"02"травня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2023 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
-обвинуваченого за ч. 2 ст. 307 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, до 19.06.2023 включно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Захисник просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою.
Зазначає, що ОСОБА_5 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце проживання.
Апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги, що в клопотанні прокурора не вмотивовано належним чином, на підставі яких наявних у справі фактичних даних можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Захисник вказує, що ОСОБА_5 відразу після його затримання був відсторонений від посади в правоохоронних органах, а в подальшому взагалі звільнений.
Апелянт вважає, що ризик переховування обвинуваченого від суду не доведений.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
На розгляді Ленінського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання, суд дійшов висновку, що є доведеними ризики переховування обвинуваченого від суду, та незаконного впливу на свідків, і запобігти цим ризикам можливо лише шляхом продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти доведеним ризикам, обставини існування яких виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник та прокурор подали заяви про розгляд апеляційної скарги без їх участі, що є підставою відповідно до ст. 406 КПК України для ухвалення рішення в порядку письмового провадження.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції дотримався вимог ч. 3 ст. 331 КПК України ( в редакції Закону України від 18 жовтня 2022 року № 2690-IX), яка передбачає, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ці вимоги закону дотримані при розгляді клопотання.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що займаючи посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, незаконно придбав з метою подальшого збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, маса якого у висушеному стані становила не менше 653,794 г, що є великим розміром наркотичного засобу.
Отже, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за яке передбачено покарання від шести до десяти років, з конфіскацією майна.
З огляду на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , з урахуванням того, що обвинувачений працював в правоохоронних органах, обізнаний з методами розшуку осіб, суд дійшов правильного висновку про продовження існування ризику можливості переховування обвинуваченого від суду.
Ризик можливого впливу на свідків в оскаржуваному рішенні вмотивовано тією обставиною, що не допитано свідка ОСОБА_6 , і судовий розгляд ще триває.
Апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, що зазначені ризики продовжують існувати та їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу більш м'якого, ніж тримання під вартою, більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Хоча за твердженнями захисника обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце проживання, в серпні 2022 року був звільнений з правоохоронних органів, але ці обставини не є достатніми для зміни запобіжного заходу та для обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Враховуючи, що застосування запобіжних заходів має на меті забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а до завершення строку дії попередньої ухвали щодо тримання обвинуваченого під вартою судовий розгляд не може бути завершений, за наявності встановлених ризиків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у даному випадку застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою, є доцільним та достатнім для забезпечення завдань кримінального процесуального закону на даному етапі кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, а також характеру інкримінованого кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а стосовно обвинуваченого на теперішній час неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст. ст. 404, 406, 407,422-1, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника Рум'янцева в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3