Справа № 420/5677/23
04 травня 2023 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вовченко O.A., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
1. Визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведені перерахунку пенсії ОСОБА_1 (на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року за № 103) щодо зменшення з 01 січня 2018 року основного розміру пенсії за вислугу років;
2. Зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії позивачу відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії сум грошового забезпечення, визначеного на дату призначення пенсії ОСОБА_1 , та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою від 27.03.2023 позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
18.04.2023 ухвалою продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
До суду від представника позивача за вх №ЕС/3778/23 надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначено, що: «належним захистом порушених прав позивача буде саме спосіб викладений у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023 по справі № 420/14407/22, а саме:
зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії позивачу відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії сум грошового забезпечення, визначеного на дату призначення пенсії ОСОБА_1 , та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вивчивши матеріали позову, суддя дійшов висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії сум грошового забезпечення, визначеного на дату призначення пенсії ОСОБА_1 , та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
При цьому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі №420/14407/22, яке набрало законної сили та у якому позивач зокрема просив суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років 87 відсотків грошового забезпечення, та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 року з урахуванням раніше виплачених сум: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії сум грошового забезпечення визначеного на дату призначення пенсії ОСОБА_1 , та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
При цьому судом у вказаному вище рішенні зазначено, що: «Однак судом не встановлено дій відповідача щодо перерахунку пенсії позивачу з зменшенням відсоткового розміру пенсії з 87% на 80%, позивачем та відповідачем не надано жодних доказів про розмір відсоткового розміру пенсії станом на призначення пенсії та перерахунку пенсії станом на 01.01.2018 року.
Таким чином, оскільки при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №103 змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним, суд вважає за необхідне визначити спосіб захисту порушеного права позивача, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом зобов'язання відповідача здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії позивачу відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб”, у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії сум грошового забезпечення визначеного на дату призначення пенсії ОСОБА_1 , та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум».
Водночас, як вбачається з позовної заяви позивача, незважаючи на рішення суду по справі №420/14407/22 відновлення права позивача на пенсію з у відсотковому розмірі, визначеному на дату призначення пенсії ОСОБА_1 , а саме 87% грошового забезпечення не відбулось.
Тобто, суддя доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 фактично виникли у зв'язку з нездійсненням відповідачем на виконання рішення суду по справі №420/14407/22 перерахунку пенсії позивача у розмірі 87% грошового забезпечення.
Частиною 1 статті 383 КАС України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз відповідних норм процесуального закону свідчить, що є такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст.ст. 382, 383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, зобов'язання вчинити дії на виконання іншого судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі № 420/5234/19 та від 19 травня 2022 року у справі № 540/3410/20.
Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, заявлені у даній справі позовні вимоги не можуть бути предметом розгляду в порядку позовного провадження.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням наведених обставин, позовна заява ОСОБА_1 не може розглядатися в порядку позовного провадження, а відтак суддя відмовляє позивачу у відкритті адміністративного провадження.
Частиною 6 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Суддя роз'яснює позивачу, що з даними вимогами він може звернутись в порядку, встановленому ст. 383 КАС України в межах справи № 420/14407/22.
Керуючись ст.ст. 170, 256, 294 КАС України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії.
Суддя роз'яснює позивачу, що з даними вимогами він може звернутись в порядку, встановленому ст. 383 КАС України в межах справи № 420/14407/22.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Вовченко