Номер провадження: 33/813/708/23
Номер справи місцевого суду: 514/154/23
Головуючий у першій інстанції Кравченко П. А.
Доповідач Гемма Ю. М.
05.05.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
судді Гемми Ю.М.,
за участю секретаря Узун Н.Д.,
Ящурка О.А., якого притягнуто до адміністративної відповідальності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в режимі відеоконференції
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тарутинського районного суду Одеської області від 08 лютого 2023 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.172-15 КУпАП щодо:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Городок, Хмельницької області, громадянина України, проживаючого в будинку АДРЕСА_1 , начальника віпс «Лісне» впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 536, 80 грн.
Судом установлено, що ОСОБА_1 , проходячи військову службу на посаді начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , в період з 29.11.2022 року та 30.11.2022 року, недбало поставився до військової служби та своїх посадових обов'язків, що виразилось у несвоєчасному внесенні змін у книгу прикордонної служби віпс « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме виключення зі списків особового складу, що виконував наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Прикордонний патруль» 29.11.2022 року капітана ОСОБА_2 та 30.11.2022 року лейтенанта ОСОБА_3 , що призвело до внесення до офіційного документу неправдивої інформації щодо виконання обов'язків в прикордонному наряді «Прикордонний патруль» 29.11.2022 року ОСОБА_2 та 30.11.2022 року ОСОБА_3 , чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП, а саме: недбале ставлення військової посадової особи до військової служби, вчинене в умовах дії в державі особливого періоду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з постановою суду, вказує на те, що справу було розглянуто у його відсутності, чим були порушені його процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП. Зазначає, що суд не з'ясував усі обставини справи, обмежившись лише посиланням на дані протоколу про адміністративне правопорушення. Стверджує, що при перенесенні записів з Робочого зошита в Книгу прикордонної служби, переніс усі записи без змін, що являлося його помилкою, носило формальний характер, було здійснено в результаті описки (людський фактор, перевантаженість) та не спричинило і не могло спричинити жодних наслідків правового характеру. Наступного разу він завірив виправлення власним підписом, що передбачено інструкцією. Тому жодних керівних вказівок та інструкції, він не порушував. Крім того, суд неправильно застосував норми матеріального права при накладенні стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доході громадян, що складає 17 000 гривень, згідно із Законом № 2839-ІХ від 13.12.2022 року, який набрав чинності 27.01.2023 року, при цьому відповідальність інкримінується за правопорушення вчинене до прийняття цього Закону, а саме 29.11.2022 та 30.11.2022 року. Копію постанови йому не вручено та не надіслано, а тому він не мав можливості оскаржити постанову суду у встановленому законом порядку.
Просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду та на підставі п.1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі.
Заслухавши позицію ОСОБА_1 , який підтримав свої апеляційні вимоги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, просив їх задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку.
21.04.2023 ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності, подав на вказану постанову суду апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає про те, що копію постанови йому не вручено та не надіслано, а тому він не мав можливості оскаржити постанову суду у встановленому законом порядку.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як убачається із матеріалів справи, 08.02.2023 судом розглянуто справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за його відсутності, оскільки в судові засідання він не з'явився без поважних причин, про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення був належним чином повідомлений, що підтверджено доставкою документу в електронному вигляді «Судова повістка про виклик до суду» (а.с.70).
Указане свідчить про те, що судом першої інстанції було вжито всіх заходів для належного виклику особи, а тому твердження апелянта про порушення його процесуальних прав, передбачених ст.268 КУпАП, при розгляді справи слід визнати безпідставними.
Водночас, апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, звертає увагу на те, що судом при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права при накладенні адміністративного стягнення у виді штрафу, а тому для виправлення цієї помилки суду слід поновити строк на апеляційне оскарження.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ст. 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ч.1 ст.251 та ст.252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Постанова суду першої інстанції цим вимогам закону в повній мірі відповідає.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого 2 ст.172-15 КУпАП ч.2 ст.483 МК України підтверджується наявними матеріалами справами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, матеріалами службового розслідування, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідними документами про внесення неправдивої інформації щодо виконання обов'язків в прикордонному наряді.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, частиною 2 ст.172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення особи до військової службової, вчинене в умовах особливого періоду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходячи військову службу на посаді начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , в період з 29.11.2022 року та 30.11.2022 року, недбало поставився до військової служби та своїх посадових обов'язків, що виразилось у несвоєчасному внесенні змін у книгу прикордонної служби віпс « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме виключення зі списків особового складу, що виконував наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Прикордонний патруль» 29.11.2022 року капітана ОСОБА_2 та 30.11.2022 року лейтенанта ОСОБА_3 , що призвело до внесення до офіційного документу неправдивої інформації щодо виконання обов'язків в прикордонному наряді «Прикордонний патруль» 29.11.2022 року ОСОБА_2 та 30.11.2022 року ОСОБА_3 , чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП, а саме: недбале ставлення військової посадової особи до військової служби, вчинене в умовах дії в державі особливого періоду.
Зазначені обставини підтверджуються, висновком службового розслідування по факту недбалого ставлення до військової служби майора ОСОБА_1 , його письмовими поясненнями про те, де він визнав той факт, що в результаті власної неуважності, переніс недостовірну інформацію щодо складі прикордонних нарядів в книгу прикордонної служби, поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , і ці обставини апелянтом не оспорюються.
А тому твердження апелянта про те, що його дії не містять склад адміністративного правопорушення, оскільки він виправив власну помилку в Книзі прикордонної служби, слід визнати безпідставними.
Апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 254-256 КУпАП, його складено в присутності правопорушника.
Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 роз'яснені його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, в тому числі право мати захисника, що засвідчено підписом ОСОБА_1 . Також він зазначив, що ознайомлений зі змістом протоколу в повному обсязі, зауважень до протоколу не має, тобто реалізував своє процесуальне право на захист.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості викласти у протоколі або окремо свої заперечення щодо викладених у протоколі фактів, надати власні пояснення по суті правопорушення, однак таких заперечень чи пояснень не виклав, що на переконання апеляційного суду свідчить про непослідовність його позиції захисту та намагання уникнути відповідальності.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали справи є належними та допустимими доказами у справі та правильно взяті до уваги судом в обґрунтування доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх належними та допустимими доказами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.
Указаний висновок суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Водночас, доводи ОСОБА_1 про те, суд неправильно застосував норми матеріального права при накладенні стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доході громадян, що складає 17 000 гривень, апеляційний суд вважає слушними, оскільки суд помилково застосував Закон № 2839-ІХ від 13.12.2022 року, який набрав чинності 27.01.2023 року, тоді як адміністративне правопорушення вчинене до прийняття цього Закону, а саме 29.11.2022 та 30.11.2022 року, тому суд першої інстанції повинен був застосувати Закон № 1952-VІІІ від 16.03.2017 року, який діяв на час вчинення адміністративного правопорушення, санкцією якого передбачено накладення штрафу від 145 до 285 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
За таких обставин, враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, конкретні обставини справи, та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд апеляційної інстанції вважає, що стягнення у виді штрафу в мінімальних межах санкції ч.2 ст.172-15 КУпАП у розмірі 145 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2465 гривень, буде необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним у майбутньому нових правопорушень.
Відповідно до п.4 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.
Отже, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити в частині накладення стягнення.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суду,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Тарутинського районного суду Одеської області від 08 лютого 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Тарутинського районного суду Одеської області від 08 лютого 2023 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.172-15 КУпАПщодо ОСОБА_1 в частині накладення стягнення - змінити.
Накласти на ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 145 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2465 гривень.
У решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя: Ю.М. Гемма