Номер провадження: 22-ц/813/4233/23
Справа № 522/4628/22
Головуючий у першій інстанції Гниличенко М.В.
Доповідач Карташов О. Ю.
24.04.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.
за участю секретаря судового засідання - Мокана В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Онищук Ганна Анатоліївна
на рішення Київського районного суду міста Одеси від 03 листопада 2022 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.01.2016 року належали на праві приватної власності земельна ділянка, площею 0,0233 га, кадастровий номер 5110136900:41:014:0031 та садовий будинок, загальною площею 53,0 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
З 19.06.2006 року сусідами позивачки є ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , останні є батьками відповідача ОСОБА_2 .
На протязі тривалого часу між нею та сусідами склались дуже гарні, добрі, довірчі відносини, вони її підтримували морально та матеріально, надавали фінансову допомогу у лікуванні та похованні чоловіка позивачки - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та лікуванні доньки ОСОБА_6 , 1975 року народження, яка є особою з інвалідністю 2 групи.
У січні 2016 року у позивачки почалися проблеми зі сплатою кредиту, відповідно до Договору № 778838580 від 25.08.2015 року, укладеного з ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», адже через важку фінансову ситуацію вона не могла своєчасно сплачувати кредит.
Нею сумісно з сусідами, з врахуванням того, що оскільки її земельна ділянка та садовий будинок є суміжними до земельної ділянки та будинку Должикових, а у позивачки немає інших близьких родичів або знайомих, які б змогли їй допомагати, та зокрема сплатити кредитну заборгованість перед банком та у подальшому підтримувати позивачку як фінансово, так і у побутових питаннях, щодо утримання земельної ділянки, будинку у справному стані, виконання поточного ремонту, було вирішено укласти договір довічного утримання, щоб після її смерті будинок та земельна ділянка перешли у власність сім'ї ОСОБА_7 , зокрема їх сина ОСОБА_2 .
Для виконання цих домовленостей, ОСОБА_4 запропонував позивачці оформити нотаріальну посвідчену довіреність, з огляду на її стан здоров'я та зайнятість по догляду за хворою донькою, щоб не турбувати позивачку зі збором документів та поїздками до нотаріуса у подальшому з метою оформлення договору на довічне утримання без необхідності її безпосередньої присутності.
На підставі оформленої довіреності, ОСОБА_4 , від імені позивачки, було укладено, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , договори купівлі-продажу від 24.05.2016 року садового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Д.І. та зареєстровані у реєстрі за № 667, 668.
При цьому ОСОБА_2 зазначені земельну ділянку та садовий будинок фактично у власність не отримав, у будинку не проживав, ключів від нього не мав, комунальні послуги не сплачував. У будинку фактично мешкала і продовжує мешкати ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 є особою похилого віку потребує постійного догляду, предмет договору є єдиним житлом позивачки, жодного наміру передати свій будинок та земельну ділянку у власність ОСОБА_2 станом на 14.05.2016 року вона не мала.
Таким чином, договори купівлі-продажу укладені внаслідок помилки з її боку, вона у ході укладення договорів неправильно сприйняла фактичні обставини правочинів, оскільки мала наметі укласти договір довічного утримання, а не договори купівлі-продажу.
Враховуючи вищевикладене, позивачка просила визнати недійсними договори купівлі-продажу від 24.05.2016 року садового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Д.І. та зареєстровані у реєстрі за № 667, 668.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 03 листопада 2022 року ухвалено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку від 24.05.2016 року, житловою площею 13,1 кв.м., загальною площею 53,0 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., зареєстрований в реєстрі № 667 від 24.05.2016 року.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 24.05.2016 року, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0233 га, кадастровий номер 5110136900:41:014:0031, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., зареєстрований в реєстрі № 668 від 24.05.2016 року.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачка не мала вільного і свідомого волевиявлення під час укладення договорів передачі у власність домоволодіння, яке є її єдиним житлом, і що позивачка як людина похилого віку, яка за станом здоров'я потребує стороннього догляду та матеріальної допомоги, погоджувалася на передачу нерухомого майна у власність відповідача лише за умови довічного утримання, помилялася щодо правової природи правочину, прав та обов'язків, які виникнуть після його укладення між нею і відповідачем.
Отже, суд вважав, що існує помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, тому суд дійшов висновку про те, що спірні договори підлягають визнанню недійсним на підставі статті 229 ЦК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Онищук Г.А. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Київського районного суду міста Одеси від 03.11.2022 року по цивільній справі 522/4628/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу недійсним відмовити в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що на реалізацію домовленості між позивачкою та відповідачем та наданні авансу за продаж будинку та землі ОСОБА_1 надала довіреність на ім'я ОСОБА_4 , за якою уповноважила його розпоряджатись (продати,; обміняти, здавати в оренду (найм), на умовах та за ціну за його розсудом, належні їй об'єкти нерухомого майна). Довіреність не містить жодного слова, щодо укладання у майбутньому договору довічного утримання.
ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема, що на час укладення спірних договорів вона мала намір укласти договір довічного утримання.
Крім того, суд помилково дійшов висновку щодо перебігу строку позовної давності, що строк позовної давності розпочався з моменту коли позивачка дізналась про договори купівлі продажу від ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 .
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У січні 2023 року адвокат Костинюк Ю.Д., представник позивачки ОСОБА_1 надіслав відзив на апеляційну скаргу у якому просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Пояснення учасників справи
У судовому засіданні адвокат Онищук Г.А., представник відповідача ОСОБА_2 , надала усні пояснення по суті справи, доводи скарги підтримала, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції є помилковим, а також прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Адвокат Костинюк Ю.Д., представник позивачки ОСОБА_1 , у судовому засіданні надав пояснення, в яких зазначив, що суд першої інстанції правомірно вирішив цей спір, правильно застосувавши норми матеріального й процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Позивачці ОСОБА_1 , станом на 01.01.2016 року належали на праві приватної власності земельна ділянка, площею 0,0233 га, кадастровий номер 5110136900:41:014:0031 та садовий будинок, загальною площею 53,0 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довіреності від 09.02.2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Василенко О.В., зареєстрована в реєстрі № 464, ОСОБА_1 , на підставі попередньої усної домовленості, уповноважила ОСОБА_4 розпоряджатися (продати, обміняти, здавати в оренду, на умовах та за ціну за його розсудом, страхувати) належними їй об'єктами нерухомого майна - садовим будинком та земельною ділянкою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі вказаної довіреності ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_1 , було укладено два договори купівлі-продажу:
Договір купівлі-продажу нерухомого майна - садового будинку за адресою АДРЕСА_1 від 24.05.2016 року, в якому зазначено, що продавець передає (продає) у власність покупця, а покупець приймає (купує) майно і сплачує за нього обговорену грошову суму 65590,00 гривень, які були одержані продавцем від покупця до підписання цього договору купівлі-продажу у повному обсязі /п.2.1./, покупець зобов'язується звільнити відчужуваний об'єкт від наявних в ньому речей і передати об'єкт в повне розпорядження покупця у стані, що відповідає санітарним та технічним нормам щодо житлових приміщень, до моменту фактичного звільнення об'єкту зробити повну оплату комунальних послуг і спожитої електроенергії/п.3.1/;
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 від 24.05.2016 року, в якому зазначено, що продавець передає (продає) у власність покупця, а покупець приймає (купує) майно і сплачує за нього обговорену грошову суму за домовленістю сторін у розмірі 321070,00 гривень, які були одержані продавцем від покупця до підписання цього договору в повному обсязі, продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти вказану земельну ділянку в стані, придатному для її використання за цільовим призначенням/п.2.1,3.1/.
Відповідно до Договору № 778838580 від 25.08.2015 року, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», заборгованість складала суму 17000 грн, датою погашення кредиту ОСОБА_1 стало 09.02.2016 року, що співпало з датою оформлення довіреності 09.02.2016 року.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Колегія суддів вважає, що таким вимогам закону, оскаржене рішення відповідає в повній мірі.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК Україн достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли би порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
За ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
За ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Відтак, надаючи оцінку довіреності від 09.02.2016 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що довіреність та договори купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки є різними автономними правочинами, які тягнуть за собою настання відповідних правових наслідків. Повноваження за зазначеною довіреністю були реалізовані, строк дії довіреності сплинув, тому, довіреність не може бути предметом судового розгляду.
Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами статті 215 ЦК недотримання цих вимог є підставою для визнання відповідного правочину недійсним.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
З роз'яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», убачається, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Виходячи зі змісту статей 203, 655 ЦК України, договір купівлі-продажу вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання /догляду/ одна сторона /відчужувач/ передає другій стороні /набувачеві/ у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та /або/ доглядом довічно. Договір довічного утримання укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваними договорами купівлі-продажу та продовження позивачем проживати в спірному будинку та на спірній земельній ділянці після укладення договорів купівлі-продажу.
Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 744 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.
Судом першої інстанції встановлено, що після укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу, позивачка коштів від продажу садового будинку та земельної ділянки не отримувала, продовжує проживати у спірному будинку, сплачує комунальні платежі, передача будинку фактично не відбулася, остання іншого житла не має, в силу свого похилого віку та за станом здоров'я вона потребує стороннього догляду та матеріальної допомоги.
Також є слушним врахування судом першої інстанції, що Правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі крім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.
Колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо встановлення у справі належних і допустимих доказів на підтвердження існування при укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу помилки, тому вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірні договори підлягають визнанню недійсним на підставі статті 229 ЦК України.
Щодо строку позовної давності, то судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 дізналась про порушення свого права лише у січні-лютому 2022 року після повідомлення її про наявність договорів купівлі-продажу ОСОБА_3 . Відповідачем ОСОБА_2 не надано суду доказів на підтвердження обізнаності позивача стосовно укладення спірних договорів купівлі-продажу від 24.05.2016 року в інший період.
Щодо доводів скаржника про порушення норм процесуального, а саме не задоволення клопотання адвоката про відкладення судового засідання по справі.
Так, судом зазначено, що представник відповідача - адвокат Онищук Г.А. до судового засідання не з'явилась, через канцелярію суду 18.10.2022 року надала письмову заяву, якою повідомила, що вона хворіє та просить відкласти розгляд справи, внаслідок розгляду заяви судом справу було відкладено на 03.11.2022 року, однак представником відповідача через канцелярію суду було надано письмову заяву від 03.11.2022 року, якою повідомила, що хворіє її донька, тому просить відкласти розгляд справи.
Проте, представником, до вказаних заяв не було надано жодних медичних документів на підтвердження обґрунтування заяв.
За таких обставин, суд, відповідно до положень ст. 223 ЦПК України, правильно визнав причини неявки адвоката Онищук Г.А. у судове засідання неповажними та розглянув справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Посилання представника скаржника на розгляд справи судом у судовому засіданні під час оголошення повітряної тривоги не є підставою для скасування рішення суду. До того ж, як пояснила остання, вона зал судового засідання не покинула, продовжила участь у розгляді справи судом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що наведенні скаржником доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, що привело до неправильного вирішення питання. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Онищук Ганна Анатоліївна,залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 03 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 28 квітня 2023 року.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
М.В. Назарова