Справа № 462/3183/23
02 травня 2023 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., вивчивши матеріали скарги ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою в якій просив поновити термін на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 761469585 від 06.09.2022; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення РАП № 761469585 від 06.09.2022; звільнити від сплати судового збору, як пенсіонера на підставі ч. 5 ст. 242 КАСУ; судові витрати покласти на департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.
Оглянувши матеріали поданої скарги, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно із ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Право оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення передбачено ст. 288 КУпАП, відповідно до п. 4 ч. 1 вказаної статті постанову інспектора з паркування про накладення адміністративного стягнення (частини перша, третя та шоста статті 122, частини перша, друга та восьма статті 152-1 цього Кодексу) - в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Частиною 2 ст. 7 КАС України передбачено, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Виходячи зі змісту прохальної частини скарги ОСОБА_1 , вбачається, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку позовного провадження, а тому позивачу необхідно звернутися до суду саме з позовною заявою (адміністративним позовом).
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 171 КАС, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України.
Відповідно до ч. 2 статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України.
Відповідно до п. 5, 6, 7, 8, 9, 11 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються:
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Всупереч вказаних вимог чинного законодавства, позивачем не розкрито змісту, в чому саме полягає незаконність дій працівників поліції, не вказано чому позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення та не долучено доказів, що підтверджують вказані обставини; не зазначено відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору та відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; не вказано інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; не обґрунтовано порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача, а також відсутнє письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Крім того, положеннями ч. 3 ст. 161 КАС України передбачено, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (ч. 8 ст. 160 КАС України).
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить звільнити його від сплати судового збору як пенсіонера на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України. Однак положення вказаної норми не регулюють порядок та підстави звільнення позивача від сплати судового збору, а стосуються законності та обґрунтованості судового рішення. Також, позивачем долучено до матеріалів справи копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 встановлено вид пенсії за віком.
Суд звертає увагу, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено пільги щодо сплати судового збору. Аналіз вказаних норм вказує на те, що вказана обставина не є підставою для звільнення від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.
Відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» особи, які оскаржують постанову у справі про адміністративне правопорушення, не віднесені до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.
У постанові від 18.03.2020 року (провадження № 11-1287апп18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13.12.2016 року (провадження № 21-1410а16) про те, що у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права вказала, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України № 3674-VІ «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Таким чином, судовий збір за подання до суду позовної заяви про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 грн. 80 коп.
Так, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп. за подання позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення або долучити документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Крім того, частиною 6 ст. 161 КАС України передбачено, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, проте ним не долучено жодних доказів поважності причин його пропуску, в той час як позивач обмежився лише формальним висловом без жодної конкретизації та обґрунтування причин пропуску строку.
Згідно із ч. 2 статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, то таку, відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, слід залишити без руху і надати позивачу строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали, для усунення вказаних недоліків позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 241-243, 248, 256 КАС України, суд -
постановив:
Скаргу ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без руху.
Надати позивачу строк п'ять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених в її мотивувальній частині.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог суду позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.Д. Іванюк