02 травня 2023 року
м. Київ
справа № 380/11593/21
адміністративне провадження № К/990/31422/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
секретар судового засідання Драга Р.В.,
за участю представника відповідача Холявки І.Я.,
розглянув у судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Раджіон» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2022 (суддя - Кравців О.Р.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2022 (головуючий суддя - Качмар В.Я., судді: Курилець А.Р., Мікула О.І.) у справі №380/11593/21.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Раджіон» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом в якому просило:
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області) від 09.07.2021 №16687/13-01-07-03, №16681/13010703, №16682/13-01-07-03, від 02.08.2021 №18780/13-01-07-02, №18781/13-01-07-02;
зобов'язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем за березень 2021 року;
зобов'язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем за квітень 2021 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2022, позов задоволено повністю.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Львівській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2022, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2022 та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Верховний Суд ухвалою від 05.01.2023 відкрив касаційне провадження у цій справі.
04.04.2023 ТОВ «Раджіон» направило до суду заяву про відмову від позову в частині позовних вимог про зобов'язання ГУ ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем за березень та квітень 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2023 справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.05.2023 на 11.00.
Ухвалою Верховного Суду від 02.05.2023 прийнято відмову ТОВ «Раджіон» від позову в частині позовних вимог про зобов'язання ГУ ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем за березень та квітень 2021 року. Визнано нечинними рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2022 у справі №380/11593/21 в частині позовних вимог про зобов'язання ГУ ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем за березень та квітень 2021 року, провадження у справі № 380/11593/21 в цій частині закрито.
Отже, предметом касаційного перегляду є рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2022 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2022 в частині позовних про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2021 №16687/13-01-07-03, №16681/13010703, №16682/13-01-07-03, від 02.08.2021 №18780/13-01-07-02, №18781/13-01-07-02.
В обґрунтування підстав оскарження ГУ ДПС у Львівській області посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.08.2021 у справі №500/721/19, від 25.03.2021 у справі №810/3834/13-а, від 03.06.2021 у справі №821/1949/17, від 05.03.2019 у справі №826/6902/15, від 13.11.2020 у справі №820/820/18.
У поданій касаційній скарзі ГУ ДФС у Львівській області відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано доводів податкового органу, а також доказів на їх підтвердження, які засвідчують невідповідність досліджуваних господарських операцій їх дійсному економічному змісту та виключну спрямованість останніх на отримання податкової вигоди.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, у період з 07.06.2021 по 11.06.2021 ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Раджіон», з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 17.06.2021 №13190/13-01-07-03/43385837, в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог:
пунктів 198.1, 198.3 статті 198; пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, позивачем за березень 2021 року завищено суму податкового кредиту з ПДВ у сумі 14456895 грн, що призвело до завищення сум ПДВ заявлених до бюджетного відшкодування (додаток 3 до Декларації з ПДВ за березень 2021 року) в сумі 12385824 грн, завищення сум від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (додаток 2 до Декларації з ПДВ) 2071071 грн;
пункту 200.1 статті 200 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 10878552 грн.
09.07.2021 відповідачем на підставі акта перевірки від 17.06.2021 №13190/13-01-07-03/43385837 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№16687/13-01-07-03, яким встановлено завищення залишку від'ємного значення (рядок 21) декларації за березень 2021 року на суму 2071071,00 грн;
№16681/13010703 від 09.07.2021 на загальну суму 15482280,00 грн., у тому числі сума завищення бюджетного відшкодування 12385824,00 грн., штраф 25% - 3096456,00 грн;
№16682/13-01-07-03 від 09.07.2021, яким зафіксовано відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період березень 2021 року та відсутність права на врахування суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку в розмірі 10878552,00 грн.
Крім того, у період з 30.06.2021 по 06.07.2021 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Раджіон» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами цієї перевірки складено акт від 13.07.2021 №14399/13-01-07-02/43385837, в якому відображено висновки про порушення позивачем вимог:
пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198; пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України оскільки завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за квітень 2021 року у сумі 23188590 грн та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (показник рядка 21 Декларації) за квітень 2021 року в сумі 49489 грн.
02.08.2021 відповідачем на підставі акта від 13.07.2021 №14399/13-01-07-02/43385837 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№18780/13-01-07-02 від 02.08.2021 на загальну суму 34782885,00 грн, відповідно до якого сума завищення бюджетного відшкодування становить 23188590,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 11594295,00 грн.
№18781/13-01-07-02 від 02.08.2021, за яким сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду складає 49489,00 грн.
В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на наступне:
контрагентами не подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень 2021 року, облікова чисельність штатних працівників не встановлена; повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність не подано;
видаткові накладні з відповідними контрагентами не розкривають зміст проведених господарських операцій (не зазначено адреси покупця, місце складання, не ідентифіковано підписів відповідальних осіб); не підтверджено факту транспортування товару, у зв'язку із відсутністю товарно-транспортних чи залізничних накладних; не ідентифіковано виробника зернових культур і зв'язку з відсутністю паспортів якості, сертифікатів походження зернових культур; не підтверджено факту постачання товару на адресу позивача відповідно до податкової інформації відповідно до статті 74 Податкового кодексу України; відсутність основних фондів у постачальників, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності даного підприємства у задекларованих обсягах;
відсутність у контрагента умов щодо введення у обіг відповідних товарів (їх виробництво, вирощування), зокрема відсутні матеріально-технічні і технологічні можливості здійснення перевезення, (навантаження, розвантаження), зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу, відсутність трудових ресурсів, які фізично необхідні при здійсненні задекларованих операцій, а також відсутність необхідних земельних ділянок, послуг посіву, збору обробленого;
проведеним аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «Торговельна компанія «Альфа-Агро» декларує операції з придбання кукурудзи українського походження врожаю 2020 року, яка реалізована у квітні 2021 року позивачу, залучивши по ланцюгу постачання ряд підприємств, у яких відсутнє фактичне придбання (виробництво, вирощування) вищевказаних зернових культур
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 Податкового кодексу України.
Відповідно до пунктів, 200.1, 200.2 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Судами встановлено, між ТОВ «Раджіон» (покупець) та ТОВ «КІМА+» (постачальник) укладено договір поставки продукції №ВПП 17/02/21-РК від 17.02.2021, відповідно до якого постачальник поставляє (продає) у власність покупцеві, а покупець приймає (придбає) та оплачує на умовах і протягом дії цього договору продукцію, з якісними показниками, вказаними в додатку до цього договору. Асортимент, номенклатура, кількість, якість, ціна, умови та строки поставки товару, місце прийому-передачі, строки оплати товару узгоджуються сторонами шляхом вказування їх у додатках на окремі партії товару, які поставляються згідно договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно з додатком №ПШЕ 17/02/21-РК від 17.02.2021 до вказаного вище договору сторони дійшли згоди щодо поставки пшениці 2-го класу українського походження врожаю 2020 року у кількості 800,00 метричних тон (+/-10%) ціною 6791,67 грн./1т., загальною вартістю 5433336,00 грн. (+/-10%) (без ПДВ); пшениці 3-го класу українського походження врожаю 2020 року у кількості 700,00 метричних тон (+/-10%) ціною 6791,67 грн./1т., загальною вартістю 4754169,00 грн. (+/-10%) (без ПДВ); пшениці 4-го класу українського походження врожаю 2020 року у кількості 500,00 метричних тон (+/-10%) ціною 6791,67 грн./1т., загальною вартістю 3395835,00 грн. (+/-10%) (без ПДВ);
Також між позивачем (покупець) та ТОВ «КІМА+» (постачальник) укладено договір поставки продукції №ВПК 17/02/21-РК від 17.02.2021.
Згідно з додатком №КУК 17/02/21-РК від 17.02.2021 до вказаного вище договору сторони дійшли згоди щодо поставки кукурудзи українського походження, ненасіннєвої, насипом, врожаю 2020 року у кількості 4000,00 метричних тон (+/-10%) ціною 6116,67 грн./1т., загальною вартістю 24466680,00 грн. (+/-10%) (без ПДВ).
Між ТОВ «Табакко Райсінг» (постачальник) та ТОВ «Раджіон» (покупець) укладено договір поставки продукції №ВПК 21/02/21-РКТ, відповідно до якого постачальник поставляє (продає) у власність покупцеві, а покупець приймає (придбає) та оплачує на умовах і протягом дії цього договору продукцію, з якісними показниками, вказаними в додатку до цього договору. Асортимент, номенклатура, кількість, якість, ціна, умови та строки поставки товару, місце прийому-передачі, строки оплати товару узгоджуються сторонами шляхом вказування їх у додатках на окремі партії товару, які поставляються згідно договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно з додатком №КУК 21/02/21-РКТ від 21.02.2021 сторони дійшли згоди щодо поставки кукурудзи українського походження, ненасіннєвої, насипом, врожаю 2020 року у кількості 5500,00 метричних тон (+/-10%) ціною 6116,67 грн./1т., загальною вартістю 33641685,00 грн. (+/-10%) (без ПДВ).
Згідно з договором поставки продукції №ВПП 16/03/21-З від 16.03.2021 між ТОВ «Зеленівка» (постачальник) та ТОВ «Раджіон» (покупець) приймає (придбає) та оплачує на умовах і протягом дії цього договору продукцію, з якісними показниками, вказаними в додатку до цього договору. Асортимент, номенклатура, кількість, якість, ціна, умови та строки поставки товару, місце прийому-передачі, строки оплати товару узгоджуються сторонами шляхом вказування їх у додатках на окремі партії товару, які поставляються згідно з договором та є його невід'ємною частиною.
Згідно з додатком №ПШЕ 16/03/21-З від 16.03.2021 сторони дійшли згоди щодо поставки пшениці 3-го класу українського походження врожаю 2020 року у кількості 25,000 метричних тон (+/-10%) ціною 6438,60 грн./1т, загальною вартістю 160965,00 грн. (+/-10%) (без ПДВ).
Між позивачем (покупець) та ТОВ «Торговельна компанія «Альфа-Агро» (постачальник) укладено договір поставки продукції №ВПК 30/03/31-ААР від 30.03.2021, відповідно до якого постачальник поставляє (продає) у власність покупцеві, а покупець приймає (придбає) та оплачує на умовах і протягом дії цього договору продукцію, з якісними показниками, вказаними у додатку до цього договору. Асортимент, номенклатура, кількість, якість, ціна, умови та строки поставки товару, місце прийому-передачі, строки оплати товару узгоджуються сторонами шляхом вказування їх у додатках на окремі партії товару, які поставляються згідно цього договору та становлять його невід'ємну частину. В ціну товару включено всі податки і збори, передбачені чинним законодавством України, в тому числі податок на додану вартість, вартість транспортування продукції до місця її передачі, а також інші витрати, якщо інше не передбачено додатком до цього договору. Ціна на товар, поставки якого здійснюються згідно з умовами цього договору, встановлюється у національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
Згідно з додатком №КУК 30/03/21-АА від 30.03.2021 до вказаного вище договору сторони погодили поставку кукурудзи українського походження, ненасіннєвої, насипом, врожаю 2020 року у кількості 12000,00 т (+/-10%), ціною 7620,00 грн. з ПДВ/т, загальною вартістю 91440000,00 грн. (+/-10%) з ПДВ (14%). Вимоги до якості визначено у п. 3 додатку.
На підтвердження реальності операцій з вказаними контрагентами позивачем до матеріалів справи представлено копії: видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних з додатками (талони на приймання, талони на розгрузку, де вказані дані лабораторних аналізів кукурудзи).
Між ТОВ «Агро Трак Транс» (перевізник) та ТОВ «Раджіон» (замовник) укладено договір транспортного перевезення №ТЕО-Р 01/03-21 від 01.03.2021, відповідно до якого перевізник зобов'язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажу на території України із заявкою на умовах, визначених цим договором, автомобільним транспортом, а замовник прийняти та оплатити належним чином виконані перевізником послуги по перевезенню. Замовник направляє заявку перевізнику по факсимільному зв'язку не пізніше як за три доби до бажаної дати здійснення перевезення. У заявці зазначається: вид, найменування, кількість вантажу, вартість (за домовленістю між сторонами); найменування відправника, адреса пункту завантаження, найменування вантажоодержувача, адреса пункту розвантаження, дата і час розвантаження. Вказані заявки є невід'ємною частиною договору.
На підтвердження господарської операції до матеріалів справи долучено копії рахунків на оплату, актів надання послуг, товарно-транспортних накладних.
ГУ ДФС у Львівській області не наведено доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Раджіон» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Також судами встановлено, що позивачем укладено низку суміжних договорів щодо реалізації придбаних зернових культур.
Зокрема з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Логістика», «Морське Агентство Альтаїр», «Одемара-Інтер», «М.В.Карго», «ІЗТ» «СМТ Южний ЛТД», «Стор Центр», Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанія «Хліб України», Приватним сільськогосподарським підприємством «Дружба» укладено договори доручення, надання митно-брокерських послуг, митно-брокерського обслуговування, надання послуг з приймання, сушіння, очищення та зберігання зерна, про надання послуг відповідального зберігання, надання послуг з сушіння зернових, олійних і технічних культур, транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів, оренди нежитлових приміщень.
З метою підтвердження реальності надання відповідних послуг до матеріалів справи долучено копії рахунків на оплату, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків фактур, накладних (перевезення залізничним транспортом), митних декларацій.
Надалі придбані зерно та кукурудзу реалізовано товариству АГРО БОРД ЕООД (Борлгарія).
Так, відповідно до контракту №GSW 01/03/21-RA продавець (позивач) бажає продати покупцю, а покупець згоден купити у продавця товар, найменування і кількість якого визначається окремо на кожну партію у специфікаціях до контракту, відповідно до умов цього контракту.
Також між позивачем (продавець) та АГРО БОРД ЕООД (Болгарія) (покупець) укладено контракт №GSC 01/03/21-RA від 01.03.2021, з істотними умовами такими, як і у попередньо зазначеному контракті.
Відповідачем не заперечувалось правомірність здійснених розрахунків податкового кредиту у Декларації за березень 2021 та квітень 2021, розрахунку від'ємного значення з ПДВ, помилки (описки) у Декларації, а лише не погоджувався з сформованим позивачем податковим кредитом внаслідок, з його позиції, нереальних та сумнівних господарських операцій позивача з його контрагентами.
Спростовуючи доводи відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що усі господарські операції вчинені позивачем з метою продажу зернових культур за кордон, що реалізовано у повному обсязі. Тобто у позивача була наявна ділова мета з отримання економічного ефекту від його діяльності - прибутку.
Стосовно посилань відповідача щодо ненадання до перевірки оригіналів виписок банку, платіжних доручень (частково представлено копії), які б підтверджували б здійснення оплати для Торговельна компанія «Альфа-Агро» за придбаний товар, з'ясовано, що відповідачем не заперечувалось надходження коштів позивача до контрагентів на підставі платіжних доручень і списання їх з рахунку позивача на рахунки контрагентів. Станом на момент проведення перевірки позивачем здійснено лише авансову оплату за товар, що не суперечить договору.
Крім того, у квітні 2021 року проведено авансову оплату за зернові культури, а у травні 2021 року післяплату, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями долученими до матеріалів справи.
Надані позивачем до перевірки товарно-транспортні накладні містять усі необхідні та достатні реквізити та відомості, що дозволяють ідентифікувати товар згідно з договорами, укладеними позивачем та з них можливо встановити рух товару: перевізник: ТОВ «Торговельна Компанія «Альфа-Агро», замовник: ТОВ «Торговельна Компанія «Альфа-Агро», вантажовідправник ТОВ «Торговельна Компанія «Альфа-Агро», вантажоодержувач ТОВ «ІЗТ» (м. Чорноморськ) в квоту Olam International Ltd., експортер ТОВ «Раджіон» згідно зовнішньоекономічного контракту з Agro bord Eood або вантажоодержувач: ТОВ «М.В.Карго» (Одеська область, Лиманський район, с. Визирка, вул. Морська, 1) в квоту Olam International Ltd., експортер ТОВ «Раджіон» згідно зовнішньоекономічного контракту з Agro bord Eood.
Також, на підставі договору між позивачем та ПСП «Дружба» позивачу надано транспортно-експедиційні послуги залізничним транспортом та тимчасове користування залізничною колією у квітні 2021 року, що підтверджується відповідними накладними та актами наданих послуг.
Стосовно товарно-транспортних накладних від ТОВ Торговельна компанія «Альфа-Агро», які, як вказував відповідач, є неналежно оформленими та не дозволяють підтвердити фізичне переміщення зернових культур в обсягах, зазначених в первинних документах, то проаналізувавши спірні товарно-транспортні накладні, судами з'ясовано, що товар поставлявся партіями на умовах, що визначені у договорах і додатках до договорів. Крім того, такі дозволяють у повному обсязі встановити фізичне переміщення зернових культур, в обсягах зазначених у первинній документації.
Водночас, необхідно зазначити й те, що у постановах від 15.05.2019 у справі №804/12339/13-а, від 30.09.2019 у справі № 804/17176/14 Верховний Суд вказав, що відсутність товарно-транспортних накладних або їх окремі недоліки не є обставиною, яка б давала беззаперечні підстави стверджувати про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку, зокрема складу податкового кредиту, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки.
Слід також зазначити, що сертифікати якості чи відповідності є товаросупровідними документами, надаються, як правило, на вимогу покупця, та у податковому/бухгалтерському обліку не відображаються, оскільки фактично не містять достатньої і необхідної інформації про господарську операцію з поставки.
З огляду на приписи приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто саме на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень.
При цьому на підтвердження вказаної інформації відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального закону.
Інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем. Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару позивачу, обумовленого укладеними договорами, надано не було, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними.
Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 у справі №400/1986/19 та фактично була врахована судами під час вирішення цієї справи.
Перевіряючи твердження контролюючого органу про нереальність спірних операцій з огляду на неможливість встановити у ланцюгах поставки джерело походження товару, поставленого в подальшому позивачу, суди правильно виходили з того, що порушення певним постачальником товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) податкової дисципліни, крім того, такі посилання не підтверджені жодними доказами. Згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов вищевказаних висновків виключно на підставі інформації наявної в інформаційних базах даних контролюючого органу, посилань на документи акт перевірки також не містить.
Відсутність (недостатність) у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Отже колегія суддів зазначає, що належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження посилань щодо нереальності спірних господарських операцій контролюючим органом надано не було, матеріали справи таких не містять.
Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не навів обставин, які б достовірно вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача щодо господарських правовідносин позивача з названими підприємствами, в більшості, ґрунтуються на податковій інформації стосовно контрагентів позивача і не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у позивача первинних документів, які спростовують такі доводи.
Отже, встановлені обставини справи свідчать, що факт реального виконання господарських взаємовідносин, за результатами яких у позивача виникло право на отримання відшкодування додатка на додану вартість на рахунок у банку, підтверджено належним чином оформленими первинними документами. ТОВ «Раджіон» дотримано всі передбачені Податковим кодексом України умови для формування показника податкового кредиту з податку на додану вартість, що зумовило виникнення від'ємного значення з цього податку.
В обґрунтування своїх доводів відповідач у касаційній скарзі наполягає на тому, що судами при вирішенні спору не враховано й, відповідно, не застосовано правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду за подібних, на переконання відповідача, правовідносин. Однак, Судова колегія виходить з того, що наведені відповідачем правові позиції Верховного Суду пов'язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржниками рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення.
Варто додати, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судами одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це говорить про неправильне застосування норми матеріального права та/або порушення процесуальних норм, а лише вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.
Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах попередніх інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.
Відповідно до частини першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2022 у справі №380/11593/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова