Справа №761/9219/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2419/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
25 квітня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року, -
за участю:
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року задоволено частково клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та накладено у кримінальному провадженні № 32021100000000398 від 20.08.2021 арешт на вилучене 13.03.2023 під час проведення обшуку автомобіля «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного ОСОБА_6 , майно:
- ноутбук марки «Dell» чорного кольору, серійний номер FK0KP72, із зарядним пристроєм;
- флеш-накопичувач «Transcend», об'ємом 1 терабайт зі шнуром для зарядки;
- 2 чекові книжки по 25 чеків у кожній (№ НОМЕР_2, № НОМЕР_3);
- документ із розрахунками на 1 арк.;
- 2 квитанції ТОВ «Північно-український будівельний альянс» № 2 від 17.01.2022 та № 49 від 01.12.2021;
- відтиск № 1 ТОВ «Буд-оптіма Констракшен»;
- печатка «згідно з оригіналом ТОВ «Буд-оптіма Констракшен» ОСОБА_6 ».
Заборонено будь-кому і будь-яким чином відчужувати та використовувати вищезазначені речі та документи.
У задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, зобов'язати слідчого повернути вище вказане майно.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без достатніх на це підстав та з суттєвим порушенням норм КПК України.
Апелянт вказує на недотримання строків, передбачених чинним законодавством для винесення ухвали про арешт майна та неправильне застосування передбачених законом підстав для арешту майна. Вклопотанні не сказано про спеціальну конфіскацію, конфіскацію майна як виду покарання, про цивільний позов, або про необхідність проведення експертного дослідження та його значення для кримінального провадження.
Кримінальне провадження розслідується більш ніж 2,5 роки, на сьогоднішній день відомостей, що якій-небудь особі в межах цього провадження було повідомлено про підозру не має, а відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного Державного реєстру досудових розслідувань з грубим порушенням норм КПК України. При цьому, кримінальна справа порушена відносно ухилення від сплати податків посадовими особами ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» (код ЄДРПОУ: 35129952), а ОСОБА_6 , не є ні його посадовою особою ні його засновником.
Крім того апелянт вказує на те, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було відмовлено слідчому в дозволі щодо вилучення комп'ютерної техніки, мобільних телефонів та іншої оргтехніки, оскільки слідчим не доведено достатніх підстав вважати, що відшукуванні речі на даній стадії мають значення для досудового розслідування.
В судове засідання у справі прокурор не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду. З урахуванням думки представника власника майна, який не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі прокурора, який належним чином був повідомлений про судове засідання, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутністю прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника власника майна, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити її з наведених у ній підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, 15.03.2023 прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення у кримінальному провадженні № 32021100000000398 від 20.08.2021 арешту на речі та документи, які вилучені 13.03.2023 під час обшуку автомобіля «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного ОСОБА_6 .
На обґрунтування вимог даного клопотання зазначив, що СУ ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у вказаному провадженні, яким встановлено, що службові особи ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс», будучи переможцем у закупівлі (тендері), проведеній КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва», у період з 2018 по 2021 роки, виконуючи роботи на об'єкті «Реконструкція транспортної розв'язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом'янському та Шевченківському районах м. Києва» та роботи по забезпеченню організації дорожнього руху (ОДР) на об'єкті «Реконструкція транспортної розв'язки на перетині проспекту Перемоги з вулицею Гетьмана у Солом'янському та Шевченківському районах м. Києва», документально відображали фіктивні господарські операції з субпідрядними «транзитними» підприємствами ТОВ «Дельтабудгруп», ТОВ «Форвард Гранд», ТОВ «Спецбуд-Плюс», ТОВ «Буд-оптіма Констракшен», які у свою чергу документально відображали фіктивні господарські операції від підприємств з ознаками «фіктивності» ТОВ «Віамаджо», ТОВ «Армідіс», ТОВ «Агроспец ЛТД», ТОВ «СТІ», ТОВ «Мас Енерджі», ТОВ «ПСМ Ізол», ТОВ «Профіт Трейд Компані», ТОВ «Векс Білдінг, ТОВ «Міро Лайф», ТОВ «Пластик ДМН», ТОВ «Будкомплект Сервіс, ТОВ «Профсистембуд», ТОВ «ВБК» Укрфасадмонтаж», ТОВ «Маммут Україна», ТОВ «ПЕК-БУД», ТОВ «Сітілайт Форм», внаслідок чого ухилились від сплати податку на додану вартість у 2019 році на суму 99 278 305, 33 грн., у 2020 році на суму 15 469 710, 63 грн. та у 2021 році на суму 5 163 358,37 грн.
13.03.2023 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.02.2023 було проведено обшук у належному ОСОБА_6 автомобілі «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час якого виявлено та вилучено: ноутбук марки «Dell» чорного кольору, серійний номер FK0KP72, із зарядним пристроєм; флеш-накопичувач «Transcend» об'ємом 1 Терабайт із шнуром для зарядки; 2 чекові книжки по 25 чеків у кожній (№ НОМЕР_2, № НОМЕР_3); документ із розрахунками на 1 арк.; 2 квитанції ТОВ «Північно-український будівельний альянс» № 2 від 17.01.2022 та №49 від 01.12.2021; договір застави майнових прав №86/ЮВКД-22 на 5 арк.; кредитний договір № 86/ЮК-22; відтиск № 1 ТОВ «Буд-оптіма Констракшен»; договір по банківському обслуговуванню № 582071/1-КБ на 5 арк.; договір банківського рахунку № 582071/1 на 4 арк.; печатку «згідно з оригіналом ТОВ «Буд-оптіма Констракшен» ОСОБА_6 ».
Вважаючи вилучені під час обшуку речі та документи такими, що містять на собі сліди вчинення вказаного кримінального правопорушення, рішенням слідчого від 14.03.2023 вони визнані речовими доказами.
У зв'язку з викладеним, прокурор просив накласти арешт на вилучене у ОСОБА_6 майно.
23.03.2023 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено частково та накладено у кримінальному провадженні № 32021100000000398 від 20.08.2021 арешт на вилучене 13.03.2023 під час проведення обшуку автомобіля «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного ОСОБА_6 , майно:
- ноутбук марки «Dell» чорного кольору, серійний номер FK0KP72, із зарядним пристроєм;
- флеш-накопичувач «Transcend», об'ємом 1 терабайт зі шнуром для зарядки;
- 2 чекові книжки по 25 чеків у кожній (№ НОМЕР_2, № НОМЕР_3);
- документ із розрахунками на 1 арк.;
- 2 квитанції ТОВ «Північно-український будівельний альянс» № 2 від 17.01.2022 та № 49 від 01.12.2021;
- відтиск № 1 ТОВ «Буд-оптіма Констракшен»;
- печатка «згідно з оригіналом ТОВ «Буд-оптіма Констракшен» ОСОБА_6 ».
Заборонено будь-кому і будь-яким чином відчужувати та використовувати вищезазначені речі та документи.
У задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.
Задовольняючи частково клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 32021100000000398 від 20.08.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, слідчий суддя виходив з того, що за ст. 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя встановив, що наданими прокурором матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 212 КК України.
Прокурором та матеріалами клопотання доведено, що вилучене у ході проведення обшуку майно, а саме: ноутбук марки «Dell» чорного кольору, серійний номер FK0KP72, із зарядним пристроєм; флеш-накопичувач «Transcend», об'ємом 1 терабайт зі шнуром для зарядки; 2 чекові книжки по 25 чеків у кожній (№ НОМЕР_2, № НОМЕР_3); документ із розрахунками на 1 арк.; 2 квитанції ТОВ «Північно-український будівельний альянс» № 2 від 17.01.2022 та № 49 від 01.12.2021; відтиск № 1 ТОВ «Буд-оптіма Констракшен»; печатка «згідно з оригіналом ТОВ «Буд-оптіма Констракшен» ОСОБА_6 », містить інформацію про обставини вчинення злочину та є доказом у кримінальному провадженні.
Водночас, на переконання слідчого судді, вилучений договір застави майнових прав №86/ЮВКД-22 на 5 арк., кредитний договір № 86/ЮК-22, договір по банківському обслуговуванню № 582071/1-КБ на 5 арк., договір банківського рахунку № 582071/1 на 4 арк., не відповідають критеріям ст. 98 КПК, оскільки вони не є набутими кримінально-протиправним шляхом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберігають на собі його сліди та не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави для часткового задоволення ініційованого прокурором клопотання
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, вислухано доводи прокурора в підтримку поданого клопотання та заперечення представника власника майна щодо задоволення клопотання прокурора про арешт вище вказаного майна, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 32021100000000398 від 20.08.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив частково вказане клопотання прокурора про арешт майна, яке належить ОСОБА_6 , з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянтів обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Як вбачається зі змісту клопотання та постанови слідчого від 14.03.2023 про визнання вилучених речей та документів речовими доказами, щоє достатні підстави вважати, що інформація, яка міститься у вилучених речах та документах, має суттєве значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, вилучені речі та документи містять відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, використовувались як засіб вчинення кримінального правопорушення, тобто по своїй суті є об'єктами кримінально протиправних дій та по даній справі мають значення речового доказу.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для частково задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучене майно, яке належить ОСОБА_6 , з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів визначених ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доказів органу досудового розслідування.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Також не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, твердження апелянта про недотримання строків, передбачених чинним законодавством для винесення ухвали про арешт майна, виходячи з того, що як вбачається з матеріалів справи тривалий розгляд зазначеного клопотання зумовлений був тим, що слідчим суддею прийнято рішення про участь власника майна під час розгляду вказаного вище клопотання та забезпечено участь представника власника, при цьому ордер про надання правничої правової допомоги ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_9 датований 21.03.2023 року /а.с. 79/.
Всі інші зазначені в апеляційних скаргах обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4