справа № 165/3336/22
провадження №2-а/165/13/23
09 травня 2023 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської у складі:
головуючого судді Ференс-ПІжук О.Р.,
з участю секретаря Харук Ю.І.,
представника позивача Соколова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУНП у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 19.10.2022 та закриття провадження у справі, -
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Соколов М.В. звернувся до суду з позовом до ГУНП у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 19.10.2022 та закриття провадження у справі.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 19.10.2022 ОСОБА_1 близько 20 години, повертаючись додому, помітив, як невідомі підозрілі особи з сусіднього будинку виносили сумки та різні речі, і на запитання, що вони роблять, відповіді не дали, а почали тікати. ОСОБА_1 викликав працівників поліції. Однак по приїзду, працівники поліції не з?ясовуючи фактичних обставин, вказали, що він безпідставно здійснив виклик поліції. Наголосив, що по приїзду працівників поліції, ОСОБА_1 ніяких протиправних дій не вчиняв, в його присутності ніяких постанов про притягнення до адміністративної відповідальності поліцейські не складали, а 27.11.2022 позивач у поштовому ящику знайшов конверт, в якому була копія постанови від 19.10.2022 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. з реквізитами рахунку на його сплату.
Тобто, як стало відомо позивачу 27.11.2022, стосовно нього 19.10.2022 поліцейським СРПП ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП у Волинській області сержантом поліції Каліткою В. було винесено постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 175-1, ст. 176, ст. 177, ст. 178, ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення на підставіі ст.36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 гривень. У постанові вказувалось, що ОСОБА_1 19.10.2022 року о 20 год. 23 хв. здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, перебував у стані алкогольного сп'яніння, курив тютюнові вироби в громадському місці, при собі мав самогон, придбаний у невстановленому місці.
Із вказаною постановою ОСОБА_1 не згідний, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з відсутністю доказів наявності у нього умислу на вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 175-1, ст. 176, ст. 177, ст. 178 і ст. 183 КУпАП, та наголосив при цьому, що зазначену постанову прийнято з порушенням вимог ст. 251, 280, 283 КУпАП.
Вказує, що ст. 176 КУпАП передбачена відповідальність за виготовлення або зберігання без мети збуту самогону чи інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення. У оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 мав при собі самогон. Докази на підтвердження зазначеної обставини відсутні, вилучення та огляд речовини для дослідження, не проводився.
Вказує, що оскаржувана постанова прийнята без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності і наголошує, що ОСОБА_1 не вчиняв правопорушень про які зазначено у постанові, а матеріали справи не містять жодних доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень.
Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити.
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 29.12.2022 позивачу поновлено строк звернення до суду, оскільки копію оскаржуваної постанови від 19.10.2022 він отримав поштовим зв'язком 27.11.2022, що підтверджено копією поштового конверта, доданого до матеріалів позову.
У судовому засіданні представник позивача Соколов М.В. позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові. Наголосив, що ОСОБА_1 , як свідомий громадянин, правомірно викликав працівників поліції, оскільки вважав, що невідомі особи у вечірню пору доби з сусіднього будинку вчиняють крадіжку. Наголошує, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження перебування ОСОБА_1 у нетверезому стані, як і відсутні докази стосовно куріння в громадському місці та придбання і зберігання при собі самогону. З огляду на викладене та грубе порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема не роз'яснення прав, передбачених ст.268 КУпАП, в тому числі права на захист, прийняття постанови у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, просить скасувати постанову серії ГАБІ №108964 від 19.10.2022.
Представник ГУНП у Волинській області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.69-71), про що свідчить розписка про вручення судової повістки.
У запереченні проти позову, поданому до суду 31.01.2023, просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених письмово. (а.с.20-22). Пояснив, що 19.10.2022 о 20.23 год до відділення поліції №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області через лінію 102 надійшло звернення від ОСОБА_1 , про те, що за адресою: вул. Небесної Сотні в місті Нововолинську він перебуває поблизу будинку свого знайомого де бачить, що підозрілі особи щось вивозять тачкою з його будинку. Під час виїзду працівників ГРПП на місце події та спілкуванні із учасниками події було встановлено, що мешканці будинку здійснювали розвантаження картоплі, у цей час до них підійшов ОСОБА_1 , який перебував у нетверезому стані, почав безпідставно чіплятись, погрожувати мешканцям будинку, в подальшому здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, за що щодо останнього було винесено адміністративну постанову. На підтвердження доводів стосовно законності прийнятої постанови надав відеозапис на оптичному диску з нагрудної камери поліцейського. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності,та використовуючи визначений ст.62 Конституції України принцип, відповідно до якого усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь, прийшов до висновку про відсутність належних доказів на підтвердження тих обставин, що позивач вчинив адміністративні правопорушення за які на нього, оскаржуваною постановою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
У судовому засіданні встановлено, що 19.10.2022 року поліцейським СРПП ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП у Волинській області сержантом поліції Каліткою В. було винесено постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 175-1, ст. 176, ст. 177, ст. 178 і ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення на підставі ст.36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 гривень
Відповідно до ст.283 КУпАП,розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Згідно з ч.1, 2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена, зокрема, ст.183 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, місце проживання чи перебування; опис обставин,установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із матеріалів справи не вбачається встановлення відповідачем даних обставин.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 175-1, ст. 176, ст. 177, ч. 2 ст. 178 і ст. 183 КУпАП відповідач не встановив фактичних обставин справи, не надав належної правової оцінки діям позивача, не встановив його вини, а прийняв оскаржувану постанову, яка підлягає скасуванню з огляду на таке.
Так, статтею 177 КУпАП передбачено відповідальність за придбання самогону та інших спиртних напоїв домашнього вироблення. У постанові вказано, що ОСОБА_1 мав при собі самогон придбаний у невстановленому місці. Стаття 176 КУпАП передбачає відповідальність за виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення. Факт придбання позивачем самогону жодними доказами не підтверджено, як і не підтверджено, що ОСОБА_2 19.10.2022 мав при собі спиртний напій домашнього вироблення. На позивача також накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст.175-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за куріння тютюнових виробів у місцях де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради. При цьому у частині другій вказаної норми йдеться про повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. У постанові відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 курив тютюнові вироби у місцях, де це заборонено законом, чи відповідним рішенням міської ради, а також не зазначено обставин, на підтвердження кваліфікуючої ознаки частини другої статті 175-1 КУпАП, зокрема стосовно повторності. Відсутні докази на підтвердження розпивання ОСОБА_1 пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді. Стосовно притягнення позивача до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклик поліції, то в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 вважаючи, що невідомі особи у темну пору доби вчиняють крадіжку з сусіднього жилого будинку, здійснив повідомлення на лінію 102, повідомив свої анкетні дані, вказав номер мобільного телефону заявника та дочекався приїзду працівників ГРПП, яким повідомив обставини, аналогічні тим, що повідомляв під час виклику.
Відповідач на заперечення тверджень позивача надав суду відеозапис з нагрудної камери поліцейського, з перегляду якого судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно дочекався приїзду на виклик ГРПП, повідомляв обставини, в зв'язку з якими здійснив виклик поліції, однак поліцейський, не встановивши фактичних обставин справи, прийшов до хибного висновку, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.
Відеозаписом встановлено перебіг подій, які передували винесенню стосовно позивача оскаржуваної постанови, зокрема зафіксовано, що поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про те, що останній буде притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.183 та ст. 178 КУпАП. При цьому відсутні докази роз'яснення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності прав, якими вона наділена ст.268 КУпАП, в тому числі права на захист, а також докази на підтвердження встановлення обставин та відібрання пояснень у особи з приводу порушення ст.176, 177, 178, ч.2 ст.175-1, ст. 176 КУпАП, за які ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем правомірність свого рішення не доведено.
За таких обставин твердження позивача на заперечення факту порушення КУпАП заслуговують на увагу, як і твердження того що постанова є незаконною, оскільки не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутністю належних доказів та з грубим порушенням чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що позивач вчинив адміністративні правопорушення, за які на нього накладено стягнення у виді штрафу, тому суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.
Слід зазначити, що необхідною умовою притягнення до адміністративної відповідальності є наявність вини у особи, що вчинила адміністративне правопорушення.
Частиною 1 ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч. 1 ст. 10 КпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 175-1, ст. 176, ст. 177, ч. 2 ст. 178 і ст. 183 КУпАП, а саме його об'єктивної сторони.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Згідно з ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зазначені положення повністю відповідають і вимогам п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», які вказують, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Зважаючи на те, що відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують заперечення проти позову, суд приходить до висновку, що жодним доказом наявність адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 175-1, ст. 176, ст. 177, ч. 2 ст. 178 і ст. 183 КУпАП в діях позивача встановлена не була.
Отже, поліцейським при виявленні правопорушень, фіксації правопорушень, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративне правопорушення не дотримано вимог ст.258 КУпАП, оскільки після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Згідно ч.1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Враховуючи наведене, суд вважає висновки поліцейського про порушення позивачем вимог КУпАП припущеннями та такими, що не підтверджені фактичними даними для доказування вини особи, оскільки обставини з якими закон пов'язує настання даних подій відповідачем не доведені.
Приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Наведене свідчить, що під час винесення постанови були порушені норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об'єктивний та справедливий розгляд справи.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги КУпАП.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачем ГУНП у Волинській області, як суб'єктом владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У судовому засіданні встановлено, що твердження позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 175-1, ст. 176, ст. 177, ч. 2 ст. 178 і ст. 183 КУпАП нічим не спростовується, поліцейським при винесенні рішення про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були дотримані положення КУпАП щодо необхідності з'ясування всіх обставин справи, а тому суд вважає, що постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому суд враховує, що відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України при обґрунтованості заявлених вимог щодо наявності підстав для скасування рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд уповноважений закрити справу про адміністративне правопорушення, а тому з метою повного відновлення прав позивача, суд вважає необхідним закрити справу про адміністративне правопорушення щодо нього.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Дотримуючись вимог ст.139 КАС України, беручи до уваги, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.13), суд вирішив віднести витрати по сплаті судового збору на рахунок бюджетних асигнувань ГУНП у Волинській області.
На підставі ст.ст. 222, 258, 265-2, 283, 287, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 9, 139, 143, 246, 250, 268, 286 КАС України
вирішив :
Позов задоволити.
Постанову серії ГАБІ № 108964 від 19.10.2022, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 175-1, ст. 176, ст. 177, ч. 2 ст. 178 і ст. 183 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень, скасувати, а справу про адміністративні правопорушення закрити.
Судовий збір віднести на рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області.
Апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених ст.286 КАС України, у відповідності до ч.4 цієї статті, може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий підпис О.Р. Ференс-Піжук