 19.04.2023 року із доказами надіслання заяви про відстрочення виконання рішення за адресою місцезнаходження позивача.
Ухвалою від 24.04.2023 судом призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостачінвест" № б/н від 04.04.2023 року (вх. № 01-37/10/23 від 04.04.2023) про відстрочення виконання рішення у справі № 902/584/22 до розгляду у судовому засіданні на 02 травня 2023 року о 15:00 год.
01.05.2023 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надійшли заперечення на заяву ТОВ "Газпостачінвест" про відстрочення виконання судового рішення від 25.04.2023 №ТОВВИХ-23-5265 (вх.№ 01-34/4461/23 від 01.05.2023), у яких позивач просив суд у задоволенні заяви ТОВ «Газпостачінвест» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 19.01.2023 у справі № 902/584/22 відмовити повністю.
У судове засідання 02.05.2023 року в режимі відеоконференції з'явився представник позивача. Відповідач не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся ухвалою суду.
02.05.2023 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостачінвест" надійшла заява про відкладення судового засідання на іншу дату мотивована тим, що представник відповідача не має можливості взяти участь у судовому засіданні з об'єктивних причин.
Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання на іншу дату суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про відмову у його задоволенні з огляду на те, що представником відповідача не додано доказів наявності поважних причин, що унеможливлюють участь представника відповідача у судовому засіданні, явка сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, відповідач як юридична особа не позбавлений права на залучення іншої особи для представництва інтересів та відсутність представника відповідача у судовому засіданні не є перешкодою для розгляду поданої ним заяви про відстрочення виконання рішення суду.
Згідно пункту 1, пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні представник позивача просила у задоволенні заяви ТОВ "Газпостачінвест" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 19.01.2023 у справі № 902/584/22 відмовити повністю з підстав наведених у запереченнях на заяву ТОВ "Газпостачінвест" про відстрочення виконання судового рішення.
З метою прийняття процесуального рішення по справі суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення.
Після виходу з нарадчої кімнати, судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостачінвест" про відстрочення виконання рішення суду та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно приписів частин 1 та 2 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Положеннями статті 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі N 11-рп/2012).
Відповідно до частин 1-5 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
У контексті наведених норм суд зауважує, що відстрочення або розстрочення виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при цьому, такі обставини мають свідчити про неможливість виконання або істотне ускладнення виконання рішення суду.
Тобто законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення або роблять його неможливим.
Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення суду. Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
У зв'язку з тим, що відстрочення виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача, з метою вирішення питання про наявність підстав та строку його надання, суд повинен враховувати виняткові підстави та допустимі межі надання відстрочення виконання судового рішення.
Частиною 4 статті 11 ГПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява N 3236/03, пункт 43).
З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
Отже, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення або розстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Відповідач, як на підставу для відстрочення виконання рішення суду посилається на те, що ТОВ «Газпостачінвест» не має фактичної можливості виконати судове рішення у цій справі у зв'язку із фактом надзвичайної події на території Україні (воєнний стан) та, як наслідок, важким фінансовим становищем, наявністю значної кредиторської заборгованості та фактичною відсутністю коштів на рахунку товариства.
На обгрунтування тяжкого фінансового стану відповідач посилається на дані фінансової звітності малого підприємства за 2021, 2022 роки, відсутність коштів на рахунку, що підтверджується довідкою з банку про рахунок і залишок коштів, значний обсяг кредиторської заборгованості, а також на обставину введення воєнного стану, що впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, створює додаткові ризики для суб'єкта господарювання та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності товариством, що на думку заявника, свідчить про наявність виняткових (особливих) і непереборних обставин, через які істотно ускладнюється можливість виконання судового рішення у даній справі.
Позивач заперечив щодо задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду та у задоволенні заяви просив відмовити.
На обгрунтування своїх заперечень позивач, зокрема, зазначив, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 19.01.2023 у справі № 902/584/22 є непомірним тягарем для відповідача, відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості виконання судового рішення у справі з умовою відстрочення його виконання на один рік та не надано доказів, які підтверджували б настання форс-мажорних обставин щодо виконання господарського зобов'язання за договором №1907000266 від 11.12.2019 та рішення Господарського суду Вінницької області від 19.01.2023 у справі № 902/584/22.
Позивачем зазначено, що під час експлуатації газотранспортної системи ТОВ "Оператор ГТС України" діє для забезпечення потреб держави Україна, у власності якої перебуває газотранспортна система. У свою чергу, замовники послуг транспортування, зокрема і ТОВ "Газпостачінвест" своїми протиправними діями по безпідставному відбору природного газу створили значні обсяги небалансів, які на протязі 2020-2022 років Оператор змушений був врегульовувати та відповідно придбавати природний газ для балансування ГТС за власні кошти. Згідно бухгалтерської довідки від 10.03.2023 станом на 10.03.2023 заборгованість замовників послуг за договорами транспортування природного газу з оплати обсягів негативних щодобових небалансів перед Оператором ГТС за період з 01.01.2020 по 31.01.2023 складає - 43 461 334 027,95 грн. Згідно звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022 рік збиток ТОВ "Оператор ГТС України" становить 6 371 238 тис. грн., зазначене свідчить про наявність скрутного фінансового стану ТОВ "Оператор ГТС України" та зупинення транспортування природного газу з огляду на вказані вище причини (наявність значної дебіторської заборгованості з боку замовників послуг природного газу, в т. ч. ТОВ "Газпостачінвечт") може мати наслідком неможливість здійснення транзиту газу через Україну до країн Європи, що в сукупності є реальною загрозою енергетичній безпеці України в цілому.
Дослідивши подані відповідачем в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду докази та обставини, урахувавши доводи позивача щодо підстав для відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду та докази, що їх обгрунтовують, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду слід відмовити з огляду на таке.
Обгрунтовуючи наявність виняткових обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, заявник посилається на складне фінансове становище підприємства, що підтверджується, зокрема, фінансовою звітністю малого підприємства за 2021, за 2022 роки, довідкою про рахунок та залишок коштів АТКБ «Приватбанк» від 03.04.2023 року, актом інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами та кредиторами.
Посилаючись на відсутність коштів на рахунку відповідач надав довідку про рахунок та залишок коштів Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" від 03.04.2023 року, разом з тим відомостей щодо наявності/відсутності інших банківських рахунків та коштів на них, у тому числі в інших банківських установах відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (відповідна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).
Щодо поданого відповідачем акту інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами та кредиторами, судом враховано, що наведені у акті відомості відображають поточний стан обліку дебіторської та кредиторської заборгованості відповідача, який не свідчить про неплатоспроможність відповідача та наявність виняткових обставин для відстрочення виконання рішення суду у цій справі.
Фінансове становище відповідача є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої відповідач самостійно планує свої видатки та несе ризики пов'язані із провадженням своєї діяльності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява N 59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява N 18357/91) та інші).
Обставини щодо важкого фінансового стану, на які посилається відповідач, з урахуванням положень статті 331 ГПК України не являються тими виключними обставинами, які є підставою для відстрочки виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб'єкта господарювання.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 року, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відтак, питання щодо відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарським судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, і щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
На обгрунтування важкого фінансового стану, відповідачем надано фінансову звітність малого підприємства за 2021, 2022 роки.
Судом встановлено, що у фінансовій звітності відповідача за 2022 рік станом на 31.12.2022 року відсутній прибуток та відображено збиток за звітний період у розмірі 5 278,6 тис. гривень.
Разом з тим, у матеріалах справи міститься звіт про фінансові результати за 2022 рік позивача, з якого слідує, що у позивача станом на 31.12.2022 року відсутній прибуток та обліковується збиток за звітний період у розмірі 6 371 238 тис. гривень, тобто з поданих сторонами документів про фінансові результати за 2022 рік вбачається, що негативне сальдо фінансового результату обліковується не тільки у відповідача, а й у позивача, при цьому розмір збитку позивача значно перевищує розмір збитку відповідача.
Таким чином, надання відстрочення виконання рішення суду за таких обставин може призвести до необгрунтованого та невиправданого порушення балансу інтересів боржника та стягувача.
Відповідно до вимог статті 218 ГК України, статті 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, що є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності та відповідно не є обставиною, з якою закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, тому посилання заявника на скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для відстрочення виконання рішення суду.
Заяву про відстрочення виконання рішення суду заявник також мотивує наявністю надзвичайної події, а саме запровадження в Україні воєнного стану, що впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, створює додаткові ризики для суб'єкта господарювання та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності товариством.
Надаючи оцінку наведеним доводам, судом враховано, що спір виник з вини відповідача та окрім загального посилання на обставину введення на території України воєнного стану, заявником не надано належних та допустимих доказів, що введення воєнного стану є тією надзвичайною обставиною, що унеможливлює або істотно перешкоджає виконанню рішення суду у цій справі.
Суд враховує, що військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану має загальний характер та впливає загалом на економіку держави та на діяльність суб'єктів господарювання.
Водночас, у контексті спірних правовідносин суттєве значення має не тільки встановлення існування обставин непереборної сили (форс-мажору), а й їх безпосередній, прямий та невідворотний вплив на можливість належного виконання боржником рішення суду, тобто існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням надзвичайної події (форс-мажорної обставини) та неможливістю виконання стороною рішення суду.
В умовах введення воєнного стану сторони по справі знаходяться в однакових економічних умовах та воєнний стан впливає на господарську діяльність не тільки відповідача, а й позивача.
Судом враховано, що заборгованість відповідача, що стягнута судом на користь позивача виникла ще до введення в Україні воєнного стану, відповідач зареєстрований та здійснює свою діяльність на території міста Вінниця, яке до складу окупованих територій не входило, таким чином доводи відповідача щодо дії та впливу воєнного стану як на підставу для відстрочення виконання рішення суду відхиляються судом як необгрунтовані.
У заяві про відстрочення виконання рішення суду відповідач просить відстрочити виконання рішення суду на один рік, разом з тим належних доказів на підтвердження того, що після спливу зазначеного у заяві строку відстрочення відповідач зможе виконати рішення суду відповідачем до суду не надано.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).Таким чином, відповідачем не обґрунтовано та не доведено суду наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та є підставою для відстрочення виконання рішення суду на максимальний строк, визначений законом.
Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
З огляду на викладене, враховуючи баланс інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду.
Положеннями частини 7 статті 331 ГПК України визначено, що про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 13, 18, 73, 74, 86, 234, 235, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостачінвест" № б/н від 04.04.2023 року (вх. № 01-37/10/23 від 04.04.2023) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 19.01.2023 року у справі №902/584/22 відмовити.
2. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
3. За приписами частини 7 статті 331 ГПК України ухвалу про відмову у відстроченні виконання судового рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду.
4. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник ухвали суду надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв'язку на відомі суду електронні адреси: позивача - info@tsoua.com, ІНФОРМАЦІЯ_3 vidlovskaira1@gmail.com; ІНФОРМАЦІЯ_4; відповідача - info@gpi.com.ua, ІНФОРМАЦІЯ_2, представнику відповідача - pravo24vlad@gmail.com.
Повний текст ухвали складено та підписано 08.05.2023 року.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу, 03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, 44; info@tsoua.com, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_3;
3 - відповідачу, 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, буд. 20, офіс 418; info@gpi.com.ua, ІНФОРМАЦІЯ_2, pravo24vlad@gmail.com.