Справа № 333/3462/22
Провадження № 3/333/89/23
Іменем України
13 березня 2023 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Кулик Вікторія Борисівна, за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її представника - адвоката Астаф'єва Г.В., інспектора Ляшевського Б.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 143154 від 17.07.2022 року, 17.07.2022 року, о 11 год. 13 хв., на пр. Соборний, буд. 8, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «ЗАЗ 11027», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, млява мова,порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від керування відсторонений шляхом паркування автомобіля згідно з Правилами дорожнього руху України.
До суду справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 надійшла 17.08.2022 року.
Розгляд вказаної справи суддя призначав на 20.09.2022 року, 01.12.2022 року, 25.01.2022 року та на 13.03.2023 року. Декілька разів справу було відкладено у зв'язку з неявкою ОСОБА_1 та з викликом інспектора Ляшевського Б.В.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, надані працівниками поліції (протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 143154 від 17.07.2022 року, довідку бази даних «Адмінпрактика», направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.07.2022 року, рапорт інспектора УПП в Запорізькій області лейтенанта поліції Тимошенко О., диск з відеозаписом), суддя дійшов до такого.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).
Зважаючи на характер та суворість адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважаю, що провадження відносно ОСОБА_1 у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є кримінальним. Відповідно, воно підпадає під визначення «кримінальної процедури» у розумінні статті 4 Протоколу № 7 вказаної Конвенції.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», - визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується із практикою та позицією ЄСПЛ.
Процес притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, регулюється нормами: Кодексу України про адміністративні правопорушення; Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735); Порядком направлення водії транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок); Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Пунктами 6 та 7 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 1452/735 передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів та лікарем закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Згідно з п.п. 9, 12 Розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції № 1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п.п. 2-4 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), а також: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно з п. 13 Порядку лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Аналогічна норма міститься і у Розділі III «Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів» Інструкції № 1452/735.
Відповідно до положень ст. 266 КУпАП перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Таким чином, законодавець чітко передбачив, що у разі відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №143154 від 17.07.2022 року, водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Водночас, вказаний факт на думку судді не підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами.
Під час дослідження відеозапису встановлено, що інспектор повідомив, що ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння та запропонував пройти тест, на що останній погодився, проте відеозапис переривається і наступне відео, де інспектор вже пропонує їхати на огляд до медичного закладу, так як ОСОБА_1 знаходиться у стані наркотичного сп'яніння. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що не заперечує пройти медичний огляд, але не може зараз це зробити, так як йому необхідно рухатися за службовою необхідністю, усунути наслідки ракетного обстрілу в району заводу «Мотор Січ». При цьому, на відеозаписі взагалі не видно присутність свідків, які повинні були фактично засвідчити відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, у т.ч. і у медичному закладі. Акт огляду на стан сп'яніння взагалі не складено. Переглядом відеозапису встановлено, що поліцейським автоматично було названо водію декілька ознак наркотичного сп'яніння, при цьому не було зафіксовано порядок перевірки виявлених ознак наркотичного сп'яніння, зокрема перевірки реакції його зіниць очей на світло, огляд його рук. З відеозапису чітко видно, що у водія відсутнє тремтіння пальців рук, поведінка адекватна, мова зрозуміла, чітка, рухи тіла теж адекватні. Відеозаписом не зафіксовано і відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці, роз'яснення йому його процесуальних прав та суті його правопорушення.
У суді ОСОБА_1 пояснив, що 17.07.2022 року, приблизно о 11 годині, він керував автомобілем ЗАЗ 11027, та рухався за службовою необхідністю, оскільки необхідно було усунути наслідки ракетного обстрілу в районі заводу «Мотор-Січ». В районі залізничного вокзалу його автомобіль зупинив екіпаж патрульної поліції. Ніяких підстав для зупинки його автомобіля не пояснили. Перевірили документи. Після цього стали стверджувати, що він знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, так як від нього вони нібито почули запах алкоголю. Вони запропонували пройти перевірку на алкотестері. Так як, ОСОБА_2 не вживав алкогольні напої без коливань погодився на перевірку. Однак, у поліцейських не було при собі алкотестеру. В зв'язку з цим, поліцейські стали стверджувати, що він знаходиться в стані наркотичного сп'яніння. Співробітники поліції сказали, що необхідно слідувати до лікарні для аналізу. В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 терміново було необхідно їхати на роботу, він відмовився від поїздки до лікарні. Поліцейський склав протокол про відмову, який підписав ОСОБА_3 . Крім того, йому пояснили, що він може протягом двох годин пройти самостійно експертизу, склали та надали йому направлення. Від керування, автомобілем його не відстороняли. В їх присутності він сів у свій автомобіль та продовжив рух. Приблизно через годину він прибув до наркологічного диспансеру, там була черга, перед ним були декілька військових. Спочатку в зв'язку з повітряною тривогою прийом лікарем не проводився. О 13 год. 50 хв. він був оглянутий лікарем, аналіз був негативний. Лікар оформив висновок та надав йому копію. Він не погоджується з адміністративним протоколом і просить суд закрити відносно нього адміністративну справу.
Захисник Астаф'єв Г.В. підтримав свого довірителя, суду зазначив, що
відеозаписом не зафіксовано відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці, роз'яснення йому його процесуальних прав та суті його правопорушення. Також поліцейськими було порушено п. 10 розділу 2 Інструкції, оскільки ними не було складено акт огляду на стан сп'яніння, який мав бути складений у двох примірниках, один з яких мав бути вручений водію. Крім цього, як встановлено матеріалами справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Тобто із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17. За таких обставин вважав, що працівником патрульної поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були грубо порушенні вимоги КУпАП та Інструкції.
Допитаний у суді інспектор Ляшевський Б.В. суду зазначив, що точно усіх обставин він не пам'ятає, так як це було дуже давно. 17.07.2022 року було зупинено автомобіль «ЗАЗ 11027», державний номерний знак НОМЕР_1 , причину зупинки він не може згадати. Спочатку була підозра, що ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, так як почули запах алкоголю, згодом зрозуміли, що є підозра на наркотичне сп'яніння, тому і запропонували поїхати до медичного закладу. ОСОБА_1 відмовився, йому роз'яснили його право самостійно пройти обстеження і дали відповідне направлення.
17.07.2022 року о 13 год. 50 хв. ОСОБА_2 пройшов огляд лікарем на стан наркотичного сп'яніння в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради. За результатами огляду ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_2 не встановлено, про що було складено висновок.
Таким чином, фактично у судовому засіданні встановлено факт порушення порядку процедури огляду на стан сп'яніння у ОСОБА_1 як водія транспортного засобу.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презумпцій. Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011).
Виходячи з практики розгляду Європейським судом з прав людини справ проти України, який вже розглядав подібні питання, які стали прецедентними рішеннями, стосовно проваджень про адміністративні правопорушення і визнавав, що з огляду на суворість передбачених покарань за правопорушення, що не є незначними (у справах «Гурепка проти України», «Корнєв і Карпенко проти України», «Надточий проти України») такі адміністративні провадження слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», - визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
У даному випадку дані протоколу про адміністративне правопорушення суперечать даним, встановленим під час судового розгляду, а саме: що був зафіксований факт відмови від огляду і взагалі сам стан сп'яніння.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, суддя вважає, що у цій справі відсутні належні, достатні і допустимі докази, а також поза розумним сумнівом, оцінивши які, можливо було б дійти до безсумнівного висновку щодо винуватості ОСОБА_1 .
Враховуючи, що докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі, зокрема, відсутності складу адміністративного правопорушення, тому, на думку судді, необхідно провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Керуючись ст. ст. 130, 245, 247, 251, 252, 266, 280 КУпАП, суддя, -
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правовідносини протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Вікторія Борисівна Кулик