ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.05.2023Справа № 910/6974/23
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ" (04119, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 83-А, офіс 303) про забезпечення позову до пред'явлення позову особа, яка отримає статус відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (03065, місто Київ, пр. Гузара Любомира, будинок 44)
Без виклику представників сторін
03.05.2023 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ" про забезпечення позову до його подання шляхом призупинення виконання Акціонерним Товариством «Банк Альянс» вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" про сплату грошових коштів 1013850,00 грн. за банківською гарантією № 52-22 (нова редакція від 13.01.2022 р.) до завершення розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ» та набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розгляд заяви розподілено судді Демидову В.О. та передано останню 03.05.2023.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 26.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (далі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ" (далі ТОВ «ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ», Постачальник) укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600005254.
За умовами вказаного договору ТОВ «ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ» зобов'язаний передати у власність ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» світильники та освітлювальну арматуру (далі - товар) у строк 120 календарних днів з дати укладення Договору.
На виконання п. 7.7 договору від 26.01.2022 р. ТОВ «ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ» надало ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» безвідкличну банківську гарантію на забезпечення виконання договору № 52-22 (дата видачі 12.01.2022 р.) (нова редакція від 13.01.2022 р.). Зазначена гарантія застосовується у випадку не виконання ТОВ «ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ» своїх зобов'язано за договором від 26.01.2022 р.
Як вказує заявник, спірні правовідносини, щодо яких буде подано позовну заяву, обумовлені невиконанням ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» умов договору від 26.01.2022 р.
Відповідно до п. 8.1 договору передбачено, що жодна із сторін не несе відповідальність за повне або часткове невиконання будь-яких умов договору у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, зокрема, військові дії.
Заявник вказує, що листом від 26.02.2022 р. вих. № 6/02-22 ТОВ «ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ» повідомило ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про настання для Постачальника форс-мажорних обставин в наслідок військового вторгнення російської федерації на територію України та введення в Україні військового стану, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р.
Відповіді на зазначене повідомлення ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» не надало.
ТОВ «ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ» вказує, що за рахунок придбаного раніше товару, а також товару який можливо було придбати на території України, частково виконало договір від 26.01.2022, за період з квітня по серпень 2022 р. було здійснено часткову поставку товару на загальну суму 10081799,20 грн.
Як вказує заявник ТОВ «ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ», а також ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» не використовувало своє право в односторонньому порядку розірвати договір від 26.01.2022 р., яке передбачено п. 8.5 договору від 26.01.2022 р.
Відповідно до п. 8.4 договору від 26.01.2022 р., передбачено, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов'язань за цим договором продовжуються на строк дії форс-мажорних обставин, а відтак на думку заявника та враховуючи вимогу п. 8.4 договору від 26.01.2022 р. зобов'язання ТОВ «ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ» поставити товар продовжуються до завершення обставин непереборної сили.
Разом з тим, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» в порушення п. 8.4 договору від 26.01.2022 р. одноосібно (без повідомлення) вирішило, що ТОВ «ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ» не виконано своє зобов'язання поставити товар та як наслідок ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» безпідставно надіслано в Акціонерне Товариство «Банк Альянс» вимогу про сплату грошових коштів за банківською гарантією № 52-22 (нова редакція від 13.01.2022 р.).
За таких обставин ТОВ «ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ» вказує, що Акціонерне Товариство «Банк Альянс» може задовольнити вимогу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про сплату грошових коштів 1013850,00 грн. за банківською гарантією № 52-22 (нова редакція від 13.01.2022 р.), тому ця обставина істотно впливає на права та інтереси ТОВ «ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ».
Якщо Акціонерне Товариство «Банк Альянс» задовольнить вимогу про сплату гарантії на суму 1013850,00 грн., то для ТОВ «ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ», окрім судового спору з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», настане зобов'язання перед Банком відшкодувати витрати Банка на цю суму та сплатити витрати Банку, обумовлені виконанням договору гарантії.
Фактично замість одного позову до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (який буде подаватись протягом десяти днів після подання до суду цієї заяви) ТОВ «ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ» буде мати зобов'язання перед Банком та можливі позовні вимоги Банку про відшкодування гарантійної виплати.
Зазначені наслідки обумовлять для ТОВ «ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ» порушення звичайного процесу господарської діяльності та не передбачувані матеріальні витрати.
Також на думку заявника зазначені обставини ускладнять розгляд позовної заяви ТОВ «ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ» до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та виконання рішення суду у цій справі.
Враховуючи зазначене, заявник має намір звернутися до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» з вимогою про визнання продовженим строк виконання зобов'язання за договором від 26.01.2022 р.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ" про забезпечення позову до пред'явлення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.
Згідно із статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник вказує, що має намір звернутися до господарського суду з позовом до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» з вимогою про визнання продовженим строк виконання зобов'язання за договором від 26.01.2022 р.
Оскільки заявник має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібну позицію наведено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Як роз'яснено Верховним Судом у постанові від 18.01.2023 у справі № 910/3334/22 підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань. При цьому, наявність факту порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією, встановлюється гарантом при настанні так званого гарантійного випадку та розгляді вимоги кредитора про сплату грошової суми, в якій останній повинен вказати, у чому полягає порушення принципалом основного зобов'язання, і, відповідно, гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов'язання, що забезпечене. Натомість відсутність такого порушення основного зобов'язання, забезпеченого гарантією, може бути, зокрема, підставою для відмови у задоволенні вимог бенефіціара (кредитора) гарантом при розгляді вимоги кредитора про сплату грошової суми за гарантією. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 910/10808/19. Верховний Суд виходить з того, що хоча норма частини першої статті 141 Господарського процесуального кодексу України і передбачає право суду (застосоване слово "може" слід розуміти в сенсі суддівського розсуду при вирішенні цього питання), а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), у даному випадку, суд першої інстанції, не вирішивши відповідне питання, не забезпечив розумний баланс між інтересами відповідача (права на отримання грошової суми відповідно до умов гарантії) і позивача (не сплачувати суму гарантію), оскільки не брав до уваги те, що гарантія є строковим зобов'язанням, а строк розгляду справи та відповідно строк дії ухвали про забезпечення позову може значно перевищувати цей строк. У такому випадку суд першої інстанції порушив принцип пропорційності, передбачений статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, а суд апеляційної інстанції зазначені порушення місцевого господарського суду не усунув та відповідно також порушив цей принцип. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у пункті 4.9. постанови від 16 грудня 2019 року у справі № 910/10808/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Статтею 560 Цивільного кодексу України визначено, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Таким чином, обставина відсутності порушення боржником основного зобов'язання, не може бути підставою для забезпечення позову шляхом заборони гаранту вчиняти дії щодо виконання банківської гарантії при вирішенні спору. При цьому обставини наявності підстав для виконання банківської гарантії встановлюється гарантом при настанні так званого гарантійного випадку.
Подібний висновок викладений у Постанові Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/6924/22 від 24.01.2023.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. (ч.1 та 4 ст. 11 ГПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.(ч. 4 ст. 236 ГПК України)
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 74, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАНСТРЕЙД ІНВЕСТ" про забезпечення позову до пред'явлення позову.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню у порядку, встановленому ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано: 05.05.2023.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ