"27" квітня 2023 р. Справа № 363/4330/21
Іменем України
27 квітня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Рудюка О.Д.,
за участю секретаря Несин Н.С.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановив:
ОСОБА_3 звернулася з позовом до Вишгородського районного суду Київської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .
Ухвалою Вишгородського районного суд Київської області від 12.10.2021 року відкрито провадження та прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за правилами загального позовного провадження.
18.01.2022 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
В судові засідання, призначені 14.07.2022 року, 27.09.2022 року, 26.10.2022 року, 05.12.2022 року, 23.01.2023 року, 10.03.2023 року та 27.04.2023 року позивач ОСОБА_3 , не заявилася зазначив про неможливість явки в судове засідання у зв'язку з продовженням на території України військового стану та перебуванням її за межами України.
Вказана підстава неявки позивача в судове засідання визнана судом такою, що відбулась без поважних причин, не підтверджена жодними доказами (перебування за кордоном і неможливість повернення), при цьому судом враховується, що бойові дії на території Київської області у даний час не відбуваються та позивач з липня 2022 року припинила з'являтися в судові засідання.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини встановлено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз вказаної норми процесуального закону свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Отже, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (незалежно від причин неявки). Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом.
При цьому, причини повторної неявки процесуального правового значення не мають, оскільки це положення закону направлено на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з'являються до суду.
Також, при прийнятті рішення про залишення позову без розгляду, суд приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену у своїй постанові у справі № 658/1141/18 від 21 вересня 2020 року, згідно якої наголосив, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Верховний Суд наголосив, що зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його незалежно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь у судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Крім того, як акцентує увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
У зв'язку із наведеним вище, суд дійшов висновку про необхідність залишення вказаної позовної заяви без розгляду, оскільки процесуальних підстав для продовження розгляду справи - не вбачається. При цьому суд враховує тривалість перебування справи у провадженні суду, зацікавленість позивача у розгляді її позовних вимог, яка з липня 2022 року в судові засідання у справі за її позовом в провадженні суду не з'являлася, клопотань про розгляд справи у її відсутність або проведення судових засідань в режимі відеоконференції жодного разу не заявляла та не здійснила участь у розгляді справи через представника, що останній роз'яснювалося судом неодноразово.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 223, 257, 260 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Суддя О.Д. Рудюк