вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" квітня 2023 р. Справа№ 910/3910/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Скрипки І.М.
секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 04.04.2023,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 24.01.2023 (рішення підписано 30.01.2023)
у справі № 910/3910/22 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР Газ Ресурс"
до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"
про стягнення 1 526 636,77 грн,
Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог
У травні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР Газ Ресурс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" про стягнення 1 526 636,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №109-21 від 12.03.2021.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/3910/22 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Газ Ресурс» заборгованість у сумі 1 526 636,77 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 та судовий збір у сумі 22 899,55 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведено і в той же час відповідачем не спростовано.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Скаржник вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що розмір заборгованості, стягнутої з відповідача, підтверджений належними та допустимими доказами, при ігноруванні позивачем вимоги відповідача щодо перевірки даних комерційного обліку, оскільки як вважає відповідач при формуванні нарахувань за спожиту електроенергію протягом дії договору про постачання електричної енергії №109-21 від 12.03.2021 у 2021 році постачальником електроенергії - ТОВ» УКР ГАЗ РЕСУРС» не в повному обсязі було відраховано електроенергію субспоживачів від загальнобудинкових лічильників електричної енергії. Для проведення коригування відповідних нарахувань позивачу необхідно самостійно звертатись до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Явка представників у судове засідання
Представник відповідача в судове засідання 04.04.2023 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, 12.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР Газ Ресурс" (постачальник) та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (споживач) було укладений договір № 109-21 про постачання (закупівлю) електричної енергії (далі - договір), відповідно до пункт 1.1. якого сторони погодили, що за цим договором постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Умовами договору сторонами погоджено наступне:
- найменування товару: Електрична енергія (код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015: 093 10000-5) (далі - товар або електрична енергія). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії (п. 1.2 договору);
- очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з початку постачання по 31 грудня 2021 становить 4 753 500 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.3. договору);
- строк (термін) поставки товару: до 31.12.2021 року. Місце поставки (передачі) товару: відповідно до «заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу» (п.п. 2.1. та 2.2. договору);
- споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною договору, що на дату укладення становить 10 220 025,00 грн (десять мільйонів двісті двадцять тисяч двадцять п'ять грн. 00 коп) без ПДВ, а разом з ПДВ - 12 264 030,00 грн. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (п. 4.1. договору);
- оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або в строк, визначений у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки виплати, що погоджені сторонами цього договору, а також можуть містити інформацію щодо адресів, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій. (п. 4.5. договору);
- споживач зобов'язався, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору згідно з умовами цього договору (пп. 1 п. 5.2. договору);
- постачальник зобов'язався, зокрема забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору, нараховувати і виставляти рахунки (акти прийняття-передавання товарної продукції чи акт прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором (п. 6.2. договору);
- цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до « 31» грудня 2021 року, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 12.1. договору).
Додатком №1 до договору сторонами визначено об'єкти та точки комерційного обліку споживача.
У додатку № 2 до договору сторонами договору погоджено комерційну пропозицію.
Згідно із п. 1 додатку № 2 до договору, ціна на електричну енергію, у тому числі і диференційовані ціни та критерії диференціа (та 1 кВт*год): 2,15 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2,58 гри. з урахуванням тарифу на послуги передачі електричної енергії та тарифу на послуги розподілу електричної енергії (постанова НКРЕКП №2369 від 09.12.2020).
Плановий обсяг електричної енергії по договору складає 4 753 500 кВт*год.
Спосіб оплати - після оплата (по факту споживання). Термін (строк) виставлення рахунку за спожиту електричну енергію - відповідно до умов договору. В інакшому випадку - у місяці, що слідує за розрахунковим. У грудні місяці - до 31.12.2021 (п.п. 3, 4 додатку № 2 до договору).
Пунктом 5 додатку № 2 до договору встановлено, що термін (строк) оплати рахунку - відповідно до умов договору. В інакшому випадку протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання рахунку споживачем. У грудні місяці - 31.12.2021.
Додатковою угодою №1 від 01.09.2021 до договору сторони з 01.09.2021 року встановили ціну електричної енергії на рівні 2,29803 без ПДВ за 1 кВт/год., відповідно 2,257636 грн. з ПДВ за 1 кВт/год.
Додатковою угодою №2 від 10.10.2021 до договору сторони з 10.10.2021 року встановили ціну електричної енергії на рівні 2,46084 без ПДВ за 1 кВт/год., відповідно 2,953008 грн. з ПДВ за 1 кВт/год.
Додатковою угодою №4 від 01.10.2021 до Договору сторони з 01.10.2021 року встановили ціну електричної енергії на рівні 2,622 без ПДВ за 1 кВт/год., відповідно 3,1464 гри. з ПДВ за 1 кВт/год.
Додатковою угодою №5 від 20.10.2021 до Договору сторони з 20.10.2021 року встановили ціну електричної енергії на рівні 2,81719 без ПДВ за 1 кВт/год., відповідно 3,380628 грн. з ПДВ за 1 кВт/год.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору у період з квітня 2021 року по грудень 2021 року позивач поставив на об'єкти відповідача електричну енергію на загальну суму 6 755 480,25 грн.
Наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №6460 від 24.05.2021, №6473 від 26.05.2021, №6931 від 25.06.2021, №7148 від 23.07.2021, №7149 від 23.07.2021, №7548_8v015s/833 від 31.08.2021, №7694_9Е01М/523 від 14.09.2021, №7885_9Т014/379 від 29.09.2021, №8124_АQ01B/503 від 26.10.2021, №8125_АQ01В/504 від 26.10.2021, №8282_АТ01В/357 від 29.10.2021, №8448 від 22.11.2021, №8479 від 24.11.2021, №8604 від 30.11.2021, №8885 від 28.12.2021, №8955 від 06.01.2022, №9168 від 28.01.2022 підтверджено часткову оплату відповідачем за спожиту електричну енергію у розмірі 5 228 843,48 грн.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач не повністю оплатив спожиту електричну енергію за період з листопада 2021 року по грудень 2021 року.
За розрахунком позивача, у період з 01.11.2021 року по 31.12.2021 року на об'єкти відповідача було поставлено електричну енергію обсягом 534 763,000 кВт/год на загальну суму 1 945 598,27 грн, в підтвердження чого позивач надав копії актів приймання-передачі електричної енергії №УГР00003827 від 30.11.2021 на суму 977679,84 грн та №УГР00004369 від 31.12.2021 на суму 967918,43 грн.
Позивачем виставлено та направлено на адресу відповідача рахунки на оплату електричної енергії у листопаді та грудні 2021 року №4083 від 30.11.2021 на суму 977 679,84 грн та №4570 від 31.12.2021 на суму 967 918,43 грн, а також акти приймання-передачі електричної енергії №УГР00003827 від 30.11.2021, №УГР00004369 від 31.12.2021.
Разом з тим, відповідач в порушення зобов'язань за договором оплату поставленого позивачем газу не здійснив, підписані примірники актів приймання-передачі електричної енергії за листопад та грудень 2021року не повернув.
За доводами позивача у відповідача виникла заборгованість за спожиту електричну енергію, що становить 1 526 636,77 грн.
Обставини неналежного виконання відповідачем, на думку позивача, грошового зобов'язання з оплати наданих згідно договору послуг з передачі електричної енергії і стали підставою для звернення з даним позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк як передбачено договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено Договір постачання (закупівлю) електричної енергії №109-21 від 12.03.2021.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено вище, з квітня 2021 року по грудень 2021 року позивач поставив на об'єкти відповідача електричну енергію на загальну суму 6 755 480,25 грн.
Водночас, відповідач за отриману електроенергію розрахувався частково, відповідач не повністю оплатив спожиту електричну енергію за період з листопада 2021 року по грудень 2021 року на суму 1 526 636,77 грн.
Отже, спір у даній справі стосується взаєморозрахунків між сторонами за договором у період з листопада 2021 року по грудень 2021 року.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з листа оператора розподільчих систем ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" № 1/08/8622 від 28.04.2022, у період з листопада по грудень 2021 року на об'єкти відповідача було поставлено електричну енергію обсягом 534 763,000 кВт/год на загальну суму 1 945 598,27 грн, що також підтверджується складеними та підписаними позивачем актами приймання-передачі електричної енергії №УГР00003827 від 30.11.2021, у якому обсяг спожитої електричної енергії склав 268723,00 кВт/год на суму 977679,84 грн, та №УГР00004369 від 31.12.2021, у якому обсяг спожитої електричної енергії склав 266 040,000 кВт/год на суму 967918,43 грн.
Акти приймання-передачі електричної енергії №УГР00003827 від 30.11.2021, №УГР00004369 від 31.12.2021 на загальну суму 1 945 598,27 грн зі сторони відповідача не підписані.
Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих.№ 58-Ю2 від 08.04.2022 та акти приймання-передачі електричної енергії №УГР00003827 від 30.11.2021, №УГР00004369 від 31.12.2021 на загальну суму 1 945 598,27 грн та рахунки на оплату електричної енергії у листопаді та грудні 2021 року №4083 від 30.11.2021 на суму 977 679,84 грн та №4570 від 31.12.2021 на суму 967 918,43 грн, що підтверджується копією опису вкладення в цінний лист та копією списку №1078 згрупованих відправлень Укрпошта.
Проте, акти відповідач не повернув та листом за вих. №110/306-509 від 25.05.2022 відповідачем повідомлено позивача про отримання претензії, зазначено свої заперечення щодо розміру заборгованості за договором, оскільки при формуванні нарахувань за спожиту електричну енергію постачальник не було відраховано електроенергію субспоживачів від загальнобудинкових лічильників електричної енергії.
Таким чином, з матеріалів справи та зі змісту відзиву вбачається, що підставою відмови відповідача від підписання актів приймання-передачі електричної енергії №УГР00003827 від 30.11.2021, №УГР00004369 від 31.12.2021 слугувало фактично необхідність проведення коригування нарахувань за спожиту електричну енергію.
При цьому, факт надання позивачем послуг відповідачем не заперечується та не спростовується, а лише заперечується розмір заборгованості за договором № 109-21 про постачання (закупівлю) електричної енергії від 12.03.2021 та відрахування обсягу споживання електричної енергії субспоживачами. Водночас, власного контррозрахунку заборгованості, доказів на підтвердження споживання електричної енергії субспоживачами та доказів в підтвердження обсягу споживання електричної енергії відповідачем у спірний період не надано.
Водночас, в матеріалах справи міститься лист ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" № 1/08/8622 від 28.04.2022 та показники загального обсягу споживання електричної енергії споживача КП «Житло-Сервіс» за період з 01.11.2021 по 31.12.2021, який надано на адвокатський запит № 10/22 від 19.04.2022, відповідно до якого відповідач спожив за листопад та грудень 2021 року електричну енергію в обсязі 534 763,000 кВт/год.
Також, відповідачем долучено до матеріалів справи лист ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" №1/08/19162 від 20.07.2022 у відповідь на адвокатський запит № 34/22 від 22.06.2022, який надано показники обсягів спожитої електричної енергії КП «Житло-Сервіс» за період з 01.11.2021 по 31.12.2021 в обсязі 784 599,000 кВт/год та лист ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" №1/08/27744 від 22.09.2022 у відповідь на адвокатський запит № 60/22 від 26.08.2022, в якому повідомлено про проведений перерахунок у жовтні по ТКО 62Z6922608494826, у грудні по ТКО 62Z8485376192424.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що наведений загальний обсяг споживання (2 311 251,00 кВт*год) відповідає розміру очікуваного обсягу постачання електричної енергії з початку постачання по 31 грудня 2021 року, що становить 3 880 322,756 кВт*год, який погоджено сторонами у додаткової угоді № 6 від 01.11.2021 до договору.
За змістом пунктів 4.1, 4.2 ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.
Пункт 4.12 ПРРЕЕ визначає, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п. 4.13 ПРРЕЕ).
Отже, факт споживання відповідачем у листопаді 2021 року та грудні 2021 року саме 534 763,000 кВт*год електричної енергії підтверджується листами ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», який є оператором системи розподілу електроенергії у місті Києві.
З викладеного вище вбачається, що позивачем виконані зобов'язання за договором щодо поставки електричної енергії відповідачу у розмірі 534 763,000 кВт*год у листопаді 2021 року та грудні 2021 року.
Так, відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
На оплату вартості спожитої електричної енергії позивачем було виставлено відповідачеві рахунки №4083 від 30.11.2021 на суму 977 679,84 грн та №4570 від 31.12.2021 на суму 967 918,43 грн, отримання яких не заперечується відповідачем.
Відповідно до умов п. 4.5. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або в строк, визначений у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем.
Пунктом 5 додатку № 2 до договору встановлено, що термін (строк) оплати рахунку - відповідно до умов договору. В інакшому випадку протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання рахунку споживачем. У грудні місяці - 31.12.2021.
Отже, враховуючи погоджений сторонами у пункті 5 додатку № 2 до договору порядок розрахунків, зобов'язання відповідача щодо оплати виставлених позивачем рахунків мало бути виконане протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання.
З огляду на викладене, строк виконання грошових зобов'язань відповідача є таким, що настав.
Разом з тим, доказів на спростування споживання електричної енергії в обсязі 534 763,000 кВт/год та заборгованості по договору № 109-21 про постачання (закупівлю) електричної енергії від 12.03.2021 у сумі 1 526 636,77 грн відповідачем не надано.
Враховуючи викладене вище, невиконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості спожитої електричної енергії у розмірі 1 526 636,77 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позов про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Згідно із частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги №13/5 від 20.05.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР Газ Ресурс" та адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем; додаткової угоди №7/22 від 15.02.2022; детального опису наданої професійної правничої допомоги; акту прийняття-передачі наданих послуг №1/7/22 від 25.05.2022 на суму 20000,00 грн; довіреності №01-Ю1 від 13.01.2022 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4409/10 від 23.12.2010.
Так, відповідно до пункту 1.1. договору №13/5 адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу клієнту.
Згідно з пунктом 4.6. вказаного договору факт надання правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.
Додатковою угодою №7/22 від 15.02.2022 до договору сторони погодили про надання адвокатом правничу допомогу у господарській справі про стягнення заборгованості з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс".
Розмір погодинної ставки адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 2500,00 грн за 1 годину (п. 2.1. додаткової угоди №7/22 до договору).
Клієнт сплачує гонорар протягом 60 днів з моменту підписання акту наданих послуг (п. 2.5. додаткової угоди №7/22 до договору).
Згідно із актом прийняття-передачі наданих послуг №1/7/22 від 25.05.2022, загальна вартість наданих послуг за договором про надання правової допомоги в рамках справи про стягнення заборгованості з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" становить 20000,00 грн.
З урахуванням наведеного, позивачем підтверджено належними доказами факт надання адвокатом Невструєвим Л.Б. професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "УКР Газ Ресурс" на суму 20 000,00 грн.
Відповідачем клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не надано.
З огляду на викладене, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/3910/22 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Враховуючи ви ще викладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/3910/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/3910/22 залишити без змін.
Матеріали справи №910/3910/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 05.05.2023.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
І.М. Скрипка