Дата документу 04.04.2023 Справа № 331/3947/22
Єдиний унікальний № 331/3947/22 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/524/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
04 квітня 2023 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має вищу освіту, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, місця реєстрації не має та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 09 червня 2020 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст. 309 КК України до штрафу у виді 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 в режимі відеоконференції.
Перший заступник керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_9 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 03 листопада 2022 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначено йому покарання у виді арешту строком на 1 (один) місяць.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків з урахуванням покарання, призначеного за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 09 червня 2020 року у виді штрафу, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді арешту строком на 1 (один) місяць зі штрафом в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
На підставі ч.3 ст.72 КК України покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2020 року у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн, ухвалено виконувати самостійно.
Строк відбування покарання у виді арешту ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з дня його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні у розмірі 755 (сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 12 (дванадцять) копійок.
Вирішена доля речових доказів.
В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржуваний вирок суду змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (ст.ст. 71, 72 КК України) та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ч.2 ч.3 ст. 374 КПК України). Виключити із вступної та мотивувальної частини вироку вказівку про наявність судимості за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 09 червня 2020 року за ч.1 ст. 309 КК України. Виключити із резолютивної частини вироку вказівку про призначення покарання за сукупністю вироків, а також про самостійне виконання вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2020 року. Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.1 ст. 309 КК України до 1 місяця арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у відповідності до ч.2, ч.3 ст. 374 КПК України, із вступної та мотивувальної частин вироку підлягає виключенню вказівка про наявність у ОСОБА_6 попередньої судимості, оскільки вона в силу ч.2 ст. 90 КК України є погашеною.
Дійти цього висновку суд не зміг через неврахування приписів ст. 80 КК України, згідно з якими на момент винесення оскаржуваного вироку закінчився строк давності виконання вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 09 червня 2020 року.
Із наведеного убачається, що застосування ст.71 КК України з призначенням покарання за сукупністю вироків та вказівка про самостійне виконання вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2020 року (ч.3 ст. 72 КК України) не ґрунтуються на вимогах закону.
Згідно з вироком суду, 08 вересня 2022 приблизно о 15 годині 00 хвилин, знаходячись біля будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , діючи незаконно, з порушенням вимог ст.ст. 25, 26 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання, перевезення та зберігання психотропної речовини, для особистого вживання, знаходячись за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова, біля буд. №2, незаконно придбав, шляхом присвоєння знайденого, зіп-пакет з вологою кристалічною речовиною білого кольору, який в подальшому поклав в свою праву кишеню штанів та став незаконно зберігати при собі для особистого вживання, без мети збуту.
Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне зберігання психотропної речовини для особистого вживання, без мети збуту, діючи умисно, всупереч ст.ст.13, 14 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» №863 від 08.07.1999 (зі змінами), а також ст.2 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95- ВСР від 15 лютого 1995 (зі змінами), зберігав зіп-пакет з вологою кристалічною речовиною білого кольору у себе в кишені, до того часу, як 08 вересня 2022 року, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова 21, в період часу з 17 год. 01 хв. по 17 год. 29 хв. вищевказаний зіп-пакет з вологою кристалічною речовиною білого кольору було виявлено та вилучено працівниками поліції в ході огляду місця події.
Згідно з висновком судово-хімічної експертизи № СЕ19/108-22/10818- НЗПРАП від 19 вересня 2022 року: волога кристалічна речовина білого кольору, надана на дослідження, містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін. Маса метамфетаміну склала 0,17010 г (в перерахунку на основу), яку ОСОБА_6 зберігав при собі без мети збуту.
Заслухавши доповідь судді; прокурора, захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку зазначаються, окрім іншого: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону в цілому дотримався при розгляді даного провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального проступку при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини справи і правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.1 ст. 309 КК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У зв'язку з тим, що ніхто з учасників провадження не оскаржує доведеність вини й кваліфікацію дій обвинуваченого, тому з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_6 призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості та фактичних обставин вчиненого кримінального проступку, особи винного. Обставинами, що пом'якшують покарання, судом визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального проступку. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Водночас, колегія суддів доходить висновку про те, що суд помилково призначив остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_6 на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків з урахуванням покарання, призначеного за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 09 червня 2020 року у виді штрафу.
Так, відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у строк два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Як убачається з матеріалів провадження, обвинувачений ОСОБА_6 був засуджений 09 червня 2020 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.1 ст. 309 КК України до штрафу у виді 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Вказаний вирок суду набрав законної сили 10 липня 2020 року.
Під час апеляційного розгляду даного провадження встановлено, що на момент винесення оскаржуваного вироку судом першої інстанції, обвинуваченим ОСОБА_6 штраф не сплачено, тобто вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 09 червня 2020 року не виконано.
За вказаним вироком обвинувачений ОСОБА_6 засуджений до покарання у виді штрафу, тобто менш суворого, ніж обмеження волі.
З моменту набрання чинності цим вироком, станом на момент ухвалення оскаржуваного вироку, минуло понад два роки.
За таких обставин, на момент ухвалення оскаржуваного вироку судом першої інстанції щодо ОСОБА_6 сплив строк давності виконання попереднього вироку, а саме вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 09 червня 2020 року, у зв'язку з чим, обвинувачений звільняється від відбування призначеного за цим вироком покарання.
Таким чином, суд першої інстанції припустився помилки, зазначивши у вироку про наявність у обвинуваченого попередньої судимості, та в результаті чого, помилково призначив ОСОБА_6 остаточне покарання на підставі положень ст.71 КК України за сукупністю вироків.
У зв'язку з цим, оскаржуваний вирок суду на підставі ст.ст. 407, 409 КПК України підлягає зміні, з виключенням з вироку відомостей про судимість щодо ОСОБА_6 за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2020 року та виключенням покарання, призначеного за сукупністю вироків.
Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 409 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_10 задовольнити.
Вирок Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 03 листопада 2022 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, змінити.
Виключити з вироку відомості про судимість щодо ОСОБА_6 за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2020 року та виключити призначення ОСОБА_6 покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.
Вважати засудженим ОСОБА_6 за ч.1 ст. 309 КК України до 1 місяця арешту.
У решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4