Справа №761/40758/20
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/8707/2023
28 квітня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди,
встановив:
ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу.
На вказану ухвалу судді 10 квітня 2023 року ОСОБА_1 направив поштовим зв'язком апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, яка надійшла до суду 12 квітня 2023 року.
14 квітня 2023 року матеріали справи витребувані з Шевченківського районного суду міста Києва.
Матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду 24 квітня 2023 року.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що копію ухвали судді він отримав лише 24 березня 2023 року.
ОСОБА_1 посилається на те, що 12 грудня 2020 року він звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою, яку ухвалою судді від 18 січня 2021 року було залишено без руху. Копію вказаної ухвали судді він отримав засобами електронного зв'язку 26 травня 2021 року та 7 червня 2021 року надіслав до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків позовної заяви. Також позивач зазначає, що ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року йому було повернуто позовну заяву, у період до 17 березня 2023 року копія вищезазначеної ухвали на його адресу не надходила, разом з цим, лише 24 березня 2023 року засобами поштового зв'язку він отримав копію оскаржуваної ухвали.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
«Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Накладення обмеження дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року)).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.
Копія ухвали судді була направлена на електронну адресу позивача 26 травня 2021 року та ним отримана.
8 червня 2021 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, за змісту якої вбачається, що позивач отримав копію ухвали суді від 18 січня 2021 року.
Отже, про наявність судового провадження у даній справі в суді першої інстанції ОСОБА_1 був обізнаний.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.
Копія ухвали судді від 25 серпня 2021 року, згідно супровідних листів, була направлена на поштовоу адресу позивача 25 серпня 2021 року (с.с.70) та повторно 28 січня 2022 року (с.с.71).
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Частиною третьою статті 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Доступ до суду, як елемент права на справедливий судовий розгляд, не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13.
Розглядаючи підстави поновлення строків, ЄСПЛ вказав, що однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, аби дізнатися про стан відомого їм судового провадження (п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 р. у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України» (ухвала) від 14.10.2003 р.). Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»).
Частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року надіслана до ЄДРСР 30 грудня 2021 року та оприлюднена 4 січня 2022 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Обставини щодо встановлення дати складення повного судового рішення мають визначальне значення для правильного вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження.
Отже, повний текст ухвали виготовлений 30 грудня 2021 року, а ОСОБА_1 мав право подати апеляційну скаргу до 30 грудня 2022 року.
Апеляційна скарга на ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року направлена ОСОБА_1 10 квітня 2023 року, тобто після спливу одного року з дня ухвалення судового рішення, при цьому, про наявність судового провадження позивач був обізнаний, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску такого строку.
Оскільки апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення, тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, виходячи з вимог частини другої статті 358 ЦПК України. При цьому поважність причин пропуску такого строку значення немає.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Доводи позивача щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження не підлягають оцінці судом, оскільки строк, передбачений частиною другою статті 358 ЦПК України, є присічним.
Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 757/15679/16-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 333/7816/14-ц, від 21 квітня 2022 року у справі № 640/5786/14-ц та від 7 квітня 2023 року у справі № 752/10182/20.
При цьому колегія суддів зазначає, що повернення позовної заяви не є перешкодою
для повторного звернення позивача до суду з аналогічною позовною заявою.
Враховуючи, що ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу на ухвалу судді після спливу більше, ніж одного року з дня складення повного тексту судового рішення (ухвали), будь-яких обставин непереборної сили, що завадило йому подати апеляційну скаргу у строки, визначені ЦПК України, позивачем не зазначено, колегія суддів відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ч. 2 ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк