Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 травня 2023 року Справа№200/819/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - 1-й відповідач) і до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - 2-й відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.11.2022 року № 056550004505 про відмову позивачу в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Список № 1);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати: до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоди роботи з 17.01.1991 року по 26.01.1993 року на посаді "машиніст машин витягування скла" в Костянтинівському скляному заводі ім. Жовтневої революції та з 14.10.2010 року по 08.02.2011 року на посаді "машиніст машин витягування скла" у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Будскло-Трейдінг"; до пільгового стажу роботи за Списком № 2 період роботи з 13.01.1988 року по 08.09.1989 року на посаді "бортовий" в Костянтинівському заводі "Автоскло" ім. К.Т. Бондарева та період служби в армії з 29.10.1985 року по 20.11.1987 року, та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Список № 1) з 01.06.2022 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає про те, що 18.11.2022 року 1-м відповідачем на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2022 року у справі № 200/4004/22 було здійснено повторний розгляд заяви позивача від 01.06.2022 року про призначення пенсії та прийнято рішення № 056550004505, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Список № 1) у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Як вказує позивач, при повторному розгляді заяви від 01.06.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняття відповідного рішення до пільгового стажу позивача не були зараховані наступні періоди його роботи.
За Списком № 1:
- з 17.01.1991 року по 26.01.1993 року на посаді "машиніст машин витягування скла" в Костянтинівському скляному заводі ім. Жовтневої революції;
- з 14.10.2010 року по 08.02.2011 року на посаді "машиніст машин витягування скла" у ТОВ "Будскло-Трейдінг".
За Списком № 2:
- з 13.01.1988 року по 08.09.1989 року на посаді "бортовий" в Костянтинівському заводі "Автоскло" ім. К.Т. Бондарева.
Крім того, як вказує позивач, повторному розгляді його заяви від 01.06.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняття оскаржуваного рішення до пільгового стажу позивача за Списком № 2 не було зараховано період проходження служби в армії з 29.10.1985 року по 20.11.1987 року.
Із зазначеним рішенням 1-го відповідача позивач не погоджується та вважає, що він має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідачі позов не визнали, подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких просять суд повністю відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідачі, серед іншого, вказують на те, що оскаржуване рішення № 056550004505 від 18.11.2022 року про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є законним та обґрунтованим.
Зокрема, як зазначається відповідачами, на момент звернення страховий стаж позивача становив 30 років 6 місяців 27 днів, пільговий стаж за Списком № 1 - 3 роки 10 місяців 23 дні, пільговий стаж з урахуванням взаємозаліку за Списком № 2 - 9 років 2 місяці 19 днів (що дає право зниження пенсійного віку на 3 роки), вік позивача - 55 років.
За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано усі періоди трудової діяльності позивача.
До пільгового стажу позивача за Списком № 1 не зараховано періоди роботи:
- з 17.01.1991 року по 26.01.1993 року на посаді "машиніст машин витягування скла" в Костянтинівському скляному заводі ім. Жовтневої революції;
- з 14.10.2010 року по 08.02.2011 року на посаді "машиніст машин витягування скла" у ТОВ "Будскло-Трейдінг".
Вказані періоди не були зараховані до пільгового стажу позивача у зв'язку з відсутністю довідок, уточнюючих пільговий характер роботи заявника за дані періоди, від підприємств відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, який затверджений постановою Кабінетів Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, або рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років у разі ліквідації підприємства.
До пільгового стажу позивача за Списком № 2 не зараховано період з 16.04.1999 року по 05.04.2000 року, оскільки рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 05.05.2022 року № 4/20 не підтверджений даний період роботи на пільгових умовах.
Водночас, як зазначається відповідачами, відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2022 року у справі № 200/4004/22, зараховано до страхового стажу - період одержання допомоги по безробіттю з 08.10.2001 року по 02.10.2002 року, до пільгового стажу за Списком № 1 - період роботи з 09.09.1989 року по 09.12.1990 року, за Списком № 2 - періоди роботи з 13.01.1988 року по 08.09.1989 року, з 25.02.1993 року по 25.11.1995 року, з 10.07.1997 року по 29.01.1998 року, з 09.12.1998 року по 15.04.1999 року.
Отже, оскільки на дату звернення у позивача відсутній передбачений законодавством пільговий стаж, позивач не має права виходу на пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/819/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується відповідною копією паспорта серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: 10003, Житомирська область, м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7, та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, є органами державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
01.06.2022 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою (з доданими документами) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV).
Подана заява була опрацьована за принципом екстериторіальності згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
07.06.2022 року за наслідками розгляду поданої позивачем заяви 1-м відповідачем було прийнято рішення № 056550004505, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу.
Вказане рішення 1-го відповідача було оскаржене позивачем до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2022 року у справі № 200/4004/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.05.2022 року № 4/201 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 про підтвердження стажу.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.06.2022 року № 056650007627 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період отримання допомоги по безробіттю з 08.10.2001 року по 02.10.2002 року та до пільгового страхового стажу за Списком № 1 - період роботи з 09.09.1989 року по 09.12.1990 року, за Списком № 2 - періоди роботи з 13.01.1988 року по 08.09.1989 року, з 25.02.1993 року по 25.11.1995 року, з 10.07.1997 року по 29.01.1998 року, з 09.12.1998 року по 15.04.1999 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд зазначає, що предметом розгляду справи № 200/4004/22 було оскарження рішення № 056550004505 від 07.06.2022 року про відмову позивачу в призначені пенсії за віком на пільгових умовах з мотивів незгоди позивача з наведеними у цьому рішенні підставами для відмови, тоді як предметом розгляду цієї справи є оскарження рішення № 056550004505 від 18.11.2022 року про відмову в призначені пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже, підстави та предмет розгляду у справі № 200/4004/22 і справі, що розглядається, не є тотожними.
На виконання зазначеного рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2022 року у справі № 200/4004/22 1-м відповідачем було здійснено повторний розгляд заяви позивача від 01.06.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням 1-го відповідача № 056550004505 від 18.11.2022 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV (Список № 1) та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV (Список № 2) у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу і недосягненням 57-річного віку.
Як видно з цього рішення, при повторному розгляді заяви позивача від 01.06.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано період з 16.04.1999 року по 05.04.2000 року, оскільки рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 05.05.2022 року № 4/20 не підтверджений даний період роботи на пільгових умовах.
Також до пільгового стажу не зараховано періоди з 17.01.1991 року по 26.01.1993 року та з 14.10.2010 року по 08.02.2011 року, оскільки відсутня пільгова довідка або рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Водночас, як зазначається в даному рішенні, згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2022 року у справі № 200/4004/22, зараховано до страхового стажу - період одержання допомоги по безробіттю з 08.10.2001 року по 02.10.2002 року, до пільгового стажу за Списком № 1 - період роботи з 09.09.1989 року по 09.12.1990 року, за Списком № 2 - періоди роботи з 13.01.1988 року по 08.09.1989 року, з 25.02.1993 року по 25.11.1995 року, з 10.07.1997 року по 29.01.1998 року, з 09.12.1998 року по 15.04.1999 року.
Суд зауважує, що період з 16.04.1999 року по 05.04.2000 року, який не був зарахований до пільгового стажу позивача за Списком № 2, не є спірним у цій справі (позивачем у справі не заявлено позовних вимог щодо зарахування даного періоду до трудового стажу), у зв'язку з чим судом не надається оцінка правомірності оскаржуваного рішення у цій частині.
Таким чином, за висновками, які викладені у вищевказаному рішенні 1-го відповідача від 18.11.2022 року № 056550004505, пільговий стаж позивача з урахуванням взаємозаліку за Списком № 2 становить 9 років 2 місяці 19 днів, що дає право зниження пенсійного віку на 3 роки, за Списком № 1 становить 3 роки 10 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Виходячи з наведеного, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів 1 та 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV через відсутність необхідного пільгового стажу та недосягнення 57-річного віку.
Про вказані обставини позивача було повідомлено Пенсійним фондом України листом від 02.01.2023 року № 48-35214/Ш-03/8-2800/23 на його запит та 2-м відповідачем листом від 12.01.2023 року № 0500-0202-8/5233 на запит представника позивача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до положень абзацу 1 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно з абзацом 3 пункту 2 розд. ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає стаття 114 Закону № 1058-IV.
Як видно з оскаржуваного рішення № 056550004505 від 18.11.2022 року, підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах стала відсутність у нього передбаченого пунктами 1 та 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV пільгового стажу, а також недосягнення позивачем 57-річного віку (що могло б стати підставою для призначення пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 цього Закону).
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 01.04.2022 року по 31.03.2023 року - не менше 24 років у чоловіків. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 01.04.2022 року по 31.03.2023 року - не менше 29 років у чоловіків. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на даних роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
18.11.2005 року Міністерством праці та соціальної політики України було прийнято наказ № 383, яким затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії або посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Порядок підтвердження стажу роботи регламентується статтею 62 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ (яка кореспондуються зі статтею 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.
Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.
Водночас, надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19.
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 01.08.1985 року щодо спірних періодів наявні такі записи:
- № 4: 29.10.1985 року - 20.11.1987 року - служба в Радянській Армії;
- № 5: 13.01.1988 року - прийнято бортовим 3 розряду (цех № 6);
- № 6: 09.09.1989 року - переведено машиністом машини вертикального витягування скла 5 розряду (цех № 6);
- № 8: 17.01.1991 року - прийнято машиністом машин витягування скла 3 розряду (цех виробництва віконного скла);
- № 9: 26.01.1993 року - звільнено за власним бажанням, стаття 38 КЗпП України;
- № 29: 14.10.2010 року - прийнято машиністом машин витягування скла 3 розряду (цех виробництва листового скла);
- № 30: 08.02.2011 року - звільнено за згодою сторін, пункт 1 статті 36 КЗпП України.
Суд зауважує, що вказані вище записи у трудовій книжці позивача здійснені належним чином та не мають дефектів їх вчинення, що не заперечується відповідачами у справі.
Як зазначається відповідачами у відзивах на позовну заяву та підтверджується змістом оскаржуваного рішення від 18.11.2022 року № 056550004505 і розрахунками стажу позивача (форма РС-право), період роботи позивача з 13.01.1988 року по 08.09.1989 року зарахований до пільгового стажу позивача за Списком № 2 відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2022 року у справі № 200/4004/22.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоду роботи з 13.01.1988 року по 08.09.1989 року на посаді "бортовий" в Костянтинівському заводі "Автоскло" ім. К.Т. Бондарева задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоду проходження служби в армії суд зазначає про таке.
Як установлено судом, у період з 29.10.1985 року по 20.11.1987 року позивач проходив строкову військову службу в армії.
Дані обставини підтверджені копією військового квитка позивача серії НОМЕР_4 та відомостями, наявними у записі № 4 трудової книжки позивача.
Відповідно до статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. При цьому час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За частиною 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Як видно зі змісту зазначеної норми Закону № 2011-ХІІ, час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.
Судом установлено, що на момент призову на строкову військову службу позивач був працівником Костянтинівського заводу "Автоскло" та працював на посаді наладчика скляних автоматів та напівавтоматів 4 розряду (цех № 24), звідки був звільнений 22.10.1985 року за пунктом 3 статті 36 та статтею 44 КЗпП УРСР у зв'язку з призовом до Радянської Армії, про що свідчить запис № 3 у трудовій книжці позивача.
Як вже було вказано, у період з 29.10.1985 року по 20.11.1987 року позивач проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії.
З 13.01.1988 року, після проходження строкової військової служби в лавах Радянської Армії, позивача було прийнято на роботу до Костянтинівського заводу "Автоскло" на посаду бортового 3 розряду (цех № 6), що підтверджується записом № 5 трудової книжки позивача.
Суд зауважує, що період роботи позивача з 13.01.1988 року по 08.09.1989 року (після служби в армії) на посаді "бортовий" у Костянтинівському заводі "Автоскло" зарахований до пільгового стажу позивача за Списком № 2, про що свідчать надані до справи розрахунки стажу позивача (форма РС-право).
У той же час, період роботи позивача з 01.08.1985 року по 22.10.1985 року (до служби в армії) на посаді "наладчик скляних автоматів та напівавтоматів" у Костянтинівському заводі "Автоскло", згідно з наданими до справи розрахунками стажу позивача (форма РС-право), не зарахований до пільгового стажу позивача.
Згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 "Об утверждении списков производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах", яка була чинною у період роботи позивача з 01.08.1985 року по 22.10.1985 року, вказана посада віднесена до Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах.
Позивачем до справи, серед іншого, були надані копії наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці та списків професій, які дають право для переходу на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, за якими підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за професією (посадою) "наладчик скляних автоматів та напівавтоматів".
Таким чином, позивач, на момент призову на строкову військову службу, працював за професією (посадою), що передбачала право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, з якої був звільнений саме у зв'язку з призовом до Радянської Армії, про що свідчить запис № 3 у трудовій книжці позивача.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що до пільгового стажу позивача за Списком № 2 при повторному розгляді його заяви від 01.06.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийнятті рішення від 18.11.2022 року № 056550004505 безпідставно не було зараховано період служби в армії з 29.10.1985 року по 20.11.1987 року.
Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періодів роботи з 17.01.1991 року по 26.01.1993 року та з 14.10.2010 року по 08.02.2011 року суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Як вже було вказано раніше, відповідно до записів у трудовій книжці позивач у період з 17.01.1991 року по 26.01.1993 року та у період з 14.10.2010 року по 08.02.2011 року працював на посаді "машиніст машин витягування скла" (згідно із записами у трудовій книжці).
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР "Об утверждении списков производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах" від 22.08.1956 року № 1173, постанови Ради Міністрів СРСР "Об утверждении списков производств, работ, профессий, должностей и показателей, дающих право на льготное пенсионное обеспечение" від 26.01.1991 року № 10 та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" від 16.01.2003 року № 36, які були чинними у вищевказані періоди роботи позивача, до Списків № 1 віднесені майстри з витягування скла і машиністи машин витягування скла.
При цьому відомості, що наведені у записах № 8 - № 9 та № 29 - № 30 трудової книжки позивача, підтверджують особливі характер і умови праці, необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах, що виключає необхідність надання уточнюючих довідок.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що до пільгового стажу позивача за Списком № 1 при повторному розгляді його заяви від 01.06.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийнятті рішення від 18.11.2022 року № 056550004505 безпідставно не було зараховано періоди його роботи з 17.01.1991 року по 26.01.1993 року та з 14.10.2010 року по 08.02.2011 року.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, позивач, як громадянин України, у розрізі даної справи, за умови підтвердження трудового стажу, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Правова позиція аналогічного змісту була викладена Верховним Судом у постановах від 28.08.2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 року у справі № 242/65/17 та від 27.02.2019 року у справі № 423/3544/16-а.
Зважаючи на це, а також приймаючи до уваги викладені у постановах Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 05.08.2020 року у справі № 127/9289/17, від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19 правові позиції, суд приходить до висновку, що 1-м відповідачем при повторному розгляді заяви позивача від 01.06.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах і прийнятті оскаржуваного рішення від 18.11.2022 року № 056550004505 до пільгового стажу позивача безпідставно не зараховано: за Списком № 1 - періоди роботи з 17.01.1991 року по 26.01.1993 року на посаді "машиніст машин витягування скла" в Костянтинівському скляному заводі ім. Жовтневої революції та з 14.10.2010 року по 08.02.2011 року на посаді "машиніст машин витягування скла" у ТОВ "Будскло-Трейдінг"; за Списком № 2 - період служби в армії з 29.10.1985 року по 20.11.1987 року.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення від 18.11.2022 року № 056550004505 про відмову позивачу в призначенні пенсії є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання 2-го відповідача зарахувати вказані вище періоди до пільгового стажу позивача та призначити позивачу з 01.06.2022 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Як установлено судом з матеріалів позовної заяви та відзивів на позов, позивачем було подано заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 01.06.2022 року.
Згідно з абзацом 13 пункту 4.2. Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача від 01.06.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах було розподілено на відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Тобто, розгляд заяви позивача від 01.06.2022 року та прийняття відповідних рішень (як уперше після звернення, так і повторно на виконання судового рішення) здійснювалися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Суд зазначає, що дії зобов'язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.
Відтак, у даній справі дії зобов'язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як до того органу, рішення якого визнається судом протиправним і скасовується.
За цих обставин пред'явлення позовних вимог у частині зобов'язання зарахувати певні періоди до пільгового стажу позивача та призначити позивачу з 01.06.2022 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позбавлено фактичних та юридичних підстав, отже, у задоволенні позовних вимог у даній частині щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області слід відмовити.
Як вже зазначалося, відповідно до рішення від 18.11.2022 року № 056550004505, згідно з розрахунками 1-го відповідача, на дату звернення із заявою від 01.06.2022 року страховий стаж позивача становив 30 років 6 місяців 27 днів, пільговий стаж за Списком № 1 - 3 роки 10 місяців 23 дні, пільговий стаж з урахуванням взаємозаліку за Списком № 2 - 9 років 2 місяці 19 днів (що дає право зниження пенсійного віку на 3 роки), вік позивача - 55 років.
У той же час, матеріали справи та наведені вище у цьому рішенні обставини і висновки суду щодо періодів, які підлягають зарахуванню до трудового стажу позивача, свідчать, що на момент звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах пільговий стаж позивача за Списком № 1 складав понад 6 років.
Отже, позивач мав більше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці (Список № 1) та, з огляду на положення пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV Закону № 1058-IV, мав право на зменшення передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV віку на 1 рік за кожний повний рік такої роботи, тобто на 6 років (що відповідає кількості повних років роботи позивача за Списком № 1).
З огляду на те, що на момент звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах вік позивача становив 55 років, та застосувавши положення пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV Закону № 1058-IV щодо зменшення пенсійного віку, суд приходить до висновку про те, що позивач мав право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV (Список № 1).
Вирішуючи питання щодо зобов'язання пенсійного органу призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, приймаючи до уваги дискреційність повноважень пенсійних органів у питаннях призначення або перерахунку пенсій, суд виходить з наступного.
На законодавчому рівні відсутнє поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє, проте, у судовій практиці сформовано позицію щодо цього поняття, відповідно до якого під дискреційними повноваженнями слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними у разі, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тобто, за настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що цей вибір здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію.
Повноваження пенсійного органу і порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені нормами Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі даної норми необхідними є: досягнення заявником на дату звернення за призначенням пенсії 50-річного віку; наявність у заявника на момент звернення за призначенням пенсії загального страхового стажу - не менше 25 років, з яких пільгового стажу за Списком № 1 - не менше 10 років (для чоловіків).
Позивач на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах досяг 55-річного віку та мав необхідний страховий стаж, однак, згідно з викладеними у рішенні від 18.11.2022 року № 056550004505 висновками, позивач не мав необхідного пільгового стажу та не досяг 57-річного віку.
Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV підставою для зменшення пенсійного віку, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV віку (тобто 60 років), на 1 рік за кожний повний рік роботи з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці визначено наявність у працівників, які не мають стажу такої роботи, передбаченого абзацом першим цього пункту (тобто 10 років), не менше половини стажу на зазначених роботах (тобто не менше 5 років).
Як вже було вказано, виходячи зі змісту оскаржуваного рішення № 056550004505 від 18.11.2022 року та наведених у даному рішенні суду висновків, позивач на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах мав у наявності понад 6 років пільгового стажу за Списком № 1, тобто більше ніж половину від пільгового стажу (більше ніж 5 років), який вимагається за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, що є підставою для зменшення пенсійного віку, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV віку (60 років), на 1 рік за кожний повний рік такої роботи (тобто усього - на 6 років) та дає право позивачу на призначення пенсії за Списком № 1 з 54-х років.
Таким чином, як уже зазначалося, з огляду на положення пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV стосовно зменшення пенсійного віку, приймаючи до уваги досягнення позивачем на дату звернення із заявою від 01.06.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 55-річного віку, позивач мав право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV (Список № 1) позивачем були дотримані усі необхідні умови.
Суд зауважує, що позивачу було вже двічі відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у тому числі за наслідками повторного розгляду заяви від 01.06.2022 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2022 року у справі № 200/4004/22, тобто внаслідок систематичних протиправних дій з боку пенсійного органу позивач фактично позбавлений гарантованого чинним законодавством України права на пенсійне забезпечення (у тому числі на пільгових умовах) протягом майже 1 року.
Відповідно до положень пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина та інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України установлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в даній Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
З огляду на викладене, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 10 частини 2 та абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, застосувавши положення частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.11.2022 року № 056550004505 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком № 1 - періодів його роботи з 17.01.1991 року по 26.01.1993 року на посаді "машиніст машин витягування скла" в Костянтинівському скляному заводі ім. Жовтневої революції та з 14.10.2010 року по 08.02.2011 року на посаді "машиніст машин витягування скла" у ТОВ "Будскло-Трейдінг" та до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком № 2 - періоду служби в армії з 29.10.1985 року по 20.11.1987 року, а також шляхом призначення ОСОБА_1 з 01.06.2022 року пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Список № 1).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн. (квитанція № 32528798800006392822 від 26.02.2023 року).
Докази здійснення інших судових витрат позивачем не надані.
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, які були заявлені позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Суд задовольнив пов'язані між собою немайнові позовні вимоги про визнання рішення протиправним і його скасування та про зобов'язання вчинити певні дії щодо 1-го відповідача, у зв'язку з чим за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь позивача підлягають присудженню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1073,60 грн.
Керуючись нормами Конституції України, Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", положеннями постанов Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", постановою правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 056550004505 від 18.11.2022 року про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: 10003, Житомирська область, м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7) зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за Списком № 1 - періоди його роботи з 17.01.1991 року по 26.01.1993 року на посаді "машиніст машин витягування скла" в Костянтинівському скляному заводі ім. Жовтневої революції та з 14.10.2010 року по 08.02.2011 року на посаді "машиніст машин витягування скла" у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Будскло-Трейдінг" та до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком № 2 - період служби в армії з 29.10.1985 року по 20.11.1987 року, а також призначити ОСОБА_1 з 01.06.2022 року пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Список № 1).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: 10003, Житомирська область, м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Повне судове рішення складене 02 травня 2023 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч