Справа № 2-183/10
8 вересня 2010 року смт. Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Цибика І.Й., при секретарі Тисянчин М.В., з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Великий Березний цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Великоберезнянської селищної ради, Великоберезнянської районної державної нотаріальної контори, комунального підприємства “Великоберезнянське районне бюро технічної інвентаризації” та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та свідоцтва про право на спадщину за заповітом,
Позивач звернувся до суду з цим позовом, з тих підстав, що 28.03.2003 року виконкомом Великоберезнянської селищної ради прийнято рішення за № 33, яким оформлено право власності на будинок АДРЕСА_1 за померлим ОСОБА_6
На підставі вказаного рішення, 10.04.2004 року Ужгородським МБТІ було видано свідоцтво про право власності на ім'я померлого ОСОБА_6, а на підставі вказаного свідоцтва, державним нотаріусом, в свою чергу, видано свідоцтво про право на спадщину за законом.
Вважає, що зазначені рішення та свідоцтва не відповідають закону, оскільки право власності визнано за померлою особою, правоздатність якої, відповідно до ст. 9 діючого на той час Цивільного Кодексу, припинилася з її смертю.
З цих підстав просить скасувати зазначені документи.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги з підстав наведених у позовній заяві.
Представник Великоберезнянської селищної ради у поданій заяві залишив вирішення спору на розгляд суду та просив розглянути справу без їх участі.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав з тих підстав, що згідно рішення суду 1949 року, право власності на будинок визнано тільки за його дідом - ОСОБА_6, який залишив йому заповіт. Бабка не мала наміру оформляти власність на будинок, і після смерті діда проживала в будинку за заповідальним відказом.
Представник КП “Великоберезнянське районне бюро технічної інвентаризації” ОСОБА_5 позов не визнала та пояснила, що на даний будинок наявні документи ще з 1946 року, згідно яких право власності визнано за ОСОБА_6 В подальшому будинок був перебудований, тому і виникла потреба в прийнятті рішення виконкомом у 2003 році, за яким визнано право власності за померлим на той час ОСОБА_6 На той час існувала така практика оформлення права власності.
Державний нотаріус ОСОБА_4 позов не визнала та пояснила, що оформила
- 2 -
свідоцтво про право на спадщину на основі свідоцтва про право власності, при цьому врахувала право позивача на обов'язкову частку. На момент оформлення свідоцтва у неї не було відомостей щодо скасування, відмінення чи анулювання свідоцтва про право власності, тому підстав для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину в неї не було.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, що стверджено свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1.
Відповідно до ст. 9 чинного на той час Цивільного Кодексу Української РСР (1963 р.) - правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю.
Рішенням виконкому Великоберезнянської селищної ради № 33 від 28.03.2003 року, право власності на будинок АДРЕСА_1 визнано за померлим ОСОБА_6
Здатність мати цивільні права, зокрема право власності на нерухоме майно, є невіддільним від самої особи і не може виникати після її смерті.
Таким чином, зазначене вище рішення виконкому, яким встановлено право власності особи після її смерті, не грунтується на законі та видане з порушенням ст. 9 Цивільного Кодексу Української РСР (1963 р.), тому таке підлягає до скасування.
Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Такі ж норми містяться в ст. 393 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 цього ж Кодексу, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Оскільки свідоцтво про право власності на ім'я померлого ОСОБА_6, видане на підставі незаконного рішення виконкому, а свідоцтво про право на спадщину, в свою чергу - на підставі вказаного свідоцтва про право власності, тому такі документи також слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 11, 25, 1301 Цивільного Кодексу України, ст. 59 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним та скасувати рішення виконкому Великоберезнянської селищної ради № 33 від 28.03.2003 року, в частині оформлення за померлим ОСОБА_6 права власності на домоволодіння в АДРЕСА_1.
Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 10.04.2003 року виконавчим комітетом Великоберезнянської селищної ради ОСОБА_6 на домоволодіння в смт. В.Березний по вул. Гагаріна, 17.
- 3 -
Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 10.01.2009 року за № 13 державним нотаріусом Великоберезнянської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_2.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановлені ст. 223 ЦПК України.
На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області в десятиденний строк з дня його проголошення через цей суд.
Головуючий: “підпис”
Суддя Великоберезнянського
районного суду І.Й.Цибик