Дата документу 28.04.2023 Справа № 336/978/22
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 336/978/22Головуючий у 1-й інстанції Дацюк О.І.
Пр. № 22-ц/807/797/23Суддя-доповідач Гончар М.С.
28 квітня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів
У лютому 2022 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-6), в якому на підставі ст. 1212 ЦК України просила стягнути з відповідача на свою користь в порядку повернення грошових коштів за розпискою суму у розмірі 56540,20 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. та судовий збір у розмірі 992,40 грн.
В обґрунтування вищезазначеного позову позивач зазначала, що за умовами підписаної між сторонами розписки ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання щодо нотаріального оформлення документів по передачі житла у право власності позивачу та визначено особливі умови залишення завдатку у власності відповідача, зокрема у випадку настання будь-якої життєвої ситуації призведеної до відмови від покупки житлової площі зі сторони ОСОБА_1 або її родичів. 10.01.2022 року представник позивача направила відповідачеві повідомлення щодо можливості укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, в якому просила відповідача або надати копії документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна у строк до 31.01.2022 року або, у разі неможливості надати такі документи, просила повернути завдаток в сумі 2000 доларів США за комерційним курсом гривні до іноземної валюти долар США на міжбанківському валютному ринку, встановленого на день зарахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 .
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Дацюк О.І. (а.с. 21).
Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 35-36) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2022 року (а.с. 40-43) позов ОСОБА_1 у цій справі залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 47-61) просила рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 62).
Ухвалою апеляційного суду клопотання ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження вищезазначеного рішення суду першої інстанції у цій справі задоволено, цей строк поновлено, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою сторони позивача у цій справі відкрито 24 лютого 2023 року (а.с. 66), дану справу призначено до апеляційного розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 67), запропоновано ОСОБА_1 надати апеляційному суду оригінал розписки ОСОБА_3 від 11.09.2021 року, оскільки наявна у матеріалах цієї справи копія (а.с.12-13) засвідчена лише представником позивача, судом першої інстанції оригіналостанньої на досліджувався, наявна у матеріалах цієї справ копія не засвідчувалась.
За змістом ст. 369 ч. 1 ЦПК України «Особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ» апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Позивач ОСОБА_1 надала апеляційному суду через канцелярію оригінал розписки ОСОБА_3 від 11.09.2021 року (а.с. 70-71).
Відповідач подала апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі (а.с. 73-80).
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Проте, має відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 16 суддів, з яких 12 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове рішення.
Відповідно до ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, залишаючи позов позивача у цій справі без задоволення, керувався ст.ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України та виходив із такого.
За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.11), 1/10 частка квартири АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_1 , виданого 12.03.2016 року Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району.
11.09.2021 року ОСОБА_3 cкладено розписку (а.с.12-13), відповідно до якої ОСОБА_3 отримала 11.09.2021 року від ОСОБА_1 завдаток у розмірі 2000 доларів США та зобов'язалась нотаріально оформити документи по передачі житла у право власності після оплати залишку суми у розмірі 4000 доларів США.
У випадку будь-якої життєвої ситуації призведеної до відмови від покупки житлової площі зі сторони ОСОБА_1 або її родичів, виплачена сума у розмірі 2000 доларів США не повертається.
Грошові кошти будуть залишені в розпорядженні ОСОБА_3 або її родичів в якості оплати за оренду житла (так як під час проживання, в період травень 2020 року - вересень 2021 року, оренда житлової площі не сплачувалась).
10.01.2022 року представник позивача адвокат Немченко М.В. направила на адресу ОСОБА_3 повідомлення про можливість зі сторони ОСОБА_1 виконати зобов'язання щодо купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна, а саме прийняття нерухомого майна та сплати за нього узгодженої сторонами грошової суми (а.с.14-15).
Також просила в строк до 31.01.2022 року надати копії документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме кімнати АДРЕСА_2 , які просила направити на свою адресу.
У випадку неможливості надання копій документів та оформлення договору купівлі-продажу вищезазначеного об'єкту нерухомого майна, просила в строку до 31.01.2022 року повернути завдаток у сумі еквівалентній 2000 доларам США за комерційним курсом гривні до іноземної валюти долар США на міжбанківському валютному ринку, встановленого на день зарахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 , відкритий в ПАТ «КБ «ПриватБанк».
Відповідно до копії поштового повідомлення, вказане повідомлення отримане ОСОБА_3 15.01.2022 року під підпис (а.с.16).
Згідно з випискою АТ «КБ «ПриватБанк» по надходженням по картці/рахунку і додатковим рахункам, відкритим на ім'я ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 року по 31.01.2022 року грошові кошти в сумі, що еквівалентна 2000 доларів США, не надходила (а.с.19).
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до позиції ВП ВС, висловленої у постанові від 26.06.2018 року №910/9072/17, а також у аналогічних справах №910/15363/17, постанова від 02.08.2018 року, №910/22442/16, постанова від 10.08.2018 року, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення Глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.
Водночас, суд першої інстанції зазнач, що з укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розписки не вбачається можливим встановити, у зв'язку з чим саме позивач передала відповідачеві грошові кошти, оскільки за змістом розписки, окрім послуг з нотаріального оформлення документів по передачі житла у право власності, зазначено й про те, що грошові кошти будуть залишені в розпорядженні відповідача або її родичів в якості оплати за оренду житла, яким, вочевидь, ОСОБА_1 користувалась. При цьому в тексті розписки не вказано, що грошові кошти є завдатком з метою подальшого придбання саме кімнати, про яку позивач вказує в позовній заяві.
Окрім цього, ОСОБА_3 є співвласником 1/10 частки квартири АДРЕСА_1 , натомість як з розписки встановлено, що ОСОБА_1 має намір отримати право власності на квартиру АДРЕСА_3 , відомостей щодо права власності, зареєстрованого за ОСОБА_3 матеріали справи не містять.
Таким чином, з наданих суду документів, суд першої інстанції не вбачав можливим визначити, у зв'язку з чим саме відповідач передала кошти позивачеві та чи були такі кошти безпідставно отримані або відповідачем виконані зобов'язання, які передбачались зазначеною розпискою.
З огляду на досліджені судом докази та обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для задоволення позову не встановлено через недоведення позивачем підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов залишено без задоволення, суд першої інстанції дійшов висновку, що всі судові витрати покладаються на позивача та не підлягають розподілу між сторонами.
Проте із такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі відповідає не відповідає.
Оскільки, має місце неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для цієї справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам цієї справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, пояснила, що принцип "jura novit curia" ("суд знає закони") зобов'язує суд самостійно перевірити доводи сторін під час розгляду справи (ст. 263 ч. 4 ЦПК України).
В силу вимог ст. 264 ч. 1 ЦПК України під час ухвалення рішення суд має вирішувати питання:
- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин (п.3),
- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносини (п.4).
Апеляційний суд при вирішенні цієї справи виходить із такого.
Так, за своєю суттю розписка про отримання грошових коштів є документом, який одна сторона договору видає іншій стороні, підтверджуючи отримання певної грошової суми.
При цьому, надання оригіналу розписки (а.с. 71) суду у цій справі саме позивачем ОСОБА_1 у цій справі підтверджує два факти:
- надання коштів саме нею відповідачу ОСОБА_3
- та неповернення останніх відповідачем позивачеві у добровільному порядку.
Оскільки, відповідач ОСОБА_3 саме факт складання та підписання нею вищезазначеної розписки, факт отримання нею коштів від ОСОБА_1 у сумі 2000 доларів США у цій справі не оспорює, визнала (ст. 82 ч. 1 ЦПК України).
Із змісту розписки ОСОБА_3 від 11.09.2021 року (копія а.с. 12-13, оригінал а.с. 71), також вбачається таке:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 06.12.1997 р., зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , 11.09.2021 року отримала завдаток у розмірі 2000 доларів США (дві тисячі) від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Дніпрорудненським МВМ Василівська РВ УМСВС України в Запорізькій області, зареєстрована а проживає за адресою: АДРЕСА_5 ,
- зобов'язалась нотаріально оформити документи по передачі житла у право власності після оплати залишку суми у розмірі 4000 доларів США,
- у випадку будь-якої житлової ситуації призведеної до відмови від покупки житлової площі за сторони ОСОБА_1 , або її родичів, виплачена сума у розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США не повертається,
- грошові кошти будуть залишені в розпорядженні ОСОБА_3 або її родичів, в якості оплати за оренду житла (т. як піж час проживання, в період жовтень 2020-вересень 2021, оренда житлової площі не сплачувалась),
- розписка написана в присутності свідків…
- об'єкт права власності знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 (108).
Досліджуючи розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Апеляційним судом із змісту вищезазначеної розписки встановлено ознаки двох договорів сторін у цій справі: купівлі - продажу житла (квартири) із забезпеченням у вигляді завдатку та договору оренди житла (квартири) із правом викупу.
Проте:
- Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу …. житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Ч. 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися … завдатком.
Таким чином, попередній договір щодо завдатку між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мав бути укладений також у письмовій формі та підлягав нотаріальному посвідченню.
Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Оскільки, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_3 на час складання вищезазначеної розписки та отримання коштів з 25.03.2016 року була одним із співвласників права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , що складає 1/10 частку, на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 12.03.20156 року Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району (а.с. 11), що не заперечувалось сторонами у цій справі.
-Ст. 810-1 ЦК України (Оренда житла з викупом)
Однак, договір найму житла укладається у письмовій формі (ст. 811 ч.1 ЦК України), а договір оренди житла з викупом підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню (ст. 811 ч. 2 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
За таким обставин, апеляційним судом встановлено, що у порушення вищезазначених вимог ЦК України між сторонами не був укладений договір (та зокрема попередній) у письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням, що свідчить про нікчемність вищезазначеного договору сторін у вигляді вищезазначеної розписки ОСОБА_3 від 11.09.2021 року.
Відповідач ОСОБА_3 не надала суду у цій справі жодних заперечень з приводу отримання нею спірних коштів у визначеному розмірі, тому вказані обставини згідно вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України у цій справіі не підлягають доказуванню.
Крім того, відповідач ОСОБА_3 не є власником вищезазначеної квартири в цілому, а правовідносини, що склалися між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , не врегульовані на рівні правочину (довіреності), що також не виключає застосування положень ст. 1212 ЦК України.
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Оскільки, правовідносини, що склалися між сторонами щодо отримання ОСОБА_3 за розпискою завдатку в розмірі 2000 доларів США від позивача ОСОБА_1 за своєю правовою природою при вищевстановлених апеляційним судом обставинах не є договірними правовідносинами, а тому не регулюються положеннями ст. 570 ЦК України.
Таким чином, наявні ознаки безпідставного набуття відповідачем майна за рахунок позивача.
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).
Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_3 передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.
Відповідач ОСОБА_3 не надала суду належних, допустимих доказів у спростування позову позивача у цій справі.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, відсутні та зокрема відповідачем ОСОБА_3 апеляційному суду не надані.
Відтак, у зв'язку з отриманням відповідачем ОСОБА_3 за відсутністю між сторонами договірних правовідносин, відбулось безпідставне збагачення відповідача ОСОБА_3 за рахунок позивача ОСОБА_1 , правові наслідки якого врегульовані ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно...Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, у даному випадку наявні всі об'єктивні умови виникнення зобов'язання за ст. 1212 ЦК України, оскільки відповідач ОСОБА_3 отримала за рахунок позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000,00 доларів США без достатньої на це правової підстави, а тому фактично отримані кошти підлягають поверненню.
Згідно з п. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню лише безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Проте, сплачені позивачем ОСОБА_1 кошти не є за своєю юридичною природою коштами, що можна віднести до переліку, визначеному у приведеній вище нормі, оскільки вони сплачені в якості завдатку в переддоговірних відносинах, які фактично не склалися (а.с. 11, 71).
Тому, не могла у подальшому відпасти правова підстава для передачі завдатку за наслідками договірних правовідносин, які на день виплати взагалі не склалися.
Позивач ОСОБА_1 робила спробу у подальшому повернути без правових підстав виплачені відповідачу ОСОБА_3 кошти у вищезазначеному розмірі (лист від 10.01.2022 року, копія а.с. 14-16).
Проте, відповідач ОСОБА_3 ухиляється від повернення цих коштів на користь позивача ОСОБА_1 у добровільному порядку, тому останні мали бути стягнуті судом першої інстанції у цій справі за рішенням суду.
Оскільки, підстави, передбачені ст. 1215 ЦК України, для відмови судом у стягненні останніх у цій справі за рішенням суду відсутні.
Не змінює фактичних обставин цієї справи, встановлених апеляційним судом, та висновків апеляційного суду про можливість та необхідність застосування у цій справі до правовідносин сторін саме ст. 1212 ЦК України дописка ОСОБА_3 у вищезазначеній розписці, яка також є нікчемною в силу вимог закону (ст. 811 ЦК України - договір оренди житла з викупом підлягає нотаріальному посвідченню) про те, що «…У випадку будь-якої життєвої ситуації призведеної до відмови від покупки житлової площі зі сторони ОСОБА_1 або її родичів, виплачена сума у розмірі 2000 доларів США не повертається. Грошові кошти будуть залишені в розпорядженні ОСОБА_3 або її родичів в якості оплати за оренду житла (так як під час проживання, в період травень 2020 року - вересень 2021 року, оренда житлової площі не сплачувалась)..».
Крім того, відповідачем ОСОБА_3 у цій справі будь-яких зустрічних позовних вимог не заявляла.
А при нікчемному в силу вимог закону вищезазначеного договору сторін у вигляді вищезазначеної розписки відповідача, для правильності вирішення цієї справи судом не має значення взагалі, з вини кого саме не складися договірні відносини сторін.
В силу вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 367 ч. 6 ЦПК України).
Позивач у цій справі на підставі ст. 1212 ЦК України просила стягнути з відповідача на її користь 2000,00 доларів США з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти долар США згідно даних НБУ станом на 04.02.2022 року у розмірі 56540,20 грн. (а.с. 4) (розрахунок: 2000,00 доларів США * 28,2701 (офіційні курси валю НБУ за лютий 2022 року - а.с. 87) = 56540,20 грн.), що узгоджується із вимогами ст. 192 ЦК України.
У подальшому позивач у цій справі своїх вищезазначених позовних вимог у цій справі не уточнювала і не змінювала.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.
За таких обставин, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі слід задовольнити, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2022 року у цій справі слід скасувати; ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 56540,20 грн.
Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч. 1, 10, 13 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги позивача у цій справі при вищевикладених обставинах, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 2481,00 грн. (розрахунок: судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції у розмірі 992,40 грн. (а.с. 7) + судовий збір за апеляційну скаргу 1488,60 грн. (а.с. 54).
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу
Апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 користувалась послугами адвоката Немченко М.В. у цій справі, що підтверджується ордером від 16.11.2021 року (а.с.18), ордером від 01.01.2023 року (а.с. 56), договором про надання правової допомоги №56 від 16 листопада 2021 року, укладеним між адвокатом Немченко М.В. та Петровою Т.В. (а.с. 17), договором про надання правової допомоги № 01 від 01 січня 2023 року, укладеним між адвокатом Немченко М.В. та Петровою Т.В. (а.с. 55), за змістом позовної заяви (а.с. 6) попередній (орієнтовний) розмір витрат позивача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу становить 7000,00 грн. (а.с. 6).
ЦПК України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката, а також не встановлено форму такого документу. Адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (довідку тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Останнє узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.04.2020 року у справі №727/4597/19, який є обов'язковим доля врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.
Проте, позивачем ОСОБА_1 та її представником у матеріали цієї справи не надано взагалі будь-яких доказів саме понесення позивачем будь-якого розміру витрат на професійну правничу допомогу у цій справі (підписаний без зауважень між позивачем та адвокатом акт про виконання будь-яких робіт на будь-яку суму у цій справі, квитанція про оплату позивачем послуг адвоката у цій справі тощо).
Оскільки, хоча:
- за змістом позовної заяви (а.с. 4) позивач зазначала, що «…Згідно із актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги №56 від 04.02.2022 року з адвокатом Немченко М.В. виконані роботи на загальну суму 4000,00 грн., а саме: надання усної консультації з вивченням документів, підготовка та направлення листа щодо надання копій документів, необхідних для укладення договору купівлі - продажу нерухомого майна, позовної заяви про стягнення безпідставно набутих грошових коштів. Грошові кошти у сумі 4000,00 грн. були сплачені замовником (позивачем) у повному обсязі, що підтверджується квитанцією № 56 від 04.02.2022 року (копія квитанції додається)…»,
- у додатках до позовної заяви п. 9 також зазначено (а.с.6) копія договору про надання правової допомоги № 56 від 16.11.2021 року, квитанції до прибуткового касового ордеру №56 від 04.02.2022 року на 1 - му аркуші…».
Проте, у матеріалах цієї справи вказані копії акту та квитанції відсутні, як й у порушення Інструкції з діловодства відсутній відповідний акт суду першої інстанції про їх відсутність при розкритті конверту канцелярією суду (а.с. 20).
Однак, враховуючи відсутність у матеріалах цієї справи також опису документів позивача, надісланих в конверті (т.с. 20) на адресу суду першої інстанції у цій справі з відміткою відповідного поштового відділення про їх наявність у конверті, апеляційний суд виходить саме із відсутності копій цього акту та квитанції у матеріалах цієї справи.
За таких обставин, в апеляційного суду відсутні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 у цій справі на підставі ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України будь-якого розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, взагалі та у тому числі пропорційно до розміру задоволених позовних вимога позивача у цій справі.
Щодо стягнення будь-якого розміру судових витрат позивача на професійну правничу допомогу при розгляді цієї справи апеляційним судом , то позивач в апеляційній скарзі чи окремо не заявляла про останні в апеляційному суді, будь-яких доказів останнього апеляційному суду не надавала.
Тому, питання про будь-які витрати позивача на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом цієї справи апеляційним судом, не могло розглядатись і не розглядалось судом апеляційним судом у цій справі взагалі.
Керуючись ст. ст. 7, 12, 81-82, 89, 133, 137, 141, 367, 369, 371-372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2022 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошові кошти у розмірі 56540,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 2481,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 28.04.2023 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.