Справа № 574/477/20
Провадження № 1-кп/574/7/2023
04 травня 2023 року м. Буринь
Буринський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області кримінальне провадження №12020200140000057 від 22.02.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Буринь Сумської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не працючого, згідно ст. 89 КК України раніше не судимимого,
у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
17.02.2020 року, близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_3 , завідомо знаючи про те, що крадіжка являється протиправним діянням, що тягне за собою кримінальну відповідальність, з метою незаконного збагачення за рахунок інших осіб, на гужовій повозці прибув до залізничної колії, перегон Путивль-Кошари, зі сторони парної колії, 52 км, пікет №1, де в земляному насипі знаходилась водопропускна труба, яка призначена для пропуску води від зливів та паводків, загальною довжиною 28,6 м., виготовлена з чавуну та закладена під час прокладання колії в 1868 році.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи таємно, протиправно, переслідуючи корисливий мотив та мету наживи, таємно, за допомогою заздалегідь приготовленого інструменту, відкопав та відбив частину труби довжиною до 2,3 м., вагою 0,76 т. після чого здійснив викрадення відбитої частини чавунної труби, якою в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим завдав AT «Українська Залізниця» Регіональна філія «Південно-Західна залізниця» виробничий підрозділ Конотопська дистанція колії матеріальних збитків на загальну суму 2983 грн. 00 коп.
В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та пояснив, що в один із днів лютого 2020 року він вигулював собаку біля залізничних колій неподалік с. Клепали та побачив чавунну трубу, діаметром близько 50 см, яка частково була закопана у землю, та вирішив її викрасти. На наступний день зранку він, взявши з дому інструмент, приїхав до вказаного місця на гужовій повозці, відкопав трубу та відбив молотом її частину, довжиною близько 2 м, яку побив на шматки, які поскладав у мішки та відвіз на пункт прийому металобрухту.
Заслухавши показання обвинуваченого, які відповідають фактичним обставинам справи і сторонами кримінального провадження не оспорюються, з'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження, суд у відповідності до вимог ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються його особи, речових доказів та процесуальних витрат.
При цьому судом було з'ясовано правильність розуміння учасниками провадження змісту цих обставин, не встановлено сумнівів у добровільності їх позиції та роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Надані обвинуваченим в судовому засіданні, показання є послідовними та логічними, а тому не викликають у суду жодних розумних сумнівів щодо доведеності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення за обставин викладених в описовій частині вироку.
Разом з цим при кваліфікації дій обвинуваченого суд виходить з наступного.
Так стороною обвинувачення пред'явлено ОСОБА_3 обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України, тобто в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно.
Вказана кваліфікація дій обвинуваченого була надано стороною обвинувачення з покликанням в обвинувальному акті на перебування в провадженні Путивльського районного суду Сумської області кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.186 КК України, а саме у вчиненні 14.08.2019 року розбійного нападу, поєднаного з проникненням у приміщення, вчиненого групою осіб.
Однак, згідно інформації наданої Путивльським районним судом Сумської області розгляд вказаного кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за ч.3 ст. 186 КК України, станом на 03.04.2023 року не закінчено.
Сторонами кримінального провадження в судовому засіданні також не заперечувалось, що вирок суду відносно ОСОБА_3 за ч.3 ст.186 КК України на даний час судом не ухвалено.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
Повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку (ч.4 ст.32 КК України).
Згідно примітки до ст. 185 КК України у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року в справі №591/4366/18, єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «повторно» без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки «повторно», є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні.
Таким чином, у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядається два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин. Проте у випадку розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи, така обставина має значення, а тому повторність має місце лише у разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочини в іншому кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, оскільки на час розгляду кримінального провадження обвинувачений не має непогашеної судимості за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 КК України, або іншого кримінального правопорушення проти власності, та кваліфікуюча ознака повторність в діях обвинуваченого відсутня, то на підставі ч. 3 ст. 337 КПК України дії ОСОБА_3 слід перекваліфікувати з ч.2 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.
Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При визначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 суд враховує тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України належить до кримінальних проступків, особу обвинуваченого, який згідно ст.89 КК України раніше не судимий, не одружений, не працює, характеризується посередньо, перебуває на обліку у лікаря нарколога.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому згідно ст.66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, так як він правдиво повідомив про обставини вчинення кримінального правопорушення та висловив жаль з приводу скоєного, а також добровільне відшкодування завданої шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Враховуючи вище викладені обставини в їх сукупності, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді обмеженням волі в межах санкції ч.1 ст.185 КК України, оскільки, на думку суду, таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
У відповідності до ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Згідно п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення ним кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Приймаючи до уваги, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України, є кримінальним проступком, за який передбачено покарання у виді обмеженням волі, та з моменту його вчинення минуло більше трьох років, а матеріали кримінального провадження не містять даних про зупинення чи переривання строку давності, ОСОБА_3 необхідно звільнити від призначеного покарання.
В кримінальному провадженні АТ "Українська залізниця" було заявлено цивільний позов до обвинуваченого про стягнення з нього матеріальної шкоди, завданої злочином, в сумі 13227,52 грн., однак під час судового розгляду представник потерпілого відмовився від вказаного цивільного позову в зв'язку з добровільним відшкодуванням ОСОБА_3 завданої шкоди.
Відповідно до вимог ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Підстав для неприйняття відмови від позовних вимог судом не встановлено, а тому провадження у справі за вищевказаним цивільним позовом підлягає закриттю.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України із ОСОБА_6 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта для проведення товарознавчої експертизи у сумі 471,03 грн.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого в межах даного кримінального провадження не обирався та клопотання про його обрання до суду не надходило.
Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.337, 366-371, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання за ч.1 ст.185 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст.49 КК України.
Провадження за цивільним позовом АТ "Українська залізниця" до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином, закрити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення товарознавчої експертизи в сумі 471 (чотириста сімдесят одна) грн. 03 коп.
Речові докази по справі: 98 шматків металевої труби, які залишені на зберіганні у працівника АТ "Українська залізниця", залишити в розпорядженні власника.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд Сумської області на протязі 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же самий строк з моменту вручення його копії.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1