вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" травня 2023 р. Справа№ 910/16892/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Барсук М.А.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Сергєєв П.О. (ордер серія КВ №469777 від 25.11.2021)
від відповідача: Габрієль Я.В. (ордер серія АІ №1309919 від 22.11.2022)
від третьої особи 1: не з'явився
від третьої особи 2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2022
у справі №910/16892/21 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом ОСОБА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС"
треті особи: ОСОБА_2 ,
Шевченківська районна в місті Києві Державна адміністрація
про визнання недійсним рішень загальних зборів та зобов'язання вчинити дії,-
У жовтні 2021 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС», треті особи - ОСОБА_2 , Шевченківська районна в місті Києві Державна адміністрація про визнання недійсним рішень загальних зборів та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2012 та 12.05.2015 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС» було прийнято рішення, оформлене Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Два ЕС» №12/11 від 12.11.2012 та рішення, оформлене Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Два ЕС» №1/15 від 12.05.2015. Позивач вказані рішення вважає неправомірними, такими, що прийняті всупереч вимогам закону та є такими, що порушують його право власності на частку в ТОВ «Два ЕС», оскільки як зазначає позивач його не було належним чином повідомлено про проведення спірних загальних зборів учасників ТОВ «Два ЕС» 12.11.2012 та 12.05.2015. Крім того, позивач вказує на те, що ОСОБА_3 як його представник, на якого була видана 11.11.2012 довіреність, діяв проти інтересів позивача, використав видану довіреність в супереч волі довірителя та не мав права на підписання протоколу загальних зборів Товариства.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 взяв участь у вказаних загальних зборах через свого повноважного представника ОСОБА_3 , в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для визнання недійсним з дати його прийняття рішення загальних зборів учасників ТОВ «Два ЕС», які були оформлені Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Два ЕС» №12/11 від 12.11.2012.
Крім того, суд першої інстанції вказав, позивача було належним повідомлено про проведення 12.05.2015 загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС».
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі №910/16892/21 скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази належного повідомлення позивача про проведення загальних зборів 12.11.2012, а тому рішення загальних зборів є таким, що прийнято з порушенням ч. 5 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства та п. 9.8. статуту відповідача. Апелянт зазначає, що ОСОБА_3 , який приймав участь у зборах 12.11.2012, використовуючи довіреність від 11.11.2012, діяв з перевищенням наявних у нього повноважень та виключно з корисливих мотивів на шкоду довірителю. За твердженням апелянта, рішення, що були прийняті 12.11.2012, внесені до ЄДРПОУ тільки 23.12.2014, що суперечить положенням ст. 7 Закону України «Про господарські товариства». Апелянт також вказав, що учасники не мали права приймати рішення 12.11.2012 про збільшення розміру статутного капіталу, так як він не був сформований у повному обсязі станом на 12.11.2012, у зв'язку з чим таке рішення суперечить ст. 52 Закону України «Про господарські товариства». Також апелянт наголосив, що оскільки рішення, що були прийняті 12.11.2012, є недійсними, а тому на загальних зборах 12.05.2015 не було достатньо голосів та кворуму. Апелянт також вказав, що ним отримано лист, датований в 29.04.2015, в якому вказано, що загальні збори учасників Товариства, призначені на 12.05.2015, проводитись не будуть.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - ОСОБА_4., судді Ткаченко Б.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі №910/16892/21.
13.12.2022 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 та від 07.02.2023 відкладався розгляд справи.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 враховуючи звільнення ОСОБА_4 , з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, справу №910/16892/21 передано на повторний автоматизований розподіл.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 справу №910/16892/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), судді Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі №910/16892/21 до провадження вказаною колегією суддів та призначено до розгляду на 02.05.2023.
У судовому засіданні, представник позивача, підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник третіх осіб 1, 2 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином. (а.с.127-134 т.2)
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 02.05.2023 за відсутності представників третіх осіб 1 та 2.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, учасниками юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" відповідно до статуту Товариства (п.п. 1.3., 8.1.) є: ОСОБА_1 , із часткою у статутному капіталі 150 000,00 грн., що становить 50 % статутного капіталу Товариства, та ОСОБА_2 , із часткою у статутному капіталі 150 000,00 грн., що становить 50 % статутного капіталу Товариства. (том 1, а.с. 15)
12.11.2012 відбулися загальні збори учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС» (далі - Товариство). (том 1, а.с. 80)
На вказаних судових зборах були присутні ОСОБА_2 , яка на момент скликання загальних зборів володіла 50% відсотками статутного капіталу Товариства та ОСОБА_1 , який на момент скликання вказаних зборів володів 50% статутного капіталу Товариства, в особі представника ОСОБА_3 на підставі довіреності виданої 11.11.2012 (т.1 а.с. 82).
До порядку денного цих зборів було включено такі питання: розгляд питання про збільшення статутного капіталу Товариства; про розподіл часток в статутному капіталі Товариства у зв'язку зі збільшенням Статутного капіталу Товариства; про внесення інших змін до статуту Товариства; про затвердження змін до статуту Товариства; про призначення уповноваженої особи для проведення змін до установчих документів та Єдиного державного реєстру.
На вказаних загальних зборах учасників (засновників) ТОВ «Два ЕС» присутні учасники голосували з усіх питань порядку денного «За» - одноголосно та було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу Товариства з 300000 грн. на 750000 грн. за рахунок внеску учасником Товариства ОСОБА_5 майна та коштів на загальну суму 450000 грн.; було перерозподілено частки учасників у статутному капіталі Товариства наступним чином: ОСОБА_6 володіє часткою у розмірі 80% статутного капіталу, що становить 600000 грн., ОСОБА_7 володіє частковою у розмірі 20% статутного капіталу, що становить 150000 грн.; внесено інші зміни до статуту Товариства; затверджено зміни до статуту Товариства та уповноважено директора Товариства провести державну реєстрацію змін до установчих документів та Єдиного державного реєстру з правом залучення третіх осіб на свій власний розсуд.
Вказані рішення оформленні протоколом №12/11 загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС» від 12.11.2012 (т.1 а.с. 36-37).
12.05.2015 відбулися загальні збори учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС».
На вказаних судових зборах була присутня ОСОБА_6 , яка станом на дату проведення вказаних зборів володіє часткою статутного капіталу Товариства, у розмірі 600 000 грн., що надає право на 80% голосів при голосуванні на зборах учасників.
До порядку денного цих зборів було включено такі питання: про обрання голови та секретаря зборів; про примусове виключення учасників зі складу учасників Товариства; про зменшення статутного капіталу; про затвердження нового розподілу часток у статутному капіталі Товариства; про внесення (затвердження) змін до статуту Товариства.
На вказаних загальних зборах учасників (засновників) ТОВ «Два ЕС» були прийнятті рішення про обрання ОСОБА_8 головою зборів та ОСОБА_9 секретарем зборів; про примусове виключення учасника Товариства ОСОБА_7 , який не бере жодної участі у діяльності Товариства та неналежним чином виконує обов'язки щодо внесення свого вкладу до статутного капіталу Товариства, зі складу учасників Товариства та виплатити ОСОБА_10 вартість частини майна Товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі Товариства; про зменшення розміру статутного капіталу Товариства на розмір частки статутного капіталу учасника Товариства ОСОБА_11 , а саме 150000 грн; затвердження розподілу часток учасників у статутному капіталі Товариства - ОСОБА_6 вносить 600000 грн, що становить 100% статутного капіталу Товариства; внесено (затверджено) зміни до статуту Товариства та затверджено нову редакцію Товариства.
Вказані рішення оформленні протоколом 1/15 загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС» від 12.05.2015. (том 1, а.с. 86)
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 взяв участь у вказаних загальних зборах через свого повноважного представника ОСОБА_3 , у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для визнання недійсним з дати його прийняття рішення загальних зборів учасників ТОВ «Два ЕС», які були оформлені Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Два ЕС» №12/11 від 12.11.2012.
Крім того, суд першої інстанції вказав, позивача було належним повідомлено про проведення 12.05.2015 загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Під корпоративними відносинами розуміють відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;
- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Однак, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів.
Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Відповідно до частин 1 та 4 ст. 98 ЦК України (тут і далі в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції до компетенції виконавчого органу. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.
Відповідно до ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» (тут і далі в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства.
Відповідно до вимог ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2012 відбулися загальні збори учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС» (далі - Товариство).
На вказаних судових зборах були присутні ОСОБА_2 , яка на момент скликання загальних зборів володіла 50% відсотками статутного капіталу Товариства та ОСОБА_1 , який на момент скликання вказаних зборів володів 50% статутного капіталу Товариства, в особі представника ОСОБА_3 на підставі довіреності виданої 11.11.2012.
Тобто, на вказаних Загальних зборах учасників Товариства були присутні учасники, що в сукупності володіють 100 % голосів.
Так, від імені позивача на Загальних Зборах, що відбулися 11.11.2012 був присутній та голосував представник ОСОБА_3 на підставі довіреності виданої 11.11.2012.
Відповідно до ч.1 ст.237 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення загальних зборів учасників ТОВ «Два ЕС» від 12.11.2012) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. (ч.1 ст.238 Цивільного кодексу України)
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. (ч.1 ст.239 Цивільного кодексу України)
Відповідно до положень ч.3 ст.244 Цивільного кодексу України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Відповідно до змісту довіреності від 11.11.2012, посвідченої нотаріально, (том 1, а.с. 82) ОСОБА_1 уповноважено ОСОБА_3 бути його представником як засновника (співзасновника) ТОВ «Два ЕС», а саме: бути його представником на загальних (установчих) зборах Товариства, голосувати від його імені, вносити грошові кошти до статутного капіталу (фонду) Товариства, в тому числі здійснювати всі необхідні дії щодо реєстрації внесених змін до Статуту Товариства, підписувати заяви, протоколи установчих (загальних) зборів, зміни до статуту Товариства та інші документи, тощо.
Окрім того, за цією довіреністю представникові надано право ведення від імені ОСОБА_1 переговорів та попереднього узгодження всіх процедурних питань, подання та підпису всіх документів, необхідних для виконання зазначених вище повноважень, включаючи заяви, скарги, одержання документів, що стосуватимуться його прав та законних інтересів як засновника (співзасновника) Товариства, сплачувати, а також вчиняти всі інші юридичні значимі дії, пов'язані з цією довіреністю.
А тому, доводи апелянта, що довіреність була видана виключно з метою внесення коштів до статутного капіталу Товариства, колегія суддів відхиляє.
Вказана довіреність від 11.11.2012 була видана строком на один місяць та була чинна до 11.12.2012. (а.с.82 т.1), належним чином посвідчена та зареєстрована в реєстрі за № 2617.
Колегія суддів враховує, що як вбачається зі змісту довіреності від 11.11.2012, вона не містить будь-яких обмежень повноважень представника, не включає обов'язку представника погоджувати з довірителем, зокрема, умови голосування від імені позивача, як і не включає і обов'язку отримання представником спеціального уповноваження на такі дії.
Згідно вимог ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.
В той же час, всупереч ст. 74 ГПК України позивачем не надано суду доказів настання передбачених ст. 248 ЦК України випадків припинення, чи скасування виданої 11.11.2012 довіреності.
А тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_3 , як представник ОСОБА_1 за довіреністю на загальних зборах учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС» 12.11.2012 діяв в межах повноважень, визначених довіреністю від 11.11.2012.
У зв'язку з чим відхиляються доводи апелянта щодо перевищення представником наявних у нього повноважень.
Доводи позивача щодо порушення порядку скликання та проведення загальних зборів учасників, а саме неналежного повідомлення позивача про час, місце та порядку денного спірних загальних зборів, колегія суддів відхиляє, оскільки якщо під час розгляду справи судом буде встановлено факт присутності учасника (акціонера, члена) на загальних зборах, то допущені юридичною особою порушення порядку персонального повідомлення учасника (акціонера, члена) не є підставами для визнання рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) недійсними, навіть за ненаданням сторонами суду у даній справі доказів наявності персонального повідомлення.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 916/3457/16.
Апелянтом також не підтверджено його доводів стосовно того, що ОСОБА_3 , будучи чоловіком другого учасника Товариства ОСОБА_2 , діяв на шкоду довірителю - ОСОБА_12 під час оспорюваних загальних зборів. Більше того, у даному контексті колегія суддів приймає до уваги те, що сам позивач добровільно вирішив уповноважити ОСОБА_3 на представництво його інтересів для у часті у загальних зборах, що підтверджується відповідною нотаріально засвідченою довіреністю.
Колегія суддів відзначає, що фактичним підтвердженням обізнаності позивача про проведення Загальних зборів та реалізація позивачем своїх корпоративних прав на вказаних Зборах є те, що уповноважений представник позивача ОСОБА_3 був присутній та приймав рішення від імені позивача на Загальних зборах 12.11.2012, підписавши протокол від його імені без заперечень та зауважень.
При цьому, є помилковим посилання позивача на постанову Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 918/92/17 та постанову від 01.10.2020 у справі № 916/3007/19, де рішення про збільшення статутного капіталу приймалось лише одним із учасників, який володіє часткою, яка має вирішальний вплив при прийнятті рішень загальних зборів.
Не підлягають застосуванню до спірних правовідносин і висновки Верховного Суду у справі № 927/807/18, оскільки збільшення розміру статутного капіталу та перерозподіл часток у статутному капіталі здійснювався через прийняття нового учасника.
Стосовно посилання апелянта на те, що проведення реєстраційних дій на підставі рішення зборів учасників від 12.11.2012 відбулось лише 23.12.2014, колегія суддів зазначає наступне.
Дійсно, ст. 7 Закону України «Про господарські товариства» передбачає, що Товариство зобов'язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру.
В той же час, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
Тобто, здійснення реєстраційних дій лише 23.12.2014 не може бути підставою для скасування рішення зборів учасників від 12.11.2012.
В той же час, як вбачається з рішення від 12.11.2012 загальних зборів учасників Товариства, ним було вирішено збільшити статутний капітал Товариства за рахунок додаткових внесків.
частиною 3 статті 144 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на 12.11.2012) передбачено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.
Згідно частиною 6 статті 144 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на 12.11.2012) збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.
Аналогічні норми містяться у статті 52 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на 12.11.2012).
Частинами 1, 2 статті 16 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на 12.11.2012) передбачено, що товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу. Збільшення статутного (складеного) капіталу може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. п. 1.3., 8.1. статуту Товариства, його учасниками є: ОСОБА_1 , із часткою у статутному капіталі 150 000,00 грн., що становить 50 % статутного капіталу Товариства, та ОСОБА_2 , із часткою у статутному капіталі 150 000,00 грн., що становить 50 % статутного капіталу Товариства. (том 1, а.с. 15)
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 станом на 12.11.2012 було внесено лише 124 900,00 грн. із 150 000,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (том 1, а.с. 90-92)
Крім того, ОСОБА_1 було вніс лише 131 400,00 грн. із 150 000,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (том 1, а.с. 102-103)
Тобто, на момент прийняття рішення від 12.11.2012, яким збільшено розмір статутного капіталу Товариства та здійснено перерозподіл часток, статутний капітал Товариства не був сформований у повному обсязі, що суперечить ч. 6 ст. 144 ЦК України та ч.ч. 1, 2 статті 16, ст. 52 Закону України "Про господарські товариства".
А тому рішення про збільшення статутного капіталу та перерозподіл часток Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС» від 12.11.2012 не відповідає вимогам ч. 6 ст. 144 ЦК України та ч.ч. 1, 2 статті 16, ст. 52 Закону України "Про господарські товариства", а саме прямій забороні на вчинення таких дій, що є підставою для визнання такого рішення недійсним.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 51 Закону України "Про господарські товариства", зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.
Виходячи зі змісту наведеної норми, за загальним правилом, додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, проте це питання може бути по-іншому врегульоване в установчих документах.
Як вбачається із розділу 8 Статуту, ним не було передбачено, що внесення учасниками додаткових внесків має наслідком перерозподіл розміру часток у статутному капіталі, відповідні положення статуту товариства по суті дублюють зміст законодавчих норм.
За відсутністю конкретних положень в установчих документах товариства з обмеженою відповідальністю щодо зазначених питань, зміна вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки в статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 р. у справі № 904/9431/15.
Таким чином, рішення загальних зборів учасників ТОВ «Два ЕС», які були оформлені Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Два ЕС» №12/11 від 12.11.2012 в частині перерозподілу часток учасників також не відповідає вимогам частини 2 статті 51 Закону України "Про господарські товариства".
В той же час, відповідачем у суді першої інстанції заявлено про застосування строку позовної давності до заявлених вимог (а.с. 78 том 1).
Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства (п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Колегія суддів зауважує на тому, що частину другу статті 258 ЦК України було доповнено вищенаведеним пунктом Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набрав чинності 17.06.2018 та сфера застосування якого обмежується регламентацією правовідносин щодо правового статусу товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядку їх створення, діяльності та припинення, прав та обов'язків їх учасників.
Отже, встановлення спеціальної позовної давності до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства у Главі VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також змістовне формулювання пункту 8 частини другої статті 258 ЦК України, яке не містить тлумачення терміну "товариство", логічним є висновок щодо застосування спеціальної позовної давності в один рік саме щодо оскарження рішень загальних зборів товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, а не юридичних осіб інших організаційно-правових форм та громадських об'єднань.
Наведений висновок узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 18.03.2020 у справі №904/686/19, від 22.06.2021 у справі №910/9672/20, від 15.06.2022 у справі №908/2289/20, від 08.06.2022 у справі №908/1206/20, від 09.09.2021 у справі №916/161/20 та від 20.05.2020 у справі №904/393/20, і Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступу від них.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц).
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 ЦК України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
При цьому за змістом ст. 261 ЦК України необхідно виходити не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, адже норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Вказана правова позиція напрацьована усталеною судовою практикою як Верховного Суду України в постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, так і Верховного Суду, зокрема в постановах від 15.05.2018 у справі № 911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17.
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Так, оскаржувані рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС» від 12.11.2012, яким здійснено збільшення статутного капіталу та перерозподіл часток у Товаристві, були прийняті 12.11.2012, тоді як позов про визнання недійсним вказаних рішень було подано лише 19.10.2021, тобто зі спливом майже 9 років.
Позивачем не наведено мотивів неможливості ознайомитись із оскаржуваним рішенням протягом 9 років, з огляду на те, що його уповноважений представник приймав участь у таких загальних зборах, що було встановлено вище.
При цьому, відповідно до пункту г) частини 1 статті 10 Закону України "Про господарські товариства" позивач, як учасник Товариства, мав право на одержання інформації про його діяльність і на її вимогу відповідач був зобов'язаний надати для ознайомлення річні баланси, звіти Товариства про діяльність, протоколи зборів. Таке право позивача було передбачено і у п. 5.2.7 статуту Товариства.
Крім того, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Таким чином, чинним законодавством України та статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС» було передбачено право учасника одержувати інформацію про діяльність товариства.
Тобто, позивач протягом усього часу, що передував його зверненню до господарського суду, не був позбавлений можливості дізнатися про наявність оскаржуваного рішення від 12.11.2012 та вжити відповідні заходи щодо захисту її прав у межах строків позовної давності.
Більше того, відомості про збільшення статутного капіталу та перерозподіл часток у Товаристві були внесені до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.12.2014, а тому проявивши розумну обачність та зацікавленість щодо стану своїх справ, позивач міг та мав можливість довідатися про факт перерозподілу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС» вже з 23.12.2014.
Крім того, позивач на підставі листа відповідача від 20.02.2015 №20/1, який був отриманий апелянтом 15.04.2015, був повідомлений про те, що його частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС» становить 20 %
Тобто, фактично із 23.12.2014 у позивача була можливість довідатись про наявність оскаржуваного рішення загальних зборів від 12.11.2012.
Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, що є джерелом права, зокрема в рішеннях ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" відповідно до яких позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Колегія суддів відзначає, що звернення позивача за захистом своїх прав відбулось з пропуском встановленого ст. 257, 258 ЦК України строку позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено відповідачем у відзиві на позов.
Частиною 4 статті 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. При цьому судом не було встановлено наявності поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності, що унеможливило здійснення судом захисту порушеного права в силу вимог частини 5 статті 267 ЦК України.
Наслідки спливу позовної давності застосовуються судом лише у разі наявності порушеного права, за захистом якого звертається особа до суду з відповідним позовом.
А тому, з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, яка була заявлена відповідачем, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Два ЕС», які були оформлені Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Два ЕС» №12/11 від 12.11.2012.
Також, 12.05.2015 відбулися загальні збори учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС».
На вказаних судових зборах була присутня ОСОБА_6 , яка станом на дату проведення вказаних зборів володіла часткою статутного капіталу Товариства, у розмірі 600 000 грн., що надає право на 80% голосів при голосуванні на зборах учасників.
До порядку денного цих зборів було включено такі питання: про обрання голови та секретаря зборів; про примусове виключення учасників зі складу учасників Товариства; про зменшення статутного капіталу; про затвердження нового розподілу часток у статутному капіталі Товариства; про внесення (затвердження) змін до статуту Товариства.
На вказаних загальних зборах учасників (засновників) ТОВ «Два ЕС» були прийнятті рішення про обрання ОСОБА_8 головою зборів та ОСОБА_9 секретарем зборів; про примусове виключення учасника Товариства ОСОБА_7 , який не бере жодної участі у діяльності Товариства та неналежним чином виконує обов'язки щодо внесення свого вкладу до статутного капіталу Товариства, зі складу учасників Товариства та виплатити ОСОБА_10 вартість частини майна Товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі Товариства; про зменшення розміру статутного капіталу Товариства на розмір частки статутного капіталу учасника Товариства ОСОБА_11 , а саме 150000 грн; затвердження розподілу часток учасників у статутному капіталі Товариства - ОСОБА_6 вносить 600000 грн, що становить 100% статутного капіталу Товариства; внесено (затверджено) зміни до статуту Товариства та затверджено нову редакцію Товариства.
Вказані рішення оформленні протоколом 1/15 загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС» від 12.05.2015.
Як вже було зазначено вище, статтею 52 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.
Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:
про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;
про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;
про ліквідацію товариства.
Відповідно до статті 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.
До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема виключення учасника із товариства.
Згідно із статтею 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема: виключення учасника з товариства.
У частині 1 статті 64 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.
Під час вирішення спорів, пов'язаних з виключенням учасників з господарських товариств, господарським судам слід враховувати, що у рішенні загальних зборів про виключення учасника з господарського товариства повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою для виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства.
Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним за позовом такого учасника.
Господарські суди повинні перевірити фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника товариства, а також дослідити питання щодо дотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення відповідних загальних зборів.
Виключення учасника з товариства - це передбачена законом форма корпоративної відповідальності першого перед другим, спрямована на одностороннє припинення корпоративних правовідносин за рішенням товариства за порушення учасником обов'язків, зокрема й щодо внесення вкладів до статутного капіталу. На відміну від виходу з товариства, виключення має примусовий характер і не залежить від бажання учасника та можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами.
Про виключення з товариства з обмеженою відповідальністю будь-кого з його учасників має бути прийнято відповідне рішення на загальних зборах учасників товариства в порядку, передбаченому законом та установчими документами.
Відповідно до наведених вище вимог закону, не допускається звільнення учасника товариства від обов'язку внесення первинного вкладу до статутного капіталу товариства, заявленого на момент державної реєстрації товариства.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено вище, ОСОБА_1 не повністю вніс свій вклад до статутного капіталу, сплативши лише 131 400,00 грн. із 150 000,00 грн.
Доказів протилежного позивачем не надано.
Надана позивачем довідка, видана за підписом директора Товариства, про повну сплату вкладу до статутного капіталу у розмірі 150 000,00 грн., колегією суддів відхиляється, оскільки така довідка не підтверджена позивачем належними і допустимими доказами, а саме відповідними платіжними документами.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.
Відповідного свідоцтва позивачем також надано не було.
Стосовно відсутності належного повідомлення про час та місце загальних зборів, проведених 15.04.2015, що було підставою позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначалось вище, відповідно до ст.61 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент проведення загальних зборів учасників ТОВ «Два ЕС» від 12.05.2015) про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 08.04.2015 було направлено на адресу позивача повідомлення (том 1, а.с. 83-84) про проведення 12.05.2015 о 09:30 загальних зборів учасників ТОВ «Два ЕС» разом з порядком денним, яке було отримано позивачем 15.04.2015, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист №0407026152332, копією рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення №0407026152332 (том 1, а.с. 85) та копією фіскального чеку від 08.04.2015 (том 1, а.с. 85).
А тому, є вірним висновок суду першої інстанції, що позивача було належним повідомлено про проведення 12.05.2015 загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС».
Посилання позивача на отримання від відповідача повідомлення від 29.04.2015 про те, що загальні збори учасників ТОВ «Два ЕС» призначені на 12.05.2015 проводитись не будуть, судом першої інстанції правомірно відхилені, оскільки у матеріалах справи відсутні докази направлення ТОВ «Два ЕС» та вказаного повідомлення від 29.04.2015.
Більше того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неповідомлення його загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС», які відбулися 12.05.2015.
В той же час, після надання відповідачем доказів повідомлення позивача про час та місце проведення спірних загальних зборів 12.05.2015, позивачем надано відповідне повідомлення від 29.04.2015 та зазначено, що цим листом було повідомлено позивача, що спірні загальні збори проводитись не будуть. Однак, до відповідного доказу суд апеляційної інстанції ставиться критично, з огляду на первісно заявлені позовні вимоги, які позивач не змінював відповідно до ст. 46 ГПК України а саме не подавав письмову заяву про зміну підстав позову.
У зв'язку із викладеним вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсними з дати його прийняття рішення загальних зборів учасників ТОВ «Два ЕС», які були оформлені Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Два ЕС» №1/15 від 12.05.2015.
Вимога позивача про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 23.12.2014 №10711050004027284, від 09.07.2015 №10711050005027284 та зобов'язання Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації) внести зміни до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо інформації «Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду)» вказавши розмір 300000 грн та в «Перелік засновників (учасників) прізвище, ім'я, по батькові за наявності), країна громадянства, місце проживання, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа» вказавши: ОСОБА_2 , Країна громадянства: Україна, Місцезнаходження: АДРЕСА_1 , розмір внеску до статутного фонду (грн.) 150000 грн та ОСОБА_1 , Країна громадянства: Україна, Місцезнаходження: АДРЕСА_1 , Розмір внеску до статутного фонду (грн.): 150000 грн, також правомірно не задоволена судом першої інстанції, оскільки є похідною від вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів від 12.11.2012 та 12.05.2015.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли своє часткове підтвердження, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної її частини у редакції даної постанови. В той же час, резолютивна частина рішення підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційної скарги покладаються на ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю підстав для зміни резолютивної частини рішення (про відмову у задоволенні позовних вимог).
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2022 року у справі № 910/16892/21 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2022 року у справі № 910/16892/21 змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції даної постанови.
3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2022 року у справі № 910/16892/21 залишити без змін.
4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
5. Матеріали справи № 910/16892/21 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 09.05.2023.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Барсук