Справа № 473/2321/19
Номер провадження1-кп/473/15/2023
іменем України
"08" травня 2023 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську кримінальне провадження №12019150190000626 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, який працює ФОП « ОСОБА_12 » водієм, неодруженого, який має одну неповнолітню дитину, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого ,
в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
06 квітня 2019 року приблизно о 16.00 год. за місцем мешкання ОСОБА_8 в АДРЕСА_1 , між ним та його співмешканкою ОСОБА_7 виник конфлікт на побутовому ґрунті. В ході конфлікту, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 . Надалі, ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , в період вищевказаного часу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, схопив руками за обличчя останню та штовхнув, в результаті чого ОСОБА_7 впала на залізні сходи та вдарилась лівим вухом об деталі сходів, отримавши рану лівої вушної раковини, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Після цього, ОСОБА_8 , продовжуючи свої протиправні дії, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 та бажаючи їх настання, кухонним ножем умисно завдав один удар в ділянку в області черевної порожнини ОСОБА_7 , заподіявши останній проникаючи сліпе поранення передньої черевної стінки в ділянці лівого підребер'я з пошкодженням малого сальника та лівої долі печінки, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. За таких обставин, ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_8 винним себе в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, не визнав та пояснив, що він співмешкав з ОСОБА_7 06.04.2019 року він зранку перебував вдома, а біля 11.00 год. поїхав у справах. Потерпіла йому телефонувала та влаштовувала сварки. Біля 16.00 год. ОСОБА_8 приїхав додому. ОСОБА_7 перебувала в стані алкогольного сп'яніння, почала кричати та лізти битись. Потім потерпіла побігла на кухню. Коли вона вибігла з кухні, то в руках в неї був ніж. ОСОБА_8 злякався та забіг до приміщення гаражу, вхід до якого знаходиться у будинку. Обвинувачений тримав двері зсередини, а ОСОБА_7 просунула ніж у двері. Тоді ОСОБА_8 забрав ніж та вийшов з гаражу. ОСОБА_7 знову побігла на кухню та вибігла з другим ножем. ОСОБА_8 , злякавшись, знову почав тікати до приміщення гаражу, так як ОСОБА_7 йому погрожувала. При цьому ОСОБА_8 тримав перший ніж у руках. Він почав закривати двері, що вели з будинку до гаражу, але ОСОБА_7 продовжувала бігти за ним, бажаючи, на його думку, нанести обвинуваченому удар ножем у голову. Коли обвинувачений закривав двері, то потерпіла напоролась на ніж, який ОСОБА_8 тримав в руках. Вона почала кричати і ОСОБА_13 , виглянув з - за дверей та побачив, що у потерпілої рана. Він допоміг їй підвестись, довів до ліжка та поклав на ліжко. Після чого ОСОБА_8 стало погано та він втратив свідомість. Зазначає, що він не мав наміру наносить ОСОБА_7 тлесні ушкодження.
Але винність обвинуваченого ОСОБА_8 в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Потерпіла ОСОБА_7 пояснила суду, що вона проживала з ОСОБА_8 у цивільному шлюбі 7 років та вони мають спільну дитину. Проживали вони разом в АДРЕСА_1 . 06 квітня після обіду ОСОБА_8 прийшов додому в стані алкогольного сп'яніння. Між ними на цьому підґрунті виникла сварка. Під час сварки, ОСОБА_8 вдарив потерпілу рукою в голову, вона впала на сходи та розрубала об сходи вухо. Після чого, ОСОБА_7 пішла на кухню та взяла ніж, щоб налякати обвинуваченого і мати змогу пройти повз нього на другий поверх. ОСОБА_8 забрав в потерпілої ніж. Тоді ОСОБА_7 знову повернулась на кухню, де взяла другий ніж, щоб налякати обвинуваченого, і знову пішла повз ОСОБА_8 . Коли вона проходили повз нього до сходів, ОСОБА_8 вдарив її ножем в живіт. Після чого ОСОБА_8 спитав чи викликати їй швидку, але потерпіла відмовилась і обвинувачений пішов спати. ОСОБА_14 піднялась на другий поверх, написала смс повідомлення своїй подрузі ОСОБА_15 , де вказала, що обвинувачений її підрізав і зателефонувала сусідці ОСОБА_16 , щоб та забрала її дитину, а потім втратила свідомість і прийшла до тями вже в лікарні.
Свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що вона є матір'ю потерпілої. Їй зателефонувала ОСОБА_15 та повідомила, що її донька у лікарні, потім зателефонували з поліції та прохали забрати онука від сусідів. Після розмови з донькою в лікарні, ОСОБА_17 дізналась, що її доньку підрізав ОСОБА_8 з яким вона співмешкала. Свідок пояснила, що ОСОБА_8 часто бив її доньку та ображав.
Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що вона з ОСОБА_7 проживали по сусідству та товаришували. ОСОБА_7 розповідала, що ОСОБА_8 часто ображає її та б'є. В 2019 році їй зателефонувала ОСОБА_7 і повідомила, що ОСОБА_8 її підрізав та прохала викликати швидку. ОСОБА_16 одразу пішла до них додому. Коли вона прийшла, була вже і швидка медична допомога та поліція. ОСОБА_16 побачила, що ОСОБА_7 лежала на підлозі і в неї була рана в животі. Потім її забрала швидка.
Свідок ОСОБА_18 пояснила суду, що вони з чоловіком проживають по сусідству з ОСОБА_8 . ОСОБА_8 проживав з ОСОБА_7 . Вони часто сварились. В той день, ОСОБА_18 поралась в палісаднику. У себе в дворі сиділа ОСОБА_7 , а потім зайшла до будинку. Через хвилин 15 прийшов ОСОБА_8 та почав стукати у ворота, але ОСОБА_7 йому не відчиняла. Він відкрив своїм ключем та зайшов до будинку. Через кілька хвилин ОСОБА_18 почула, що ОСОБА_7 кричить на обвинуваченого, але що вона кричали свідок не розібрала. Через кілька хвилин все припинилось та стало тихо. Свідок зайшла до будинку, а коли вона з чоловіком вийшла, то вже біля будинку ОСОБА_8 була швидка медична допомога та поліція і вона побачила, що ОСОБА_7 виносили на ношах.
Свідок ОСОБА_19 пояснив суду, що він є сусідом ОСОБА_8 . В той день ОСОБА_19 бачив, як ОСОБА_8 зайшов у двір свого будинку, а потім у будинок. Потім свідок чув, як співмешканка ОСОБА_8 - ОСОБА_7 кричить на нього. Вони часто сварились між собою. Через деякий час, ОСОБА_19 почув, що під'їхала машина і коли вийшов побачив, що це приїхали працівники поліції.
Свідок ОСОБА_20 , пояснив суду, що в той день був вихідний і свідок перебував вдома. Раптово він почув шум та побачив, що до будинку сусідів під'їхали швидка медична допомога та поліція. Він з дружиною вийшли на вулицю і побачили їх сусідку на ім'я ОСОБА_21 , яка йшла з дитиною ОСОБА_8 . Дружина ОСОБА_20 запропонувала забрати дитину до того моменту поки її не заберуть батьки.
Згідно рапорту помічника чергового Вознесенського ВП ГУНП Миколаївської області від 06.04.2019 року, 06.04.2019 року о 19.58 год. отримано повідомлення по телефону про те, що 06.04. о 19.30 год. до приймального відділення Вознесенської ЦРЛ доставлена з тілесними ушкодженнями ОСОБА_7 , т.1 а.с.75.
Згідно заяви ОСОБА_7 від 08.04.2019 року, вона просить притягнути до кримінальної відповідальності свого співмешканця ОСОБА_8 , який спричинив їй тілесні ушкодження, т.1 а.с.87.
Згідно протоколу огляду місця події від 06.04.2019 року з таблицею зображень, працівниками поліції оглянуте місце події. Під час огляду будинку працівниками поліції при вході до приміщення на підлозі виявлені сліди бурого кольору схожого на кров, далі на підлозі знаходиться ніж, трохи далі знаходиться подібний ніж. Дані ножі були вилучені до Вознесенського ВП, т.1 а.с.77-84.
Факт наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 , ступінь тяжкості та механізм утворення, підтверджується медичною карткою КП «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради стаціонарного хворого ОСОБА_7 №2523/697 та висновками експерта №126 від 16.04.2019 року та №174 від 24.04.2020 року, згідно яких у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого сліпого поранення передньої черевної стінки в ділянці лівого підребер'я з пошкодженням малого сальника та лівої долі печінки, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, та рана лівої вушної раковини, яка відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я. Тілесні ушкодження виникли до госпіталізації у лікарню, куди потерпіла поступила 06.04.2019 року о 18 год. 10 хвил. Не виключається вірогідність утворення рани в ділянці лівого підребер'я, раневий канал якої проникає в черевну порожнину з пошкодженням малого сальника та лівої долі печінки від удару предмету, який має колюче-ріжучі властивості. Рана на лівій вушній раковині могла виникнути від ріжучої дії предмета, який має ріжучу властивості.т.1 а.с.92-93, а.с.210-213.
В судовому засіданні експерт ОСОБА_22 пояснив суду, що він проводив експертизи стосовно потерпілої ОСОБА_7 експертиза була проведена на підставі наданої медичної документації і всі висновки були відображені в експертному висновку.
Лікар Вознесенської ЦРЛ ОСОБА_23 пояснив суду, що він чергував в лікарні в той день, коли доставили потерпілу ОСОБА_7 . У неї була рана в лівому підребер'ї з проникненням у черевну порожнину. Згідно протоколу операції наскрізне поранення було направлено у ворота печінки - це з правої сторони. Так як рана була в лівому підребер'ї, а ворота печінки розташовані з правої сторони, то удар, яким була спричинена рана, був завданий зліва направо, так як удар був з однієї сторони, а внутрішні пошкодження виявлені з іншої сторони.
Згідно висновку експерта №59/ц від 29.05.2019 року на ножі, вилученому при огляді місця події в АДРЕСА_1 , 06.04.2019 року, з руків'ям де міститься малюнок коричневого кольору, знайдена кров людини, т.1 а.с. 97-100.
Згідно проколів проведення слідчого експерименту від 28.05.2019 року з таблицею зображень та протоколу проведення слідчого експерименту від 11.12.2021 року, потерпіла ОСОБА_7 відтворила обставини спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_8 06.04.2019 року, які відповідають фактичним обставинам справи, т.1 а.с.113-130, т.2 а.с.94-99.
Зазначені докази є послідовними, узгодженими між собою та іншими доказами у справі, сумніву в своїй належності та допустимості не викликають.
Суд не може прийняти до уваги пояснення свідка ОСОБА_24 , який повідомив, що в той день він приїхав разом з ОСОБА_8 , проводжав його додому та бачив, що ОСОБА_7 вийшла з будинку з ножем та почала ним замахуватись на ОСОБА_8 . Дані пояснення спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_18 які бачили, як ОСОБА_8 приїхав додому та згідно їх пояснень, ОСОБА_8 заходив у двір та у будинок сам і з ним нікого не було. Також пояснення свідка ОСОБА_24 протирічать пояснень і самого обвинуваченого, який пояснив, що ніж ОСОБА_7 брала з кухні, яка знаходиться в приміщенні будинку, коли вже сам обвинувачений перебував у будинку і крім них там більше нікого не було.
Також, суд не приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_20 в частині того, що йому розповіла його дружина про те, що дитинаОСОБА_7 їй розповіла, що між батьками була сварка і мати кинулась з ножем на батька, так як по-перше особа, відповідно до ч.5 ст.95 КПК України, дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, а по-друге, дані пояснення є поясненнями з чужих слів, а саме зі слів дружини ОСОБА_20 , яка на даний час померла, яка переказувала чоловікові слова дитини, якій на той момент було чотири роки.
В судовому засіданні захисник зазначив, що обвинувачення пред'явлене ОСОБА_8 є неконкретним, не зрозумілим, у зв'язку з чим, розгляд кримінального провадження за відсутності конкретного обвинувачення порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, суд не може прийятти до уваги, так як відповідно до обвинувального акту у даному кримінальному провадженні, викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_8 та наведено правову кваліфікацію його дій і таке обвинувачення, на думку суду, сформульоване з достатньою чіткістю, щоб ОСОБА_8 розумів, суть пред'явленого йому обвинувачення та те, що діяння, за яким він обвинувачується, є злочинними. Підтвердженням цих обставин є також те, що після оголошення обвивального акту в судовому засіданні 24.07.2019 року обвинувачений ОСОБА_8 , в присутності свого захисника, вказав, що суть обвинувачення йому зрозуміла (т.1 а.с.45). Звідси суд вважає, що твердження про невідповідність обвинувального акту вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України є надуманими та необґрунтованими.
Ткож, суд не може взяти до уваги доводи захисника обвинуваченого про те, що всі докази надані прокурором та потерпілою у даному кримінальному провадженні є недопустими доказами, так як кримінальне провадження було розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України, а дана категорія справ може бути розпочата лише на підставі заяви потерпілої, однак, матеріали даного провадження містять лише рапорт помічника чергового Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївської області на підставі якого відомості про вказане кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР та заяву матері ОСОБА_7 - ОСОБА_17 . Просить врахувати, що потерпіла ОСОБА_7 06.04.2019 року з заявою про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення щодо неї до правоохоронних органів не зверталася.
Так, з матеріалів кримінального провадження, зокрема, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, встановлено, що підставою для внесення відомостей та початку досудового розслідування по кримінальному провадженню за ч. 1 ст. 125 КК України , відносно ОСОБА_8 стало повідомлення приймального відділення Вознесенської ЦРЛ, до чергової частини Вознесенського ВП ГУНП, що до приймального відділення доставлена ОСОБА_7 з тілесними ушкодженням. Сама ОСОБА_7 звернулась до поліції про притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності 08.04.2019 року, так як весь цей час перебувала в лікарні після операції, що підтверджується дослідженою в судовому засіданні медичною карткою КП «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради стаціонарного хворого ОСОБА_7 №2523/697.
Отже, під час досудового розслідування потерпіла зазначала про спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_8 та повідомляла слідчого про факт вчинення стосовно неї кримінального правопорушення.
Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновки в постанові від 3 липня 2019 року (справа № 288/1158/16-к, провадження № 13-28кс19), згідно з якими кримінальний процесуальний закон не регламентує конкретного способу звернення потерпілого із заявою, яка зумовлює визначені у ч. 1 ст. 477 КПК правові наслідки. Водночас захист прав і свобод людини як втілення принципу верховенства права вимагає надання переваги внутрішньому змісту юридично значущих дій над зовнішньою формою їх вираження.
З огляду на зазначене навіть у разі, якщо потерпілий не подавав до правоохоронних органів заяви про злочин як окремого процесуального документа, однак до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження однозначно висловив свою позицію про притягнення винного до кримінальної відповідальності, відповідна позиція, зафіксована у процесуальних документах, дає підставу для кримінального переслідування особи за злочин приватного обвинувачення.
Крім того, згідно постанови про перекваліфікацію складу кримінального правопорушення від 22 травня 2019 року склад кримінального правопорушення за даним кримінальним провадження був перекваліфікований з ч.1 ст.125 КК України на ч.1 ст.121 КК України (т.1 а.с.101).
Також, суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про те, що протокол огляду місця події від 06.04.2019 року та фото таблиця до даного протоколу є не допустимими доказами, так як свідок ОСОБА_20 , який зазначений в протоколі огляду місця події, як понятий, в судовому засіданні стверджував, що він не був присутній при огляді місця події. Суд звертає увагу на те, що згідно протоколу огляду місця події від 06.04.2019 року, під час огляду місця події були присутні поняті ОСОБА_20 та ОСОБА_26 Кожна сторінка даного протоколу підписана вищезазначеними понятими та будь-які зауваження щодо даних викладених в протоколі відсутні.
Суд не приймає до уваги доводи захисника обвинуваченого про те, що протокол слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_7 під час досудового розслідування є недопустимим доказом, так як згідно даного протоколу потерпіла не попереджалась про кримінальну відповідальність за ст..384 КК України та їй не роз'яснювались права та обов'язки потерпілої, передбачені ст..56, ст..57 КПК України. Також захисник зазначив, що була відсутня добровільна згода особи, яка володіла житлом на проведення слідчого експерименту за місцем його проживання. В судовому засіданні було встановлено, що в матеріалах кримінального провадження є заява ОСОБА_8 від 28.05.2019 року (т.1 а.с.112), згідно якої він дозволив слідчій групі провести слідчий експеримент в його будинку по АДРЕСА_1 . Слідчий експерименти з потерпілою ОСОБА_7 був проведений 28.05.2019 року в період з 15 год.16 хвил., а з підозрюваним ОСОБА_8 28 травня 2019 року в період з 16 год. 15 хвил. до 17 год. 07 хвил. Згідно пояснень самого ОСОБА_8 в судовому засіданні він був присутнім при обох слідчих експериментах і підтвердив, що ним була власноручно написана заява, згідно якої він дозволяв проведення слідчих експериментів. Що ж стосується доводів про те, що потерпілій не були роз'яснені її права та обов'язки, так як в протоколі відсутній підпис потерпілої про роз'яснення їй права та обов'язків, а також відповідальності за ст..384 КПК України, то потерпіла ОСОБА_7 зазначила, що всі права та обов'язки їй були роз'ясненні як під час слідчого експерименту, так і під час визнання її потерпілою, що підтверджується також пам'яткою про процесуальні права та обов'язки потерпілої, підписаною потерпілою ОСОБА_7 08.04.2019 року (т. 2 а.с.201 ) Під час слідчого експерименту був присутній також представник потерпілої.
Що ж стосується пояснень обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що він не наносив тілесні ушкодження потерпілій, а вона сама наштирхнулась на ніж, намагаючись напасти на нього, то дані доводи спростовуються сукупністю здобутих доказів у кримінальному провадженні. Так, потерпіла ОСОБА_7 , пояснила суду, що коли вона проходили повз обвинуваченого до сходів, ОСОБА_8 вдарив її ножем в живіт. Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні зазначала, що їй зателефонувала ОСОБА_7 та повідомила, що ОСОБА_8 її підрізав, прохала викликати швидку. Висновками експерта №126 від 16.04.2019 року та №174 від 24.04.2020 року, згідно яких встановлений факт наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 , ступінь тяжкості та механізм утворення. Поясненням лікаря Вознесенської ЦРЛ ОСОБА_23 , який зазначав, що удар, яким була спричинена рана потерпілій, був завданий зліва направо, а не прямо. До того ж, суд звертає увагу на те, що потерпіла значно нижча за зростом та значно меншої статури від обвинуваченого, а удар був завданий із застосуванням певної сили. Звідси, суд вважає, що версія обвинуваченого ОСОБА_8 щодо події при якій потерпіла отримала тілесне ушкодження, а саме щодо того, що потерпіла сам напоролася на ніж, є намаганням ОСОБА_27 уникнути відповідальності.
З цих же мотивів суд не приймає до уваги дані отриманні під час слідчого експерименту з ОСОБА_8 ( т.1 а.с.131-148), так як дані слідчого експерименту не відповідають поясненням самого ОСОБА_8 даними ним в судовому засіданні, поясненням потерпілої ОСОБА_7 , поясненням лікаря Вознесенської ЦРЛ ОСОБА_23 .
Суд вважає, що завдаючи потерпілій удар лезом ножа в область черевної порожнини, ОСОБА_28 об'єктивно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав настання наслідків у виді спричинення шкоди здоров'ю потерпілої. ОСОБА_8 цілком усвідомлював, що своїми діями може заподіяти потерпілій тяжке тілесне ушкодження, що й стало безпосереднім наслідком його активних дій.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення доведено в повному обсязі.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 , які виразились в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, належить кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , згідно зі ст.66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , згідно зі ст. 67 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Що ж стосується зазначеної в обвинувальному акту обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення злочину у присутності дитини, то суд звертає увагу на те, що згідно пояснень як потерпілої ОСОБА_7 , так і пояснень ОСОБА_8 їх малолітня дитина не була присутня при спричиненні ОСОБА_7 тілесних ушкоджень. Отже доказів, на підтвердження цієї обставини, які обтяжує покарання ОСОБА_8 , суду не надано.
Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, а саме те, що це є тяжкий злочин, висновок досудової доповіді, згідно якої виправлення ОСОБА_8 без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства,те, що він позитивно характеризується, але враховуючи, відсутність обставин, які пом'якшують його покарання, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, думку потерпілої, яка просила призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, поведінку ОСОБА_8 після вчинення злочину, який розуміючи, що ОСОБА_7 отримала поранення ножем у черевну порожнину, пішов спати, не надавши їй жодної допомоги, та вважає, що ОСОБА_8 повинно бути призначено покарання в виді позбавлення волі, відповідно до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст.121 КК України та не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого ст.75 КК України.
Суд вважає, що, дане покарання ґрунтується на положеннях ст. ст. 50, 65 КК, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, є достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.
Потерпілою ОСОБА_7 в судовому засіданні заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_8 про відшкодування збитків, завданих злочином, а саме витрат на лікування потерпілої в сумі 12 186 грн. 41 коп. та завданої потерпілій моральної шкоди в сумі 100 000 грн.
Завдані потерпілій ОСОБА_7 витрати на лікування в сумі 12 186,41 грн. підтверджені чеками та квитанціями, які свідчать про придбання потерпілою ліків на вказану суму (т.1 а.с.19-24 ). Звідси, відповідно до ст. 1166 ЦК України, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої про відшкодування витрат на лікування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
В силу ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Суд вважає, що ОСОБА_7 завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з нанесенням їй тілесних ушкоджень. Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує в сукупності негативні наслідки, які настали для потерпілої, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнала потерпіла, та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд оцінює завдану ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 80 000 грн.
Комунальним підприємством "КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня" був заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_8 витрат на лікування потерпілої ОСОБА_7 в сумі 20205,13 грн. Витрати КП "КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня" на лікування ОСОБА_7 підтверджуються довідкою лікарні №1211/01-12 від 14.06.2019 року (т.1 а.с.43). Звідси суд вважає, що позов КП "КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня", виходячи з вимог ч.ч.1, 3 ст.1206 ЦК України, є обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.
На підставіч.1ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, враховуючи, що предстаником потерпілого адвокатом ОСОБА_6 надані докази надання потерпілій ОСОБА_7 правової допомоги у даному кримінальному провадженн,і що підтверджується , квитанція до прибуткового касового ордеру про оплату ОСОБА_7 витрат на правову допомогу ( т.1 а.с.125 ), з обвинуваченого підлягають стягненню на її користь судові витрати по справі понесенні потерпілою на правову допомогу у розмірі 2 000 грн.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_8 визнати винним в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_8 обчислювати з дня взяття його під варту, після звернення вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 травня 2023 року до виконання.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 завдану потерпілій матеріальну шкоду в сумі 12 186 (дванадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 41 коп. та моральну шкоду в сумі 80000 (вісімдесят тисяч ) грн.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь Комунального підприємства "Комунальне некомерційне підприємство «Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради витрати на лікування ОСОБА_7 в сумі 20 205 (двадцять тисяч двісті п'ять) грн. 13 коп.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 , витрати на правову допомогу у сумі 2 000( дві тисячі) грн.
Речові докази по справі: два предмети ззовні схожі на ножі та змив РБК, які зберігаються в кімнаті речових доказів Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївської області, знищити.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд усіма учасниками процесу протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя