Справа № 502/523/23
03 травня 2023 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду
клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12023160000000504 від 22.03.2023 р. відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення,
передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення,
передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення,
передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України
В судовому засіданні з розгляду відповідного кримінального провадження захисником ОСОБА_8 та обвинуваченою ОСОБА_6 було заявлено клопотання зміну обвинуваченій запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт. В обґрунтування вказаного клопотання сторона захисту зазначила, що наразі обвинувачена утримується під вартою більше 6 місяців та за цей час в неї значно погіршився стан здоров'я, у зв'язку з чим вона потребує лікування. Крім того, обвинувачена має дітей та онуків, тобто міцні соціальні зв'язки. Таким чином ризики, які раніше стали підставою для застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зникли або значно зменшилися, у зв'язку з чим є підстави для зміни запобіжного заходу на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до укладеного її сином ОСОБА_4 договору оренди житла.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав відповідне клопотання та зазначив, що договір оренди житла його підзахисний ОСОБА_4 уклав саме з метою проживання своєї матері ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив викладені його захисником пояснення та відповідаючи на питання суду пояснив, що відносно нього запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт було змінено близько 4 місяців тому, у зв'язку з чим вважав за можливе задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу відносно його матері.
Обвинувачений ОСОБА_5 також підтримав клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_6 .
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання та на обґрунтування заперечень зазначила, що обвинуваченою не надано доказів щодо погіршення її стану здоров'я під час перебування під вартою, а також відсутні відомості про належність житла особі, з якою укладений договір оренди відповідного житла. Також зазначила, що ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не зменшилися, у зв'язку з чим просила суд відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту.
Заслухавши заявлене клопотання та думку інших учасників судового провадження, проаналізувавши відповідні положення законодавства, судом встановлено наступне:
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 201 Глави 18 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Відповідно до ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Так, у ході розгляду клопотання прокурора 06.04.2023 р. про продовження відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, знайшли своє підтвердження доводи прокурора про наявність ризиків вчинення нового кримінального правопорушення, а також можливості переховуватися від суду.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
Як зазначено в ч. ч. 1-2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
У своєму рішенні ЄСПЛ у справі "Авраімов проти України" від 25 березня 2021 року констатував порушення п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначив, що існування обґрунтованої підозри, що ув'язнений вчинив злочин, є умовою sine qua non для законності тривалого тримання його чи її під вартою. Але коли національні судові органи вперше "негайно" після затримання розглядають питання про необхідність застосування до затриманого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, цієї підозри вже буде недостатньо, й органи державної влади повинні також навести інші відповідні та достатні підстави для обґрунтування тримання під вартою. Цими іншими підставами можуть бути ризик переховування, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину або спричинення порушення громадського порядку та пов'язана з цим необхідність захисту затриманого. Ці ризики мають бути належним чином обґрунтовані, і міркування органів державної влади з цих питань не можуть бути абстрактними, загальними або стереотипними (п.57). Обрання судом заявнику запобіжного заходу у виді тримання під вартою, незважаючи на встановлення недоведеності слідчим того, що інші запобіжні заходи були б неналежними, свідчить, що вирішальним для суду стало посилання органу державної влади на положення про неможливість застосування інших запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, який суд повторив (п.66). Зазначений підхід застосовується ЄСПЛ, у тому числі, й при вирішенні питання щодо законності продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, тощо.
Враховуючи наявність встановлених раніше судом ризиків, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій ОСОБА_6 у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, її особу, зокрема той факт, що вона є собою передпенсійного віку, наявність місця проживання, що вбачається з наданого стороною захисту договору оренди, укладеного її сином саме з метою проживання матері, обставин тривалого застосування до неї найбільш суворого запобіжного заходу, а також дисципліновану поведінку під час розгляду кримінального провадження в суді, суд вважає клопотання сторони захисту обґрунтованим, оскільки на даний час достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої, нарівні з іншими обвинуваченими, буде застосування до неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час.
Крім того, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, де вона проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 194, 201 КПК України, суд
Клопотання сторони захисту - задовольнити.
Змінити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною залишати житло з 22:00 до 06:00 години, - строком на 2 місяці, а саме - до 03.07.2023 р. включно.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України протягом строку дії відповідного запобіжного заходу покласти на обвинувачену ОСОБА_6 наступні обов'язки:
1/ прибувати за кожною вимогою до суду;
2/ не відлучатися з м. Кілія Ізмаїльського району Одеської області без дозволу суду;
3/ повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Термін дії обов'язків визначити до 03.07.2023 р. включно.
Ухвала припиняє свою дію після 03.07.2023 р.
У порядку виконання ухвали негайно звільнити обвинувачену ОСОБА_6 з-під варти та зобов'язати невідкладно прибути до місця свого проживання.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_6 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в її житло, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на неї зобов'язань.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченій, її захиснику та надіслати Державній установі "Ізмаїльський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України для відома, а також відповідному органу Національної поліції для виконання.
Роз'яснити органу Національної поліції обов'язок негайно поставити на облік обвинувачену ОСОБА_6 як особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це Кілійському районному суду Одеської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_1