Справа № 1- 88/10
9 вересня 2010 року смт. Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Цибика І.Й.,
при секретарі Тисянчин М.В.,
з участю прокурора Логойди О.К.,
адвоката ОСОБА_1,
підсудного ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Березний справу про обвинувачення:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, з середньо-спеціальною освітою, одружений, має на утриманні двоє малолітніх дітей, тимчасово не працює, раніше не судимий, громадянин України, в злочині передбаченому ст. 332 ч. 2 КК України,
Підсудний ОСОБА_2, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, в період з 3 по 5 травня 2010 року, вчинив сприяння в організації незаконного переправлення через державний кордон України, вісьмох громадян ОСОБА_3, шляхом забезпечення їх посадки в напіввантажний автомобіль жовтого кольору, доставки з м. Ужгород на околицю с. Стужиця, Великоберезнянського району, та їх тимчасового таємного переховування в лісистій місцевості, а також здійснив їх супровід до державного кордону України із Словацькою Республікою, в районі 12 прикордонного знаку, що розташований на території Стужицької сільської ради Великоберезнянського району. При цьому, надаючи їм поради та вказівки щодо місця розташування державного кордону України, маршруту слідування до нього та керівництво їх діями.
У судовому засіданні ОСОБА_4 винним себе в інкримінованому йому злочині визнав повністю та пояснив, що 3 травня 2010 року біля 15.00 год., до нього додому прийшов незнайомий йому чоловік, який запропонував йому за винагороду 100 доларів США, прийняти участь в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, на що він погодився.
Тоді, він прийшов о 18.00 год. на околицю с. Стужиця, куди сказав йому цей чоловік ОСОБА_14, де побачив напіввантажний автомобіль жовтого кольору і разом з останнім вони поїхали в напрямку м. Ужгорода. Приїхавши до універмагу “Україна” в м. Ужгороді, ОСОБА_14 сказав йому пересіти за кермо, а сам сів на пасажирське місце. Після цього, він виконував вказівки останнього, а саме їздив від універмагу “Україна” в сторону “п'яного базару” та назад, де зустрічав нелегальних мігрантів та саджав їх у вказаний автомобіль. Далі, разом із вісьмома нелегальними мігрантами та ОСОБА_14 він поїхав в напрямку с. Стужиця.
Коли, вони приїхали в с. Стужиця, було 22.00 год., ОСОБА_14 наказав йому,
- 2 -
висадити нелегалів та супроводжувати їх в напрямку державного кордону України. Після того, вони дійшли до галявини, про яку казав ОСОБА_14, там до них приєднався чоловік, який теж назвав себе ОСОБА_14, та сказав йому, щоб він з нелегалами залишався на вказаній галявині до вечора наступного дня, тобто до 4 травня 2010 року, та пояснив йому, що після цього він повинен супроводити їх в напрямку українсько-словацького кордону та переправити їх через кордон в районі 12 прикордонного знаку та сказав йому, що там до них приєднаються ще двоє осіб, які будуть допомагати йому в переправці нелегалів через кордон.
Ввечері 4 травня 2010 року, він разом з нелегалами направився до кордону, по дорозі до них приєдналися ще двоє осіб, однак вранці 5 травня 2010 року, він побачив прикордонника, який наближався до них, злякавшись, що його впіймають він утік. Після цього, ОСОБА_14 більше до нього не приходив, та запропоновану ним винагороду в сумі 100 доларів США він не отримав.
Суд обмежив дослідження доказів по справі допитом підсудного, оскільки ніхто з учасників судового розгляду не оспорив фактичні обставини справи та дослідив докази, що відносяться до предмету доказування, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 299 КПК України.
Так, крім визнання своєї вини самим підсудним, його вина доведена слідуючими доказами:
- протоколами про адміністративне затримання 8 громадян ОСОБА_5, від 5 травня 2010 року, за спробу незаконного перетину державного кордону України з Словацькою Республікою (том № 1, а.с. 24-37);
- протоколом затримання ОСОБА_2, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України. ( том № 1, а.с.169-171);
• протоколами пред'явлення до впізнання фотознімку ОСОБА_2, свідками ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, згідно яких останні впізнали ОСОБА_2, як особу, яка сприяла їх превезенню в напіввантажному жовтому автомобілі з м. Ужгорода в с. Стужиця та супроводжував їх до українсько-словацького кордону. (Том № 1, а.с. 71-76, 111-116, том № 3 а.с. 38-72);
• протоколом очної ставки з участю ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_7, згідно якого останній впізнав ОСОБА_2, як особу, яка супроводжувала його та інших 7 громадян ОСОБА_3 до державного кордону України між Словацькою Республікою (том № 1, а.с. 213-214);
• протоколом відтворення обстановки та обставин події від 29 липня 2010 року за участю ОСОБА_2, в ході якого останній показав маршрут переправлення ним 8 нелегалів в с. Стужицю та їх супроводу в напрямку 12 прикордонного знаку в районі державного кордону України з Словацькою Республікою. (том № 2, а.с. 50-55);
• протоколами відтворення обстановки та обставин події від 14 травня 2010 року з участю свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, в ході яких останні показали місце затримання 8 нелегальних мігрантів, при їх спробі незаконного перетину державного кордону України із Словацькою Республікою та місце втечі трьох їх провідників (том № 1, а.с. 85-92);
- протоколом пред'явлення свідку ОСОБА_13 для впізнання фотознімка ОСОБА_2, від 14 травня 2010 року, в ході якого останній впізнав ОСОБА_2, як особу, яка вранці 5 траня 2010 року супроводжувала 8 нелегальних мігрантів та втекла з місця події, при їх затриманні (Т. 1 а.с. 93-97).
- 3 -
Оцінивши всі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_2 доведена, а його дії кваліфікує за ст. 332 ч.2 КК України - організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, шляхом супроводу їх, перевезення в напрямку державного кордону України, надання вказівок щодо подальшого їх руху до лінії державного кордону України з Словацькою Республікою для подальшого його незаконного перетинання, за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_2 раніше не судимий, у вчиненому щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, давши правдиві покази, має на утриманні двоє малолітніх дітей, а також приймаючи до уваги конкретні обставини справи, що дають підстави суду дійти висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, з випробуванням. Така міра покарання буде необхідна і достатня для його виправлення та попередження нових злочинів.
Обтяжуючих покарання обставин не встановлено.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Судових витрат по справі немає.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-
ОСОБА_2 за ст. 332 ч. 2 КК України до трьох років позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення злочину.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_2 від покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік, зобов'язавши його повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання.
Міру запобіжного заходу до вступлення вироку в законну силу залишити ОСОБА_2 підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через цей суд.
Головуючий: “підпис”
Суддя Великоберезнянського
районного суду І.Й.Цибик