Справа № 686/26508/22
Провадження № 2/686/477/23
28 квітня 2023 року
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючої-судді-Чевилюк З.А.
при секретарі-Бенькалович А.Я.
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні в м.Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення позики, -
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики в сумі :15000 доларів США та 5000 євро-неповернутих за договором позики, 76,85 доларів США та 25,62 Євро-процентів за користування позикою,944,51 доларів США та 173,84 Євро-3% річних від простроченої суми, всього 16021,36 доларів США та 5199,46 Євро та судові витрати.
24 вересня 2021 року позивач надала в позику відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 15000 доларів США та 5000 євро. ОСОБА_3 зобов'язався повернути кошти до 15 жовтня 2021 року, однак взяті зобов'язання у встановлений термін не виконав, що стало підставою для нарахування процентів за користування позикою у розмірі облікової ставки НБУ 8,5% за період з 24.09.2021 року(дата позики) по 15.10.2021 року(дата повернення позики):(15000х8,5%:365х22=76,85 доларів США) та (5000х8,5%6365х22=25,62 євро); для нарахування 3% річних-(15000доларів СШАх3%х423 днів:365=944,51 доларів США) та (5000єврох3% річних х423днів:365=173,84 євро).
Нездійснення погашення заборгованості за досягнутою письмово домовленістю зумовило звернення позивача до суду з метою вирішення справи в порядку визначеному законом.
В судовому засіданні позивач та її представник заявлений позов підтримали та наполягали на його задоволені. Відповідач та його представник частково визнали позов: погодились щодо обов'язку повернення 5000 євро та 4500 доларів США. Відповідач пояснив, що здійснював часткове погашення позики, що було заперечено позивачем.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов підлягаючим задоволенню частково.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).
Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року, справа№373/2054/16-ц.)
Судом встановлено договірні відносини щодо позики 15000 доларів США та 5000 євро, відповідно до письмової розписки від 24 вересня 2021 року, якою підтверджено факт передачі та отримання грошових коштів. Відповідач зобов'язався повернути позичені кошти до 15 жовтня 2021 року. Зобов'язання у строк не виконано. Заходи досудового врегулювання спору не мали позитивного результату.
В порядку ст.ст.625,1048 Цивільного кодексу України(ЦКУ) позивачем нараховано 3%:944,51 доларів США та 173,84 Євро та проценти за користування позикою: 76,85 доларів США та 25,62 Євро. Проценти за позикою нарахована на рівні облікової ставки Національного банку України.
Проценти, передбачені частиною першою статті 1048 ЦК України, не можна застосовувати до позики у іноземній валюті(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №464/3790/16-ц).
Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про підставність заявленого позову в частині стягнення суми боргу та 3% річних за період з 16 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року, виключаючи період нарахування з моменту запровадження воєнного стану.
Таким чином до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає суму боргу за розпискою від 24.09.2021 року у розмірі 15000доларів США та 5000 євро та 3% річних відповідно161,51 долар США та 53,84 євро.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в порядку передбаченому ст.141 ЦПК, пропорційно сумі задоволених вимог
Керуючись ст. ст. 19, 42,43,48, 51, 81, 82,141, 263,280-282, 354 ЦПК , ст. ст.15,16,192, 526,533,543, 625, 1046,1047,1049 ЦК України суд, -
Позов задоволити частково .
Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) суму боргу за розпискою від 24.09.2021 року у розмірі 15000доларів США та 5000 євро та 3% річних відповідно161,51 долар США та 53,84 євро. та судові витрати у виді судового збору 7982,91 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду, шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги .
Повний текст рішення виготовлено 3 травня 2023 року.
Суддя Хмельницького міськрайонного суду З.А.Чевилюк