Справа № 308/14516/22
Іменем України
02 травня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Джуги С.Д.,
суддів : Куштана Б.П., Готри Т.Ю.
з участю секретаря: Савинець В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вовканич Сергій Михайлович, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2022 року у складі судді Шепетко І.О., у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
встановив :
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Бухтояров Р.О., звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: будинок номер АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:33:001:0215 та шляхом заборони ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиняти будь-які дії щодо відключення будинку номер АДРЕСА_1 від енергопостачання, газопостачання та водопостачання.
Заява мотивовано тим, що 29.08.1992 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. За час шлюбу в подружжя народилось двоє дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
13.05.1999 заявниця разом із чоловіком придбали приватний будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який було оформлено на маму чоловіка - ОСОБА_1 .
З квітня 2000 року заявниця разом із сім'єю проживала у вказаному будинку, вони зробили в ньому капітальний ремонт, поточні ремонти, збільшили житлову площу будинку шляхом добудов, повністю замінили електропроводку, систему каналізації та виконали інші роботи на покращення будинку, внаслідок чого збільшилась його площа та вартість. А 12.06.2008 ОСОБА_1 надала нотаріальну згоду на проживання та реєстрацію в даному будинку заявника та її дітей.
З 2000 року відповідач в будинку не проживала, не несла жодних витрат на збільшення площі, капітального та поточного ремонту, не брала участі у витратах на утримання будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер чоловік заявниці - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 15.04.2022. Після чого НОМЕР_2 заявниця подала заяву на прийняття спадщини.
Після смерті чоловіка, ОСОБА_1 перестала визнавати те, що заявниця з чоловіком протягом 22 років несли витрати на утримання даного буднику, робили ремонт, вклали кошти в його добудову та погрожує подарувати будинок стороннім особам. Крім того, усвідомлює, що діти заявниці є її єдиними спадкоємцями. Також ОСОБА_1 вдалася до псування майна та вчиняє дії щодо відключення будинку від світла, води та газопостачання.
Заявник зазначила, що оскільки площа вказаного будинку збільшилась вдвічі та його вартість внаслідок збільшення площі зросла, даний будинок є спільним сумісним майном подружжя та об'єктом спадкової маси і невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду в майбутньому, так як існують обґрунтовані ризики, що дане майно може бути відчужено на користь третіх осіб.
З врахуванням наведеного подану заяву просила задовольнити.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2022 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову -задоволено частково. В порядку забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно:будинок номер АДРЕСА_1 . Роз'яснено ОСОБА_2 , що в разі не подання позовної заяви протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження по справі, заходи забезпечення позову скасовуються судом. У задоволення решти вимог - відмовлено.
Не погодившись із даною ухвалою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вовканич С.М., подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки така постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом безпідставно вжито заходи забезпечення позову, оскільки ОСОБА_1 є єдиним і законним власником будинку та земельної ділянки, якій заявниця створює перешкоди у користуванні, про що подано відповідний позов до суду; заявниця не надала жодних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 може сховати, знищити, знецінити або відчужити майно у будь-який спосіб.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника, пояснення ОСОБА_1 та її представника, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом даних норм, забезпечення позову - це заходи щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому заявник виходить з припущення про ймовірність таких дій і не зобов'язаний подавати суду докази.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: будинок номер АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:33:001:0215 та шляхом заборони ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиняти будь-які дії щодо відключення будинку номер АДРЕСА_1 від енергопостачання, газопостачання та водопостачання.
З матеріалів, долучених до заяви про забезпечення позову, вбачається,що 29.08.1992 року між ОСОБА_4 та заявницею ОСОБА_2 укладено шлюб, від якого вони мають двох дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заявниця вказує, що 13.05.1999 вона разом із чоловіком придбали будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який було оформлено на маму чоловіка - ОСОБА_1 , в якому з квітня 2000 року вона разом із своєю сім'єю проживає.
Вона разом зі своїм чоловіком в період перебування у шлюбі зробили капітальний ремонт будинку та добудови до нього, внаслідок чого істотно збільшилась площа будинку та його вартість, а тому даний будинок є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Натомість ОСОБА_1 у даному будинку жодного дня не проживала та не несла жодних видатків на покращення будинку та його утримання.
Після смерті її чоловіка 15.04.2022року заявниця подала заяву про прийняття спадщини, однак ОСОБА_1 заперечує її права на даний будинок, вдалася до псування майна, вчиняє дії щодо відключення будинку від світла, води та газопостачання, погрожує подарувати будинок стороннім особам.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 подала позов до заявниці ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування житлом шляхом виселення її з даного будинку, і ухвалою суду від 25.11.2022 року відкрито провадження за її позовом.
Заявницею ОСОБА_2 також поданий позов до ОСОБА_1 про визнання вищевказаного майна спільною сумісною власністю подружжя, і ухвалою суду від 06.12.2022 року відкрито провадження за її позовом.
Таким чином матеріалами справи доведено, що між заявницею ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наявний спір щодо нерухомого майна - будинку номер АДРЕСА_1 , а предметом майбутнього позову заявниці ОСОБА_2 є визнання даного майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_4 .
Подаючи заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовувала її тим, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до заявниці ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування житлом шляхом її виселення може свідчити про ймовірність вчинення ОСОБА_1 дій відносно даного майна.
Майно, щодо якого заявник просить вжити заходи забезпечення позову, є предметом спору і відносно даного майна позивач має матеріально правові інтереси, за захистом яких вона має намір звернутися до суду, і в разі задоволення позову, позивачу буде гарантований ефективний захист і поновлення їх прав, за захистом яких вона прагне звернутися до суду.
На даний час такий позов заявницею ОСОБА_2 поданий.
Заявлені заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами, з якими заявниця мала намір звернутися до суду, та на даний час звернулася до суду.
Окрім того, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції на законних підставах вжито заходів забезпечення позову та обґрунтовано постановлено оскаржувану ухвалу. Підстав для її скасування чи зміни не має.
Доводи апеляційної що скарги не спростовують вищенаведених висновків суду, а тому не заслуговують на увагу.
За таких обставин, апеляційну скаргу, відповідно до ст.375 ЦПК України, слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись нормами статей 149, 150, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вовканич Сергій Михайлович,залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 09 травня 2023 року.
Головуючий :
Судді: