04 травня 2023 року м. Житомир справа № 240/4269/23
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Житомирській області із позовом про стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 в сумі 8491,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 8491,80 грн, яка відповідачем у добровільному порядку погашена не була. Вказує, що у зв'язку із пропуском граничних строків сплати, вказане податкове зобов'язання набуло статусу податкового боргу. У зв'язку із несплатою відповідачем податкового боргу у добровільному порядку, Головне управління ДПС у Житомирській області у відповідності до вимог Податкового кодексу України звертається до суду щодо стягнення податкового боргу в примусовому порядку.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Копію ухвали суду від 22.02.2023 отримано відповідачем 03.03.2023.
Відповідач у строк, визначений ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 КАС України та встановлений ухвалою суду від 22.02.2023 відзив на адміністративний позов не надіслав.
Положеннями статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Відповідачем клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву подано не було.
Частиною 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 4 статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Житомирській ДПІ ГУ ДПС у Житомирській області.
Зі змісту зведеного розрахунку встановлено, що відповідачем не сплачено податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 8491,80 грн (а.с.3).
Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно з положеннями підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Як слідує зі змісту підпункту 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно із положеннями підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 38.1. статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає і у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (ст.54.1. Кодексу), не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
У п. 291.2 ст. 291 ПК зазначається, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1. ст.297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно п.293.1. ст.293 Кодексу ставки єдиного податку для платник групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Як встановлено судом, відповідачем до контролюючого органу подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування від 24.11.2017 №37304/ф, відповідно до якої платником обрано ставку 20% до розміру мінімальної заробітної плати та 2-гу групу з 01.12.2017 (а.с.5).
Згідно зазначеної заяви нараховано заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 8491,80 грн.
Пунктом 59.1. статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Так, позивачем на адресу відповідача надсилалася податкова вимога форми "Ф" від 24.02.2020 №16300-51 на суму 1879,60 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями корінця податкової вимоги та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.6).
Згідно з пунктом 59.5. статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Доказів оскарження податкової вимоги у матеріалах справи не міститься.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що у відповідача наявний податковий борг зі сплати податку на доходи фізичних осіб, який виник у зв'язку з несвоєчасною сплатою узгодженого податкового зобов'язання.
У розумінні п.п.14.1.17. п.14.1. ст.14 ПК України грошове зобов'язання у розмірі 8491,80 грн вважається податковим боргом.
В силу норм п.59.3., 59.5. ст.59 та ст.60 ПК України податкова вимога на момент розгляду справи по суті є невідкликаною (чинною).
Таким чином, позивач належними та допустимими доказами підтвердив свої позовні вимоги, які підлягають до задоволення в повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Відповідач суму боргу не оспорив, письмових заперечень на адміністративний позов не надіслав. Доказів сплати податкового боргу в розмірі 8491,80 грн у матеріалах справи не міститься.
Враховуючи наведене, а також те, що на час розгляду справи заборгованість не сплачена, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код: НОМЕР_1 ) на користь Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ 44096781) податкову заборгованість в сумі 8491,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва