Справа № 320/8718/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
08 травня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Собківа Я.М., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Білоцерківська дослідно-селекційна станція інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 29.03.2021 № 00051840714.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що Білоцерківська дослідно-селекційної станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України зареєстрована як юридична особа 21.05.1993, перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Київській області.
На підставі п.75.1.2, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1, п.78.4 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України, наказу Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 16.03.2020 № 668, направлення на проведення перевірки від 17.03.2020 №967 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Білоцерківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських правовідносин з ТОВ «Агро-Трейд Лімітед» за період з 01.07.2019 по 31.08.2019.
За результатами перевірки складено акт від 22.02.2021 № 2376/10-36-07-15/00494427.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість (ПДВ) по взаємовідносинах і контрагентом на загальну суму 232 300, 00 грн., в т. ч. за липень 2019 року - 115 900, 00 грн., за серпень 2019 року - 116 400, 00 грн.
Білоцерківською дослідно-селекційною станцією Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України подано заперечення на акт перевірки від 22.02.2021 № 2376/10-36-07-15/00494427.
На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2021 № 00051840714 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 232300, 00 грн за основним платежем та 23230, 00 грн за штрафними санкціями.
Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.
Згідно ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2. ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, нормами ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Як вбачається з акту перевірки, ГУ ДПС у Київській області на підставі аналізу договору поставки від 17.07.2019 №17/07, паспортів якості, специфікацій, видаткових і податкових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків на оплату, рахунків-фактур, платіжних доручень, банківських виписок, даних ЄРПН, штатного розпису, довіреностей на отримання ТМЦ та відомостей аналітичного обліку по рахунках 63, 208, 311, 641 стверджує про завищення платником задекларованого показника податкового кредиту з ПДВ на суму 232 300, 00 грн за рахунок проведення операцій з ТОВ «Агро-Трейд Лімітед» по придбанню мікродобрив ЖКУ 4/10/10, GRAUND PRANA, GRAUND PRANA бор у липні-серпні 2019 року.
У своїх висновках контролюючий орган посилається на лист ГУ ДПС у Кіровоградській області від 14.04.2020 № 5350/7/10-36 щодо проведення зустрічної звірки за змістом якої ТОВ «Агро-Трейд Лімітед» 02.04.2020 (тобто після здійснення господарських операцій з позивачем) внесене до переліку «ризикових платників».
ГУ ДФС у Кіровоградській області встановлено відсутність ТОВ «Агро-Трейд Лімітед» та службових осіб товариства за податковою адресою: м. Кропивницький, вул. Ушакова, буд. 1А.
Наведене на думку контролюючого органу свідчить про відсутність (неможливість) реального здійснення операцій, придбання позивачем товару у сумнівних суб'єктів господарювання та відсутність реального джерела (походження) товару, здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального характеру, відсутність придбання товару по ланцюгу постачання та обрив ланцюга постачання .
Свої висновки ГУ ДПС у Київській області обґрунтовує сумнівами щодо правосуб'єктності ТОВ «Агро-Трейд Лімітед» та його контрагентів ТОВ «Малакс» і ТОВ «Фавіас Інвест» по ланцюгу поставок даними про нібито відсутність у цих підприємств-контрагентів реальної можливості виконати зобов'язання, визначені двосторонніми правочинами з ТОВ «Агро-Трейд Лімітед».
Судом досліджено, що з метою реалізації своєї господарської діяльності з вирощування агрокультур та забезпечення селекційної роботи позивач у періоді, охопленому перевіркою, вступило у господарські взаємовідносини (уклало, виконало, оформило належно складеними двосторонніми первинними документами, відобразило у бухгалтерській та податковій звітності результати виконання договорів поставки ТМЦ) з ТОВ «Агро-ТрейдЛімітед».
При цьому позивач стверджує, що мав господарські взаємовідносини протягом липня-серпня 2019 року виключно з ТОВ «Агро-Трейд Лімітед».
Щодо змісту господарських операцій із ТОВ «Агро-ТрейдЛімітед» позивач зазначає наступне.
Між Білоцерківською дослідно-селекційною станцією інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (як покупцем) та ТОВ «Агро-Трейд Лімітед» (постачальник) укладено Договір поставки від 17.07.2019 № 17/07 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується передати покупцеві товар, згідно видаткових накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору, в обумовлені даним Договором і додатками до нього строки визначені договором та графіком поставки, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього встановлену грошову суму в розмірі та строки, встановлені цим Договором та додатками до нього.
На виконання умов договору сторонами складені первинні документи, що фактично опосередковують рух товарів від постачальника до покупця:
- видаткова накладна від 22.07.2019 № 26 на придбання мікродобрив GRAUND PRANA на суму 74 400, 00 грн, в т.ч. ПДВ 12 400, 00 грн;
- видаткова накладна від 22.07.2019 № 25 на придбання мікродобрив GRAUND PRANA на суму 621 000, 00 грн, в т.ч. ПДВ 103 500, 00 гр.;
- видаткова накладна від 06.08.2019 № 3 на придбання мікродобрив ЖКУ 4/10/10 на суму 640 200, 00 грн, в т.ч. ПДВ 106 700, 00 грн;
- видаткова накладна від 06.08.2019 № 4 на придбання мікродобрив ЖКУ 4/10/10 на суму 58 200, 00 грн, в т.ч. ПДВ 9 700, 00 грн;
- рахунок на оплату від 22.07.2019 № 26 на суму 74 400, 00 грн, в т.ч. ПДВ 12 400, 00 грн;
- рахунок на оплату від 22.07.2019 № 25 на суму 621 000, 00 грн, в т.ч. ПДВ 103 500, 00 грн;
- товарно-транспортна накладна від 22.07.2019 № 2207-1 до накладної № 26 на придбання мікродобрив GRAUND PRANA об'ємом 800 л;
- товарно-транспортна накладна № 2207-3 від 22.07.2019 року до накладної № 25 на придбання мікродобрив GRAUNDPRANA об'ємом 2300 л;
- товарно-транспортна накладна від 06.08.2019 № 508 на придбання мікродобрив ЖКУ 4/10/10 вагою 44,0 т;
- податкова накладна від 22.07.2019 № 7 на суму 621 000, 00 грн, в т.ч. ПДВ 103 500, 00 грн (зареєстрована в ЄРПН 31.07.2019 року);
- податкова накладна від 22.07.2019 № 8 на суму 74 400, 00 грн, в т.ч. ПДВ 12 400, 00 грн (зареєстрована в ЄРПН 31.07.2019 року);
- податкова накладна від 06.08.2019 № 2 на суму 698 400, 00 грн, в т.ч. ПДВ 116 400, 00 грн (зареєстрована в ЄРПН 16.08.2019 року);
ТОВ «Агро-Трейд Лімітед» протягом липня-серпня 2019 року на користь позивача було відвантажено ТМЦ належної якості, в асортименті та в обсягах, визначених первинними документами і паспортами якості, а позивачем були прийняті ТМЦ та проведено безготівковий розрахунок за них відповідно до платіжних доручень від 01.08.2019 № 246 (на суму 500 000, 00 грн), від 07.08.2019 № 295 (на суму 74 400, 00 грн), від 29.08.2019 № 399 (на суму 121 000, 00 грн).
Суд звертає увагу, що в акті перевірки зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України розбіжність між задекларованим у додатку 5 податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «Агро-ТрейдЛімітед» відсутня.
Належна оплата платником отриманих від ТОВ «Агро-Трейд Лімітед» ТМЦ підтверджується платіжними дорученнями та виписками по рахунку.
Господарські операції між сторонами правочину належним чином та в повному обсязі відображені у бухгалтерському обліку Білоцерківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України проводками Дт рах.208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» - Кт рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 1 161 500, 00 грн., Дт 6441 «Податковий кредит» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 232 300, 00 грн., Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» на суму 698 400, 00 грн.
Таким чином, договір між Білоцерківською дослідно-селекційною станцією Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України та ТОВ «Агро-Трейд Лімітед» містить всі необхідні реквізити та істотні умови, передбачені вимогами цивільного та господарського законодавства, а також втілював в собі спільну мету сторін - досягнення економічної вигоди (підприємницького доходу) через взаємне виконання сторонами взятих на себе обов'язків.
Крім того, проведені господарські операції поставки ТМЦ відображені в бухгалтерському та податковому обліку платника. Суми сплачених на користь контрагента коштів згідно з вимогами ПК України включені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, та податкового кредиту з ПДВ за відповідні періоди та знайшли відображення у поданих до контролюючого органу податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств та ПДВ, що підтверджується абз.6 стор. 7 акту перевірки (сума ПДВ 115 900, 00 грн включена до складу податкової декларації з ПДВ за липень 2019 року, сума ПДВ 116 400, 00 грн - до декларації за серпень 2019 року).
Первинні документи містять повний перелік обов'язкових реквізитів, визначених ч. ч. 2, 3 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88).
Податковим органом в акті перевірки не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами ані фіктивний (протиправний) характер діяльності ТОВ «Агро-Трейд Лімітед» на момент укладення та виконання договорів з платником, ані наявність у позивача чи його контрагента умислу (а також вчинення ними безпосередніх та конкретних дій по реалізації такого умислу) на документування господарських операцій без реального їх проведення з метою формування показників податкової звітності та отримання переважно податкової, а не підприємницької вигоди.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Нормами чинного ПК України передбачений алгоритм дій працівників контролюючого органу при проведенні перевірок, в якому відсутні будь-які посилання щодо їх права визнавати нікчемними правочини між суб'єктом господарювання та його контрагентами в позасудовому порядку.
Відповідно до п.п.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Презумпція правомірності правочину закріплена у ст.204 ЦК України, якою передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 ПК України принципом податкового права є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Зі змісту ст. 215 ЦК України вбачається, що нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом, зокрема, ст. 228 ЦК України визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий, який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За змістом ч.3 ст. 228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.
Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснює, що нікчемні правочини, які порушують публічний порядок, є правочини, визначені ст. 228 ЦК України.
Відповідно до п.18 цієї Постанови, правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, Іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Спрямованості мети правочину між позивачем та його контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а також наявність в діях осіб відповідного умислу контролюючим органом в ході перевірки не досліджувались та в акті перевірки не наводяться. Також Акт перевірки не доводить умислу платника, спрямованого на порушення публічного порядку, та не визначає, в чому таке порушення полягає.
При цьому наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку.
Беручи до уваги норми статті 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, слід дійти однозначного висновку про відсутність у посадових осіб податкових органів як підстав, так і повноважень щодо визначення угод нікчемними під час проведення перевірок та прийняття відповідних рішень. Проте, це не виключає можливості їх звернення до суду з позовом про визнання правочину недійсним з підстав, наведених у статті 228 ЦК України, та застосування наведених у ній наслідків.
Окрім того, ст. 234 ЦК України визначає, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.
Суд звертає увагу, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Водночас, матеріали справи не містять доказів визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або застосування до нього наслідків нікчемності.
Крім того, відповідачем в акті перевірки не визначено ознак нікчемності правочину між позивачем та його контрагентом, а також не надано доказів про те, що укладення угоди, на підставі якої виникли спірні господарські зобов'язання, не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних (господарських) прав і обов'язків, чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування внаслідок виконання саме цих спірних господарських зобов'язань.
За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя Я.М.Собків
суддя В.В.Файдюк