ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.05.2023Справа № 910/14696/22
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна"
(Україна, 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68; ідентифікаційний код: 30603572)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
(Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)
про стягнення 17 653,84 грн
Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 17 653,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки відповідачем було порушено строк доставки вантажу, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача неустойку в розмірі 17 653,84 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
14.02.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності та відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказує на неправильне застосування позивачем формули для здійснення розрахунків відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, а також зазначає, що прострочення доставки вантажу відбулось у тому числі з вини Литовської залізниці. Враховуючи викладене, а також введення на території України воєнного стану, відповідач заявляє клопотання про зменшення розміру неустойки до 0 грн.
23.02.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він просить відмовити у задоволенні вищезазначених заяви та клопотання відповідача.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.09.2021 Акціонерним товариством "ОРЛЕН Летува" відправлено залізницею зі станції Бугяняй Литовської залізниці на станцію Бородянка Української залізниці на адресу одержувача - Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" вантаж, про що свідчить залізнична накладна № 0401681.
Вказана накладна складається з двох частин: паперова накладна засвідчує факт перевезення вантажу по території Литви, а електронна - по території України.
Як вбачається з граф 22, 34 залізничної накладної № 0401681 від 13.09.2021, вантаж був відправлений зі станції Бугяняй Литовської залізниці до прикордонної станції з Білоруссю - Кяна Литовської залізниці. Загальна відстань по території Литви 349 км. Час перебування вантажу на території Литви - 5 діб.
Білорусь отримала вантаж на станції Гудогай Білоруської залізниці 19.09.2021. Загальна відстань по території Білорусі 554 км. Час перебування вантажу на території Білорусі - 3 доби.
Україна отримала вантаж 24.09.2021, про що свідчать штампи Енергетичної та Житомирської митниць ДФС у залізничні накладній № 0401681 від 13.09.2021.
Відповідно до графи 38 залізничної накладної № 0401681 від 13.09.2021 загальна відстань по території України склала 181 км.
У графі 32 залізничної накладної № 0401681 від 13.09.2021 зазначено про затримку вантажу на станції Коростень Південно-Західної залізниці з 04:30 год. 24.09.2021 до 18:00 год. 24.09.2021, тобто на 13 годин 30 хвилин, у зв'язку з чим строк доставки вантажу продовжено на 1 добу, оскільки відповідно до параграфу 5 статті 24 УМВС неповна доба вважається за повну.
Позивач отримав повідомлення про прибуття вантажу на станцію призначення - Бородянка Південно-Західної залізниці 27.09.2021, що підтверджується відміткою у графі 35 залізничної накладної № 0401681 від 13.09.2021.
Відповідно до параграфу 2 статті 24 УМВС термін доставки вантажу розраховується як одна доба на кожні розпочаті 200 км і, у даному випадку, враховуючи положення ст. 24 УМВС, які продовжують строк доставки вантажу на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу, загальний термін доставки вантажу не повинен перевищувати 8 діб.
Натомість, загальний фактичний термін доставки вантажу за залізничною накладною № 0401681 від 13.09.2021 склав 14 діб.
З огляду на вищенаведене, позивач зазначає, що фактичний термін доставки вантажу перевищує нормативний термін доставки на 6 діб.
02.11.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією № 2080 про сплату неустойки за перевищення строку доставки вантажу в сумі 17 653,84 грн, яку останній отримав 04.11.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0505034457977, проте відповіді не надав.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено терміни доставки вантажу за залізничною накладною № 0401681 від 13.09.2021, визначені статтею 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 17 653,84 грн.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 909 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).
Згідно з пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), він визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до пункту 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з п. 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу та вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні сполучення.
За приписами ч. 1 ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, є частиною національного цивільного законодавства України.
Правовідносини в Україні щодо перевезення вантажів у міжнародному сполученні регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - УМВС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів та згідно з якою здійснюється перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному вантажному між станціями у внутрішньому залізничному сполученні країн, залізниці яких приймають участь в даній Угоді, за накладними, передбаченими даною Угодою.
Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому залізнично-поромному сполученні (параграф 1 статті 3 УМВС).
Згідно з п. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
У відповідності до пунктів 22, 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Параграфом 1 статті 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.
Таким чином, між сторонами на підставі залізничної накладної № 0401681 від 13.09.2021 виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею у міжнародному сполученні, оскільки перевезення вантажу здійснювалось територіями Литви, Білорусі та України.
Відповідно до параграфів 2, 3 статті 24 УМВС термін доставки вантажу визначається виходячи з наступних норм:
для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км;
для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км.
Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
За умовами параграфів 5, 7 статті 24 УМВС перебіг строку доставки вантажу розпочинається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповна доба вважається повною.
Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомив отримувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.
Відповідно до ст. 2 Угоди та додатку 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів" розділу 1 пункту 2.1 відправка - це вантаж за однією накладною (відправлення) приймається до перевезення від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення.
Згідно зі ст. 23 Статуту дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.
Суд встановив, що 27.09.2021 позивача повідомлено про прибуття вантажу на станцію призначення Бородянка Південно-Західної залізниці, що підтверджується відміткою у графі 35 залізничної накладної № 0401681 від 13.09.2021.
Відповідно до графи 32 накладної вантаж був затриманий з 04:30 год. 24.09.2021 до 18:00 год. 24.09.2021, тобто на 13 годин 30 хвилин, а тому строк доставки вантажу продовжено на 1 добу.
Відтак, враховуючи загальну відстань перевезення у 1 084 км, продовження строку доставки вантажу на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу, та період затримки на 1 добу, термін доставки вантажу за накладною № 0401681 від 13.09.2021 не повинен був перевищувати 8 діб.
Натомість, з матеріалів справи вбачається, що фактичний строк доставки вантажу склав 14 діб, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що фактичний термін доставки вантажу за вказаною накладною перевищує нормативний термін доставки на 6 діб.
Параграфом 1 статті 45 УМВС визначено, що якщо перевізником не був дотриманий строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24, перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки.
Відповідно до параграфу 2 ст. 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення - терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме:
- 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;
- 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад три десятих загального терміну доставки;
- 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше трьох десятих загального терміну доставки.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що мали місце незалежні від нього об'єктивні причини, що зумовили затримку доставки вантажу, які згідно з нормами законодавства України дають право залізниці на збільшення терміну доставки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Як підтверджується календарним штемпелем на накладній № 0401681 від 13.09.2021, відповідачем доставлено вантажоодержувачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 24 УМВС, що у відповідності до ст. 45 вказаної Угоди є підставою для застосування до відповідача, як перевізника, відповідальності у вигляді неустойки.
Обставини справи свідчать про те, що строк доставки вантажу був перевищений на 2 доби по території Литви та на 4 доби по території України.
Провізна плата по території Литви становить 1 200,57 євро, що на момент підготовки претензії було еквівалентно 36 540,31 грн, а не 36 737,44 грн, як помилково розрахував позивач.
Провізна плата по території України становить 22 108,70 грн.
Отже, загальна сума провізної плати становить 58 649,01 грн.
Виходячи з того, що прострочення терміну доставки становить 6 діб, позивач обґрунтовано розрахував відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки (6 / 8 = 0,75) та, враховуючи положення параграфу 2 статті 45 УМВС, правомірно визначив відсоток провізної плати (30 %), що є неустойкою за прострочення доставки вантажу, розмір якої становить 17 594,70 грн.
Таким чином розмір неустойки становить 17 594,70 грн (58 649,01 грн * 30 %).
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про захист цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом параграфів 1 - 3 статті 48 УМВС позови до перевізника на підставі цієї Угоди про перевищення строку доставки вантажу пред'являються протягом 2 місяців. Вказані в параграфі 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права на пред'явлення позову, встановленого в параграфі 2 статті 47 Угоди "Вимоги за договором перевезення. Підсудність" даної Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається. Пред'явлення претензії, оформленої у відповідності зі статтею 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг терміну давності, передбаченого в параграфі 1 цієї статті. Перебіг строку давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претенденту про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення строку, установленого в параграфі 7 статті 46 цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді. Повторне пред'явлення претензії з тих самих підстав не зупиняє перебіг строків давності, передбачених в параграфі 1 цієї статті.
Параграфом 1 статті 46 УМВС передбачено, що право пред'явлення претензії до перевізника належить відправникові і одержувачеві.
Згідно з параграфом 3 статті 46 УМВС претензія пред'являється по кожній відправці окремо за винятком: 1) претензії про повернення переборів провізних платежів. Така претензія може пред'являтися по декільком відправленням; 2) випадків, коли по декільком відправленням складено один комерційний акт, у таких випадках претензія пред'являється на всі відправлення, зазначені в комерційному акті.
У параграфі 5 статті 46 УМВС зазначено, що до претензії долучаються документи передбачені Правилами перевезення вантажу. Претендент зобов'язаний обґрунтувати претензію у відповідності з Правилами перевезення вантажів.
При частковому або повному відхиленні претензії перевізник повідомляє претенденту підстави відхилення претензії та одночасно повертає документи, прикладені до претензії (параграф 8 ст. 46 УМВС).
Відповідно до параграфів 1, 2 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право на пред'явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.
Згідно з параграфом 3 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлено, якщо перевізник не дав відповідь на претензію у строк, встановлений на розгляд претензії; якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особу, яка звернулася з претензією, про її відхилення повністю або частково.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач, на виконання вимог УМВС, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача з претензією № 2080 від 02.11.2021 про сплату штрафу за прострочення доставки вантажу за накладною № 0401681 від 13.09.2021, яка була отримана останнім 04.11.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0505034457977.
Відповідно до параграфу 7 статті 46 УМВС перевізник зобов'язаний у 180-денний строк з дня отримання претензії розглянути її, дати відповідь претендодателю та при повному чи частковому визнанні претензії сплатити претендодателю належну суму.
Таким чином, відповідач повинен був розглянути претензію позивача протягом 180 днів з дня її отримання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не дав відповідь на претензію в строк, встановлений для розгляду претензії, у зв'язку з чим у позивача виникло право на пред'явлення позову про стягнення неустойки за прострочення строку доставки вантажу в межах двохмісячного строку позовної давності (з урахуванням переривання цього строку).
Отже, строк на розгляд претензії сплив 04.05.2022, відповідно перебіг строку позовної давності продовжився з 05.05.2022 і сплив 30.05.2022.
Водночас позивач звернувся до суду з позовом 24.12.2022, що підтверджується відміткою календарного штемпеля на поштовому конверті.
Параграфом 4 статті 48 УМВС визначено, що пропуск строків давності є підставою для відхилення вимог.
При зверненні до суду з цим позовом позивач зазначив, що строки позовної давності не були пропущені, у зв'язку з продовженням воєнного стану до 19.02.2023.
Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту:
"19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Судом враховано, що згідно з п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу (стаття 925 цього Кодексу).
Однак, як слушно зауважує відповідач, на спірні правовідносини не поширюються положення п. 6 ч. 2 ст. 258 та ст. 925 Цивільного кодексу України, якими визначено скорочений строк позовної давності в один рік, оскільки цими нормами врегульовано питання щодо пред'явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення у внутрішньому сполученні, тоді, як встановлено судом, позов пред'явлено щодо перевезення у закордонному сполученні.
Натомість у спірних правовідносинах підлягає застосуванню спеціальна норма статті 926 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
Наведена норма є бланкетною та відсилає до положень статті 48 УМВС, якою визначено, що позови до перевізника на підставі цієї Угоди про перевищення терміну доставки вантажу пред'являються протягом 2 місяців з дня видачі вантажу одержувачу.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Наслідки спливу позовної давності визначені у статті 267 Цивільного кодексу України. За змістом частин 3 - 5 цієї статті позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Враховуючи той факт, що позивач був обізнаний про наявність свого порушеного права, однак звернувся до суду з відповідним позовом після спливу позовної давності та без наведення поважних причин її пропуску, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, що відповідно є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
З урахуванням вищевикладеного клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки судом не розглядається.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, проте у їх задоволенні слід відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2481,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 191, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 05.05.2023
Суддя О.В. Нечай