Справа № 157/403/23
Провадження №2/157/154/23
25 квітня 2023 року Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Тімонової В.М.,
за участю: секретаря судового засідання Кисляка Я.С.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідачки ОСОБА_2 ,
представника відповідачки - адвоката Бельського І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Камені-Каширському Волинської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
03.03.2023 до Камінь-Каширського районного суду Волинської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , у якій позивач просить в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з відповідачки на свою користь 141 520 грн. як грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки «Dodge Caliber 2.0 CRD», 2006 року випуску.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що з відповідачкою перебували у шлюбі, який рішенням Турійського районного суду від 05.11.2021 було розірвано. Після одруження вони почали проживати у квартирі матері позивача по АДРЕСА_1 , де за спільні кошти подружжя у 2018-2019 роках був проведений ремонт, придбано побутову техніку та меблі. На цей час відповідачка самовільно без його згоди та відому привласнила шляхом вивезення з квартири все спільно нажите майно, а те, що залишилось - понищила. Крім цього, за спільні кошти подружжя 22.08.2019 року було придбано автомобіль марки «Dodge Caliber 2.0 CRD», 2006 року випуску, який був зареєстрований на його ім'я та який відповідачка забрала без його згоди та відому. Згідно з довідкою про середньо ринкову вартість автомобіля, що видана суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , середньо ринкова вартість вказаного автомобіля становить 283 040 грн. У січні 2022 року він звертався до Камінь-Каширського районного суду з позовом про поділ майна подружжя, однак, у зв'язку з тим, що перебував у теробороні і не міг прибути на слухання справи, ухвалою вказаного суду від 06.06.2022 його позовну заяву залишено без розгляду. Після цього відповідачка без його згоди та відому названий автомобіль продала третій особі. Угоду купівлі-продажу рахує удаваною, оскільки він бачив, що відповідачка користується цим автомобілем. Вважає, що своїми протиправними діями відповідачка порушила його право на 1/2 частину спільного майна подружжя. В добровільному порядку ОСОБА_2 не бажає врегулювати дане питання.
Ухвалою судді від 08.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
27.03.2023 відповідачкою подано відзив на позовну заяву, де вона зазначила, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними з огляду на таке. Так, 07.02.2011 вони з позивачем зареєстрували шлюб, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_6 . Рішенням Турійського районного суду від 05.11.2021 шлюб було розірвано. Оскільки позивач ухилявся від утримання дітей, вона змушена була регулярно виїжджати на заробітки до Республіки Польща. На зароблені кошти в серпні 2019 року придбала автомобіль марки «Додж», 2006 року випуску, який розмитнила на позивача.
Вартість автомобіля на час розгляду апеляційної скарги на постанову Любомльського районного суду, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил 04.10.2019, становила 196563 грн. Спірним автомобілем вона неодноразово виїжджала за кордон, де заробляла кошти на прожиття дітей. Для оплати розмитнення вказаного автомобіля необхідно було 40 тис. грн., які вони позичила у ОСОБА_7 та якій, в подальшому, у рахунок боргу було продано цей автомобіль за 20 тис. грн. Як їй стало відомо, ОСОБА_7 продала автомобіль третій особі, а сама вона в цей час проживає за кордоном.
Те, що вона продала спірний автомобіль, про що було зазначено у відповіді на попередній позов від 11.02.2022, не відповідає дійсності, оскільки власником автомобіля був позивач і вона не могла його продати без його довіреності, яку позивач їй не давав.
Таким чином вважає, що позивач не подав доказів, що спірний автомобіль знаходиться у неї. Він сам продав його ОСОБА_8 за борги ще 09.02.2022, що стверджується долученим позивачем до позовної заяви актом огляду реалізованого транспортного засобу від 09.02.2022, в якому вартість автомобіля зазначена у 20 тис. грн.
Посилаючись на викладене, просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.
Ухвалою Камінь-Каширського районного суду від 25.04.2023 у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про залишення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя без розгляду відмовлено.
Позивач у судове засідання не з'явився, його представник ОСОБА_1 при розгляді справи позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та пояснила, що позивач не уповноважував відповідачку на продаж спірного автомобіля. Просила позов задовольнити. Зазначила, що акт огляду автомобіля від 09.02.2022, який у цій справі долучено до позову, насправді був отриманий позивачем з відзивом по попередній справі. Сам позивач ніякого відношення до продажу автомобіля не мав. Навпаки, відповідачка без його згоди продала спірний автомобіль за 20 000 грн, про що сама посилалась у відзиві на попередній позов про поділ майна. Тому при розгляді цієї справи просила взяти до уваги відзив відповідачки, поданий нею при попередньому розгляді цього ж спору про поділ автомобіля, в якому визнавала про продаж нею автомобіля.
Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала із підстав, викладених у відзиві та пояснила, що автомобіль продав позивач, а не вона, оскільки в акті оцінки вказано паспорт ОСОБА_3 . У позивача немає доказів, що автомобіль продала вона, у зв'язку з чим просить у задоволенні позову відмовити. Крім того посилалась на те, що акт огляду реалізованого транспортного засобу від 09.02.2022 про огляд автомобіля вона вперше бачить, і такого акту відповідачу у справі № 157/1710/22 (провадження № 2/157/116/22) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя разом з відзивом не надсилалось.
Представник відповідачки - адвокат Бельський І.В. в судовому засіданні пояснив, що позивач не надав доказів на підтвердження відчуження спірного автомобіля відповідачкою, а тому вважає, що позов до задоволення не підлягає.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки, її представника, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 07.02.2011 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який 05.11.2021 був розірваний.
Як встановлено судом, і даний факт не заперечується ОСОБА_2 , сторонами під час шлюбу був придбаний автомобіль марки «DODGE», моделі «CALIBRE», 2006 року випуску, який був зареєстрований за ОСОБА_3 , що вбачається із інформації про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 9-10).
На думку позивача, вказане вище майно було без його згоди відчужене його колишньою дружиною ОСОБА_2 09.02.2022.
Однак, як пояснила ОСОБА_2 , вказаний автомобіль вона не відчужувала і не могла цього зробити без згоди позивача, який є власником вказаного транспортного засобу згідно зі свідоцтвом про його реєстрацію.
Варто зауважити, що під час розгляду справи в суді позивачем та його представником не долучено доказів, які б підтверджували продаж зазначеного автомобіля без його згоди саме відповідачкою.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», а саме п.23 зазначає, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14 ), ч. 3 ст. 368 ЦК) (435-15), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Таким чином наведені обставини свідчать про те, що подружжям за час перебування у зареєстрованому шлюбі було придбано зазначене вище рухоме майно та позивач не спростував належними та допустимими доказами наявність правових підстав вважати, що його дружиною відчужене спільне майно без його згоди.
Крім цього, як вбачається з акту огляду реалізованого транспортного засобу № 8003/22/000386 від 09.02.2022 на підставі договору купівлі-продажу № 005858-3 від 09.02.2022, спірний автомобіль був відчужений ОСОБА_7 . У графі відомості про власника вказаний ОСОБА_3 та зазначено його паспортні дані, які останній міг надати лише особисто. Наявність вказаної інформації викликає сумніви у відсутності згоди позивача на відчуження автомобіля.
Разом з тим, при ознайомленні в судовому засіданні зі справою № 157/1710/22 (провадження № 2/157/116/22) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя встановлено, що вищевказаний акт огляду реалізованого транспортного засобу у цій справі відсутній і відповідачці разом з відзивом такий не надсилався.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі за безпідставністю.
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89, 206, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 4, 7 Закону України «Про судовий збір», суд
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Головуючий: В. М. Тімонова