Справа № 752/26211/21
Провадження № 2/752/1658/23
Іменем України
(заочне)
25.04.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.
за участю секретаря - Луценко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІА-АВТО» про визнання майнових прав, -
У жовтні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІА-АВТО» про визнання майнових прав.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 15.11.2017 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «ВІА-АВТО» укладено трьохсторонній договір про відступлення права вимоги, згідно з яким, ОСОБА_1 набула права і обов'язки Сторони-2 за Попереднім договором Договору купівлі-продажу від 31.03.2014 та Договором про забезпечення виконання зобов'язань № МЗК/01/225/31.03-14/224 від 31.03.2014. В свою чергу, на дату підписання договору про відступлення права вимоги, ОСОБА_2 , в повному обсязі були виконані зобов'язання за договором про забезпечення виконання зобов'язань № МЗК/01/225/31.03-14/224 від 31.03.2014, а саме - сплачена сума, передбачена п. 2.2.1 договору, у повному розмірі 261663,32 грн. ТОВ «ВІА-АВТО» своїх зобов'язань за Попереднім договору Договору купівлі-продажу квартири від 31.03.2014 та договором про забезпечення виконання зобов'язань № МЗК/01/225/31.03-14/224 від 31.03.2014 не виконало - будинок АДРЕСА_1 , і відповідно, квартира АДРЕСА_2 недобудований, основний договір купівлі-продажу квартири не укладений. Разом з цим, Сторона-2 за Попереднім договором Договору купівлі-продажу квартири від 31.03.2014 та Договором про забезпечення виконання зобов'язань № МЗК/01/225/31.03-14/224 від 31.03.2014 виконала свої обов'язки в повному обсязі - сплатила 100% вартості майнових прав на об'єкт нерухомого майна.
Враховуючи зазначене, позивач просить визнати за ОСОБА_1 майнове право на оформлення у власність однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , вартістю 261663,32 грн., в тому числі ПДІ 20% - 43610,55 грн. з правом реєстрації цих майнових (речових) прав, згідно чинного законодавства, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.11.2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІА-АВТО» про визнання майнових прав, та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, подала до суду заяву, в якій зазначила, що підтримує в повному обсязі позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві, також зазначила, що просить провести розгляд справи за її відсутності та проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІА-АВТО» у судове засідання не з'явилось, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомило, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання або про розгляд справи без його участі до суду не надходило, свого представника не направили.
Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2017 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «ВІА-АВТО» укладено трьохсторонній договір про відступлення права вимоги, згідно з яким, ОСОБА_1 набула права і обов'язки Сторони-2 за Попереднім договором Договору купівлі-продажу від 31.03.2014 та Договором про забезпечення виконання зобов'язань № МЗК/01/225/31.03-14/224 від 31.03.2014.
Відповідно до частини 1 статті 876 Цивільного кодексу України, власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Відповідно до пункту 1.1. Попереднього договору Договору купівлі-продажу квартири від 31.04.2014, Сторони зобов'язуються в строки, встановлені в. п. 1.3.1 цього попереднього договору (протягом першого кварталу 2015) укласти Договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого Сторона-1 (в основному договорі - Продавець) зобов'язується передати у власність (продати) окрему квартиру, характеристики якої вказані в п. 1.4 статті 1 цього Попереднього договору (далі - «об'єкт»), яка знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_4 (в основному договорі - Покупець), зобов'язується прийняти у власність (купити) об'єкт та належним чином сплатити його вартість в обсязі згідно з розділом 2 Попереднього договору.
Пунктом 1.4. розділу 1 Попереднього договору, визначено, що Об'єкт купівлі-продажу знаходиться в будинку АДРЕСА_1 та складається з 1-кімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 39,67 кв.м., розташованої на 22 поверсі.
Згідно п.1.3 розділу 1 Попереднього договору, плановий термін закінчення будівництва Будинку - IV (четвертий) квартал 2014.
Відповідно до п.1.2 Попереднього договору визначено, що виконання зобов'язання за цим договором забезпечується шляхом підписання сторонами Договору про забезпечення виконання зобов'язань № МЗК/01/225/31.03-14/224 від 31.03.2014, відповідно до якого Сторона-2 зобов'язується у строк до 15.04.2014 сплатити Стороні-1 суму коштів у розмірі 261663,32 грн., в тому числі ПДВ 20% - 43610,55 грн.
В свою чергу, на дату підписання договору про відступлення права вимоги, ОСОБА_2 , в повному обсязі були виконані зобов'язання за договором про забезпечення виконання зобов'язань № МЗК/01/225/31.03-14/224 від 31.03.2014, а саме - сплачена сума, передбачена п. 2.2.1 договору, у повному розмірі 261663,32 грн. Зазначене підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру: № 182 від 01.04.2014 на суму 20000,00 грн., № 210 від 14.04.2014 на суму 149900,00 грн., № 221 від 15.04.2014 на суму 45000,00 грн., № 227 від 15.04.2014 на суму 46663,32 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Положення частини другої статті 331 ЦК України слід розуміти у системному зв'язку з положеннями статті 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об'єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.
Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
З аналізу вищенаведених норм випливає, що основним юридичним фактом, який необхідно встановити для визначення який саме правочин вчинено сторонами є дійсна спрямованість волі сторін при вчиненні правочину.
Відповідно до частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із частинами 5, 6 статті 13 закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, аналогічні правові висновки, про те, що у справах про визнання правочину удаваним, основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін зазначено у: Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.06.2018 у справі № 910/19473/17 (реєстраційний номер рішення у ЄДРСР: 74767056); Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.04.2018 у справі № 707/1541/16 (реєстраційний номер рішення у ЄДРСР: 73369088); Постанові Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі №6-1026цс16 (реєстраційний номер рішення у ЄДРСР: 61718485).
Положеннями статті 512 ЦК України встановлено, що Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав,Ю якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, на підставі Договору про відступлення права вимоги від 15.11.2017, позивач має всі права та обв'язки Сторони-2 за Попереднім договором Договору купівлі-продажу квартири від 31.03.2014 та договору про забезпечення виконання зобов'язань № МЗК/01/225/31.03-14/224 від 31.03.2014.
З урахуванням того, що згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість, спрямована на виконання, зміну та припинення прав та обов'язків, - укладення з позивачем попереднього договору, договору про забезпечення та договору про відступлення права вимоги з дією, спрямованою на набуття цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статей 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання, і у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплатою неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, вимоги про визнання за ОСОБА_1 майнових прав на оформлення у власність однокімнатної квартири АДРЕСА_5 , вартістю 261663,32 грн., в тому числі ПДВ 20% - 43610,55 грн. з правом реєстрації цих майнових (речових) прав, згідно чинного законодавства в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підлягають задоволенню.
Європейським судом з прав людини, зокрема у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви №846/16 та 1075/16), закріплено поняття та принцип «Легітимних очікувань».
Відповідно до положень статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - «ЄКПЛ») до майна входить як наявне майно, так і активи, включаючи вимоги, щодо яких заявник може стверджувати про наявність у нього щонайменше «правомірного очікування» ефективного отримання майнового права.
Так відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини переважне право на придбання нерухомого майна залежить від волі продавця продати. Оскільки покупець не може змусити продавця здійснити продаж, таке переважне право не є майном у розумінні ЄКПЛ та не підлягає захисту. Суд наголосив, що концепція майна, до якого входить «правомірні очікування», має автономне значення, незалежне від класифікації та критеріїв майна в національному праві, а також що «правомірне очікування» має містити вимогу, що є більш істотною та конкретною, ніж просто сподівання, або таку, що залежить від майбутніх непевних обставин. Вимога вважається майном лише тоді, коли є належне визнання, що вона може отримати примусовий захист.
З викладеного випливає, що саме право очікування в контексті застосування ЄКПЛ має захищатися як майно («existing possession»), оскільки судова практика вже визнала його майном у національному контексті та надає йому захист, тобто визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва за умови належного виконання Позивачем взятих на себе зобов'язань з оплати грошових коштів, що зараховуються як плата за квартиру, являється належним способом захисту прав майбутнього покупця.
Відповідно до частини 1 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІА-АВТО» про визнання майнових прав є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
В частині стягнення судових витрат на користь позивача, суд вважає, що дані вимоги підлягають задоволенню відповідно до правил ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІА-АВТО» про визнання майнових прав - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 ) майнове право на оформлення у власність однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , вартістю 261663,32 грн., в тому числі ПДВ 20% - 43610,55 грн. з правом реєстрації цих майнових (речових) прав, згідно чинного законодавства, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІА-АВТО» (код ЄДРПОУ: 24882232, місцезнаходження: 03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського (Червоноармійська), буд. 14, корпус 7, офіс 32) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 ) судовий збір у розмірі 2616 (дві тисячі шістсот шістнадцять) грн. 63 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Ю.Ю. Мазур