Справа № 303/4031/23
2-о/303/110/23
про залишення заяви без руху
09 травня 2023 року м. Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Заболотний А.М., розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш Вікторія Ласлівна, про встановлення фактів, що має юридичне значення,-
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення фактів, що має юридичне значення.
Вивчивши подану заяву, слід прийти до висновку про необхідність залишення її без руху за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз?яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов?язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, що в свою чергу кореспондує обов'язку, встановленому в ч. 5 ст. 177 ЦПК України, а саме зобов'язанню додати до позовної заяви всі наявні в докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В своїй заяві про встановлення юридичних фактів ОСОБА_1 підставою звернення до суду зазначає неможливість реалізації своїх спадкових прав на оформлення спадщини.
Як роз'яснено в п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. При цьому, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. При цьому роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
За змістом ст. 48 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Отже, передумовою для звернення особи до суду з відповідною заявою є наявність відмови нотаріуса в оформленні спадщини. Разом з тим, доказів відмови нотаріуса заявнику ОСОБА_1 в оформленні саме її спадкових прав до заяви не додано. Крім того, незрозумілим є твердження заявника про те, що єдиним спадкоємцем майна її батьків є сестра ОСОБА_4 , з огляду на відсутність заповіту та того, що заявник ОСОБА_1 аналогічно належить до першої черги спадкоємців за законом, а відтак має аналогічні спадкові права.
Таким чином заявнику слід привести заявлені вимоги відповідно до зазначених вище вимог та представити відповідно докази відмови нотаріуса в оформленні її спадкових прав.
Крім того, заявник, з-поміж іншого, просить встановити факт родинних відносин, а саме, що померлий ОСОБА_5 був чоловіком померлої ОСОБА_6 .
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Тобто, в порядку окремого провадження дійсно може бути встановлений факт родинних відносин між фізичними особами, однак родинні відносини (споріднення) (у теорії права) - кровний зв?язок між людьми, з наявністю якого закон пов?язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов?язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв?язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Стосунки між подружжям не є родинними.
Також, як зазначив Верховний Суд України в Судовій практиці розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення зазначив, що дружина чи чоловік також мають право на спадкування у разі смерті одного з подружжя, однак такі члени сім'ї не перебувають у кровному спорідненні. Встановлення факту родинних відносин між такими особами чинним законодавством не передбачено, для них може мати правове значення встановлення факту реєстрації шлюбу чи факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у відповідних випадках.
Позаяк заявник просить встановити факт родинних відносин про те, що померлий ОСОБА_5 був чоловіком померлої ОСОБА_6 , як на це вказав Верховний Суд України, не підлягає вирішенню в порядку окремого провадження.
Враховуючи викладене вище, заявнику слід уточнити зміст своїх вимог.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи зазначене, заява підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 297, 299 ЦПК України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш Вікторія Ласлівна, про встановлення фактів, що має юридичне значення - залишити без руху.
Повідомити заявника про необхідність усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити, що якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.М.Заболотний