Справа №333/1374/22
Провадження №3/333/10/23
Іменем України
07 березня 2023 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Холод Р.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №188764 від 21.03.2022 року, ОСОБА_1 21.03.2022 року, о 15 год. 50 хв., у м. Запоріжжя біля буд.№41 по вул. Космічній керував транспортним засобом «ЗАЗ 110216», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння а саме: порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці; розширені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовився під час відеозйомки. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонений шляхом евакуації транспортного засобу, про повторність попереджений, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
07.04.2022 року справа відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП з Управління патрульної поліції Запорізької області надійшла до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
У судові засідання, призначені на 28.04.2022 року, 05.07.2022 року, 31.08.2022 року, 27.09.2022 року, 02.11.2022 року, 17.12.2022 року, 27.01.2023 року та 07.03.2023 року ОСОБА_1 не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином повідомлявся у встановленому законом порядку.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд направляв ОСОБА_1 повістки на адресу, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення ( АДРЕСА_1 ). Судові повістки на судові засіданні, призначені 05.07.2022 року, 02.11.2022 року, 17.12.2022 року, 27.01.2023 року та 07.03.2023 року повернулися із зазначенням «Адресат відсутній за вказаною адресою». Судові повістку на судове засідання, призначене на 31.08.2022 року ОСОБА_1 отримав особисто, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №188764 від 21.03.2022 року ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про складення відносно нього вказаного протоколу та попереджений про розгляд справи у Комунарському районному суді м. Запоріжжя.
Таким чином, ОСОБА_1 достеменно знав про наявність стосовно нього в суді справи про адміністративне правопорушення, але особисто не доклав зусиль для дізнання про дату судового розгляду.
Оцінюючи вказані обставини, поведінку ОСОБА_1 , суддя дійшов до висновку, що останній зловживає своїми правами, а його неявка у судові засідання без поважних причин свідчить про затягування розгляду справи і впливає на розумні строки розгляду справи, тому було прийнято рішення про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
Під час прийняття вказаного рішення суддя також враховував положення ч.2 ст.268 КУпАП, відповідно до яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП не є обов'язковою.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , дослідивши матеріали вказаної справи, суддя дійшов до такого.
До суду дана адміністративна справа відносно ОСОБА_1 надійшла за скоєння останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП. Водночас, диспозицією ч.2 ст.130 КУпАП, встановлена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою ст. 130 КУпАП.
Згідно з положеннями ст.6 ч.1 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Спираючись на ці положення, а також на практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях від 09.06.2011 р. по справі «Лучанінова проти України», від 30.05.2013 р. по справі «Малофєєва проти Росії», від 20.09.2016 р. по справі «Карелін проти Росії», суддя приходить до переконання, що як і у кримінальному провадженні, так і у справі про адміністративне правопорушення, суддя, зберігаючи принцип неупередженості і безсторонності судового розгляду, не вправі самостійно, на шкоду особі змінювати формулювання правопорушення, викладене в протоколі про адміністративне правопорушення. Вказане формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
В порушення вимог ст.256 КУпАП у протоколі серії ААБ №188764 від 21.03.2022 року про вчинення адміністративного правопорушення (при викладенні суті адміністративного правопорушення) працівниками поліції не зазначено, що ОСОБА_1 , є особою, яка повторно протягом року вчинила будь-яке з порушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.
Вважаю, що порушення, допущене працівником поліції під час складання вказаного протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , має важливе значення в контексті реалізації права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, за вказаних обставин у судді відсутні підстави розглядати дану справу за ч.2 ст.130 КУпАП. Водночас, вважаю за можливе розглянути справу за ч.1 ст.130 КУпАП, так як в такому випадку не буде погіршено становище особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і саме за вказаною частиною ст.130 КУпАП сформульована суть адміністративних правопорушень у відповідних протоколах.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Зважаючи на характер та суворість адміністративного стягнення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд вважає, що провадження відносно ОСОБА_1 у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є кримінальним. Відповідно, воно підпадає під визначення «кримінальної процедури» у розумінні статті 4 Протоколу № 7 вказаної Конвенції.
Процес притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, регулюється нормами: Кодексу України про адміністративні правопорушення; Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі Інструкція № 1452/735); Порядком направлення водії транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103 (далі Порядок); Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395 (далі Інструкція №1395); ЗУ «Про Національну поліцію».
Пунктом п.2.5 Правил Дорожнього руху України, передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Згідно п.п.9, 12 Розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції № 1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п.8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №188764 від 21.03.2022 року, працівники поліції долучили:
- рапорт інспектора УПП, згідно якого 21.03.2022 року відносно ОСОБА_1 було складено протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.03.2022 року (час направлення: 15 год. 55 хв.), згідно з якими огляд не проводився у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду. Підставою для проведення огляду став факт встановлення у ОСОБА_1 ознак сп'яніння: порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці; розширені зіниці очей, що не реагують на світло;
- акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 21.03.2022 року, згідно якого було тимчасово вилучено транспортний засіб «ЗАЗ 110216», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- довідку з УПП про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія;
- відеозапис з відеофайлом «IMG_3069».
У протоколі про адміністративне правопорушення і в акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу було вказано, що відеозйомка здійснювалася на «Iphone 7plus», тобто не на нагрудну камеру працівників поліції.
При дослідженні вказаного відеозапису під час судового розгляду було встановлено, що він лише фіксує факт поміщення транспортного засобу «ЗАЗ 110216», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (час відео файлу 1 хв.20 сек.) на евакуатор.
Інші записи, які б засвідчували факт керування зазначеним автомобілем ОСОБА_1 , пропонування поліцейськими останньому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі та відмова від цього, відсутні.
Відповідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Законодавець чітко визначив участь свідків у процесі огляду на стан сп'яніння лише за відсутності технічної можливості, тобто присутність свідків є необхідною лише, якщо не має можливості застосування технічних засобів відеозапису. Проте, така можливість у даному випадку не була реалізована працівниками поліції.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презумпцій.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, суддя вважає, що в цій справі відсутні належні, достатні і допустимі докази, а також поза розумним сумнівом, оцінивши які, можливо було б дійти до безсумнівного висновку щодо винуватості ОСОБА_1 .
Враховуючи, що докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому на думку суду, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно з п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі, зокрема, відсутності складу адміністративного правопорушення, тому, вважаю за необхідне провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Керуючись ст.ст. 130, 245, 247, 251, 252, 266, 280 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Р.С. Холод