вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" травня 2023 р. Справа№ 910/2518/21
Північний апеляційний господарський суд
суддя: Кропивна Л.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/910/2518/21 (суддя Васильченко Т.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
про визнання договору недійсним
Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» про визнання договору недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 року закрито провадження у справі №910/2518/21 на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із припиненням юридичної особи відповідача.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/2518/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 в задоволенні позову Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» про визнання договору недійсним відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста 17.01.2023 у справі № 910/2518/21 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про виселення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Також в апеляційній скарзі містяться клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/2518/21, яке обґрунтовано тим, що позивач отримав оскаржуване рішення лише 16.02.2023 та клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що як зазначає заявник, неможливо оперативно провести платежі, внаслідок необхідності отримання погодження заінтересованих осіб (бухгалтерської служби, служби фінансового контролю, планово-економічної служби та внутрішньої безпеки) позивача на використання коштів державного акціонерного товариства, представники яких виконують трудові обов'язки дистанційно.
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Матеріали справи № 910/2518/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Скаржником не дотримано вказаних вимог, оскільки до апеляційної скарги не додано доказів справи судового збору.
В той час, як вже зазначалося, в апеляційній скарзі міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Розглянувши клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Стаття 8 Закону України "Про судовий збір" регулює відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
За змістом положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.
З системного аналізу вказаних норм права вбачається, що суд може звільнити від сплати судового збору визначене коло осіб. Для звільнення від сплати судового збору заявник апеляційної скарги має довести існування фінансових труднощів.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (п. 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції (п. 60).
Таким чином, відстрочення сплати судового збору (розстрочення його сплати, звільнення від сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд відстрочити сплату судового збору (звільнити від сплати, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначений ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких допускається відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору заявника при зверненні до суду із заявою (скаргою), є вичерпним, тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону (ухвали Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 922/624/20, від 28.12.2020 у справі № 922/4277/19).
Враховуючи наведене скаржником обґрунтування заявленого клопотання, суд апеляційної інстанції не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які відповідали б зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» (ч. 2) передбачено, зокрема, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 становив 2684,00 грн.
Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви, скарги.
Як вбачається з матерів справи, позивачем за подання позову було сплачено 2 270,00 грн.
Отже, сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на оскаржене рішення суду становить 3405,00 грн (2270,00 грн. * 150%).
Згідно частини 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.
Таким чином, апеляційна скарга подана без додержання вимог, викладених у п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України з метою усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги скаржнику слід у строк, визначений цією ухвалою подати до апеляційного суду: докази доплати судового збору.
Відповідно до ч. 6 ст. 260 ГПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 258, 260, 268 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/2518/21 залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали апелянт має право усунути недоліки, про які вказано в мотивувальній частині даної ухвали.
3. Роз'яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог даної ухвали в визначений строк апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Всі документи та письмові докази подаються через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, літера А (І поверх).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Л.В. Кропивна