29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
м. Хмельницький
"26" квітня 2023 р. Справа № 924/217/23
Господарський суд Хмельницької області у складі
судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Загродській М.А., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗОІЛ", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Державного підприємства "НОВАТОР", м. Хмельницький Хмельницької області
про стягнення 136 149,70грн, з яких: 79 109,02грн - основного боргу, 33 247,46грн - пені, 3 242,00грн - штрафу, 20 551,22грн - інфляційних втрат
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Підгорний О.Р. - згідно довіреності №081/1689 від 16.04.2021.
В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.
23.02.2023 до суду області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗОІЛ", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до Державного підприємства "НОВАТОР", м. Хмельницький Хмельницької області про стягнення 136 149,70грн, з яких: 79 109,02грн - основного боргу, 33 247,46грн - пені, 3 242,00грн - штрафу, 20 551,22грн - інфляційних втрат у зв'язку із неналежним виконанням умов договору №1901-2022 від 24.01.2022.
Ухвалою суду області від 28.02.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/217/23 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання з розгляду справи по суті.
10.04.2023 позивачем подано до суду заяву про закриття провадження у справі №924/217/23 в частині вимог про стягнення 79 109,02грн - основного боргу у зв'язку зі сплатою відповідачем даної суми заборгованості після відкриття провадження у справі. Позовні вимоги до Державного підприємства "НОВАТОР", м. Хмельницький Хмельницької області про стягнення 33 247,46грн - пені, 3 242,00грн - штрафу (4% річних), 20 551,22грн - інфляційних втрат просить задовольнити у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. На адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та представник в судовому засіданні вказав, що згідно платіжної інструкції №342 від 06 березня 2023 року ним було сплачено суму заборгованості у розмірі 79 109,02грн за договором поставки №1901-22 від 24 січня 2022. Просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, які нараховані позивачем, враховуючи положення норм ч.3 ст.551 ЦК України та ч.1 ст.233 ГК України, оцінивши надані сторонами матеріали та обставини справи.
З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка позивача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
24.01.2022 року між ТОВ "СИНТЕЗОІЛ", м.Кривий Ріг (далі - постачальник) та Державним підприємством "НОВАТОР", м. Хмельницький (далі - покупець) укладено договір поставки № 1901-2022 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору поставки постачальник зобов'язався поставити паливо рідке промислове на протязі дії даного договору у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його, за умовами, цього договору.
Пунктом 3.1.1 договору сторони визначили, що покупець оплачує постачальникові передплату у розмірі 100% вартості партії товару у строк 1 (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку від постачальника.
Згідно до п.3.2 договору оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі або окремо вказаний постачальником у відповідному рахунку-фактурі. Моментом повної оплати партії товару вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника згідно остаточної видаткової накладної або акту прийому-передачі.
Відповідно до п.6.3 Договорів у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення.
Відповідно до п.6.6 договору відповідальність за порушення грошового зобов'язання, щодо сплати товару за п.2 ст.625 ЦКУ, встановлюється у розмірі 4% річних від простроченої суми невиконаного зобов'язання по кожній партії товару.
Сторонами оформлено Специфікацію №4 від 08.02.2022 на поставку палива рідкого на загальну суму 79 109,02грн.
В Специфікації від 08.02.2022 №4 до договору, які є невід'ємною частиною даного договору визначені наступні умови оплати партії товару: покупець сплачує постачальникові 70% передплату вартості партії товару й компенсацію вартості її транспортування. Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання товару від постачальника згідно дати видаткової накладної від постачальника.
Відповідно до зазначеної Специфікації до Договору №1901-2022, ТОВ "СИНТЕЗОІЛ", м. Кривий Ріг поставлено відповідачу паливо рідке промислове у кількості 3,31т. на загальну суму 79 109,02грн, що підтверджуються актом приймання-передачі №4 від 08.02.2022, видатковою накладною №00802 від 08.02.2022, товарно-транспортною накладною від 08.02.2022 №0802/22.
Покупцем не виконані зобов'язання щодо оплати за поставлені партії товару на суму 79 109,02грн, що підтверджується актом звірки від 20.01.2023 року підписаним обома сторонами та скріпленим печатками товариств.
Згідно платіжної інструкції №342 від 06.03.2023 відповідачем сплачено суму заборгованості за Договором поставки №1901-22 від 24 січня 2022 у розмірі 79 109,02грн.
Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.
У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, 24.01.2022 року між ТОВ "СИНТЕЗОІЛ", м.Кривий Ріг та Державним підприємством "НОВАТОР", м. Хмельницький укладено договір поставки №1901-2022.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст.663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно п. 3.1.1 договору відповідач оплачує позивачу передплату у розмірі 100% вартості партії товару у строк 1 (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку від постачальника.
Відповідно до п.3.2 договору оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом переказу відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача, що визначений у цьому договорі або окремо вказаний позивачем у відповідному рахунку-фактурі. Моментом повної оплати партії товару вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок позивача згідно остаточної видаткової накладної або акту прийому-передачі.
Сторонами оформлено Специфікацію №4 від 08.02.2022 на поставку палива рідкого на загальну суму 79 109,02грн.
Відповідно до зазначеної Специфікації до Договору №1901-2022, ТОВ "СИНТЕЗОІЛ", м.Кривий Ріг поставлено відповідачу паливо рідке промислове у кількості 3,31т. на загальну суму 79 109,02грн, що підтверджуються актом приймання-передачі №4 від 08.02.2022, видатковою накладною №00802 від 08.02.2022, товарно-транспортною накладною від 08.02.2022 №0802/22.
Згідно платіжної інструкції №342 від 06.03.2023 відповідачем сплачено суму заборгованості за договором поставки №1901-22 від 24 січня 2022 у розмірі 79 109,02грн.
Оскільки суму заборгованості за договором поставки №1901-22 від 24 січня 2022 у розмірі 79 109,02грн відповідачем сплачено після пред'явлення позову, провадження у справі №924/217/23 в цій частині належить закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 33 247,46грн - пені, 3 242,00грн - 4% річних, 20 551,22грн - інфляційних втрат у зв'язку із неналежним виконанням умов договору №1901-2022 від 24.01.2022.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України
У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В Специфікації від 08.02.2022 №4 до договору, яка є невід'ємною частиною даного договору визначені наступні умови оплати партії товару: відповідач сплачує позивачу 70% передплату вартості партії товару й компенсацію вартості її транспортування. Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється відповідачем протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання товару від постачальника згідно дати видаткової накладної від позивача.
Відповідно до п.6.3 договору у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення.
У ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом враховано, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Однак, дія Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.
Зважаючи на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми „Законодавство") вважає, що арифметично вірною та обґрунтованою до стягнення буде пеня у розмірі 33 247,46грн за визначений позивачем період.
Між тим, судом враховується, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 ст. 3, частині третій ст. 509 та частинах першій, другій ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013р. №7-рп/2013).
Приписами ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до аналізу даних норм, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Оцінивши в сукупності обставини справи та надані докази, приймаючи до уваги сплату відповідачем заборгованості згідно договору поставки, клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов'язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 6 220,36грн.
Щодо нарахування 4% річних в розмірі 3 242,00грн за період з 11.02.2022 по 21.02.2022, судом враховано наступне.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.6.6 договору відповідальність за порушення грошового зобов'язання, щодо сплати товару за п.2 ст.625 Цивільного кодексу України, встановлюється у розмірі 4% річних від простроченої суми невиконаного зобов'язання по кожній партії товару.
Під час перерахунку заявлених до стягнення 4% річних (за допомогою системи „Законодавство"), суд прийшов до висновку, що обґрунтованою, за зазначені позивачем у розрахунку періоди, буде заявлена сума 3 242,00грн, яка підлягає задоволенню.
Стосовно нарахувань втрат від інфляції, судом встановлено (перерахунок проведено за допомогою системи „Законодавство"), що позивачем вірно здійснено зазначені нарахування згідно наданого розрахунку, тому вимога про стягнення 20 551,22грн втрат від інфляції також є такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу положень ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню частково на суму 6 220,36грн - пені, 3 242,00грн - штрафу, 20 551,22грн - інфляційних втрат. При цьому, провадження у справі в частині стягнення 79 109,02грн суми основного боргу слід закрити, а в решті суми позовних вимог належить відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача. При цьому в частині стягненої пені судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування їх зменшення, а також повністю в частині закриття провадження, оскільки оплата відповідачем боргу відбулась під час розгляду справи.
Також позивачем заявлено клопотання про стягнення (відшкодування) з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00грн.
Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до статті 26 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Судом враховано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. по справі №922/445/19).
Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Заборський О.В. надавав послуги позивачу - ТОВ „СИНТЕЗОІЛ" на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1120515 від 20.02.2023 відповідно до договору про надання правової допомоги №б/н від 10.10.2022.
Згідно акту №1 від 20.02.2022 року приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 10.10.2022 та розрахунку розміру винагороди від 20.02.2023, сторонами погоджено вартість послуг адвоката в розмірі 12 000,00грн за надання допомоги щодо позову до ДП „Новатор" про стягнення заборгованості.
Частиною 4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Водночас, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.11.2020р. у справі №922/2869/19, від 08.04.2020р. у справі №922/2685/19 та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.
Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Однак, судом також враховано, що поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.
Згідно із ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як передбачено ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Судом також враховано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням змісту прийнятого рішення, принципу співрозмірності, критеріїв пропорційності та розумності, складності справи, судом вважаються обґрунтованими витрати ТОВ „СИНТЕЗОІЛ" на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00грн.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗОІЛ", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до Державного підприємства "НОВАТОР", м. Хмельницький Хмельницької області про стягнення 136 149,70грн, з яких: 79 109,02грн - основного боргу, 33 247,46грн - пені, 3 242,00грн - штрафу, 20 551,22грн - інфляційних втрат задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "НОВАТОР" (29018, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 17; код ЄДРПОУ 22987900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗОІЛ" (50053, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 15; код ЄДРПОУ 41180388) 6 220,36грн (шість тисяч двісті двадцять гривень 36 коп.) пені, 3 242,00грн (три тисячі двісті сорок дві гривні 00 коп.) 4% річних, 20 551,22грн (двадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят одну гривню 22 коп.) інфляційних втрат, 2 684,00грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору, 5 000,00грн (п'ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ.
Провадження у справі в частині стягнення 79 109,02грн суми основного боргу закрити.
У решті суми позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 01.05.2023.
Суддя С.І. Крамар
Віддрук. 3 прим. (надісл. всім.):
1 - до справи;
2 - позивачу (50053, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 15; представник: АДРЕСА_1) надісл. реком. та на ел. пошту представнику ІНФОРМАЦІЯ_1
3 - відповідачу (29018, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 17) надісл. реком. та на ел. Пошту centre@novator-tm.com