Справа № 333/3189/23
Провадження № 1-кс/333/1378/23
30 квітня 2023 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого СВ відділу поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання слідчого СВ відділу поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_7 про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023082040000525, відомості про яке внесені до ЄРДР 05.04.2023 року та додані до нього матеріали, -
30.04.2023 року СВ відділу поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_7 звернулася до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023082040000525, відомості про яке внесені до ЄРДР 05.04.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.1 ст.263 КК України відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився у м. Запоріжжі, громадянина України, розлученого, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого.
Своє клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий обґрунтував таким.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлену для слідства дату та час, але не пізніше 08 год. 00 хв. 04 квітня 2023 року, ОСОБА_5 разом з невстановленою під час досудового розслідування особою, маючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, з корисливих мотивів та заздалегідь розробленим планом, завчасно розподіливши ролі, перебуваючи поблизу будинку № 18 по вулиці Північнокільцева у місті Запоріжжя, підійшли до транспортного засобу марки «Opel» моделі «Astra» у кузові чорного кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який належить ОСОБА_8 та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, переконавшись, що їх дії залишаються ніким не помітними, за допомогою невстановленого в ході досудового розслідування предмету, відчинили замок водійських дверей зазначеного автомобіля, після чого проникли до салону автомобіля, привели у дію двигун, отримавши можливість керувати автомобілем покинули на ньому місце вчинення злочину. Своїми діями ОСОБА_5 разом з невстановленою в ході досудового розслідування особою, спричинили потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 227 000 грн.
Крім цього, у невстановлену слідством точну дату, але не пізніше 28.04.2023 року, ОСОБА_5 , маючи прямий умисел на незаконне придбання та носіння бойових припасів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, шляхом одержання в подарунок від невстановленої у ході досудового розслідування особи 2 предмета, схожих на бойові гранати та предмет схожий на підривич УДЗ, тим самим незаконно їх придбав та в порушення п. 1 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-ХІІ (зі змінами) пересуваючись по території м. Запоріжжя переніс їх до місця мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 та у порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, тобто без передбаченого законом дозволу, почав зберігати вказані предмети за місцем мешкання, без передбаченого законом дозволу до моменту їх вилучення.
Так, 28.04.2023 в період часу з 14 год. 45 хв. по 18 год. 22 хв., в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 в кімнаті будинку виявлено: предмет схожий на бойовий підривач УДЗ з маркуванням « НОМЕР_2 », що відповідно до довідки категорії вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 28.04.2023 належить до категорії «небезпечно», предмет, схожий на бойовий корпус ручної гранати РГН з маркуванням «РГН 254-44-89», що відповідно до довідки категорії вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 28.04.2023 належить до категорії «обмежено небезпечно» та предмет схожий на ручну бойову гранату з маркуванням РДГ-55Б, що відповідно до довідки категорії вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 28.04.2023 належить до категорії «небезпечно».
Таким чином, ОСОБА_5 за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене за попередньою змовою групою осіб) та ч.1 ст.263 КК України (незаконне придбання, зберігання, боєприпасів без передбаченого законом дозволу).
28 квітня 2023 року слідчим слідчого відділення відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області було затримано ОСОБА_5 в порядку ст.208 КПК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень (злочинів), підтверджується повною мірою зібраними у ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.
На думку слідчого згідно вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з метою ухилення від суворого покарання, яке може йому загрожувати у разі визнання його винним, у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Підозрюваний усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і наступного покарання у вигляді позбавлення волі, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі;
- вчинити інше кримінальне правопорушення з урахуванням отриманих характеристик на ОСОБА_5 , а саме специфіку вчинення злочину, а також те, що ОСОБА_5 не має постійного джерела доходу, і те, що раніше притягався до відповідальності за вчинення корисливих злочинів, що характеризує його як особу схильну до скоєння кримінальних правопорушень та вказує на стійку антисоціальну поведінку.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:
- запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та застави не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 з огляду на його антисоціальну поведінку;
- при домашнього арешту підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи встановлені ризики, характер інкримінованого злочину та відомості про особу підозрюваного, відсутні гарантії виконання підозрюваним умов зазначеного запобіжного заходу у добровільному порядку, без наявності певних обмежень;
- особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні та під час досудового розслідування, слідчому представлені не були.
За таких обставин, на думку слідчого, до ОСОБА_5 необхідно обрати такий запобіжний захід як тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 повністю підтримала клопотання слідчого та просила його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, зазначивши, що у нього мається на утриманні двоє неповнолітніх дітей, які на цей час з колишньою дружиною перебувають за кордоном, але він їм допомагає. Також, він має матір, бабцю та рідну сестру, які після початку війни також виїхали за кордон. Батько у нього помер у квітні 2022 року. Він зареєстрований по АДРЕСА_3 , але фактично там не мешкає. Останнім часом постійно мешкає у будинку своєї бабусі за адресою: АДРЕСА_2 . Раніше він притягався до кримінальної відповідальності у 2018 році за ч.1 ст.309 КК України, але згідно вироку сплатив штраф, тому є особу раніше не судимою. За таких обставин вважає, що до нього можливо застосувати домашній арешт за вказаною адресою.
Йому повідомили про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289 та ч.1 ст.263 КК України. Свою вину він визнає. Дійсно, ввечері 03.04.2023 року йому зателефонував його знайомий ОСОБА_9 , який попрохав приїхати до одного з будинків по вул. Північнокільцевій у м. Запоріжжі, що він і зробив. З аналогічною пропозицією ОСОБА_9 звернувся і до ОСОБА_10 , який теж до них приєднався. ОСОБА_9 їм повідомив, що біля однієї з лавочок знайшов ключі від автомобіля і коли нажав на кнопку сигналізації, то побачив, що зреагував транспортний засіб «Opel Astra», який знаходився поруч. У подальшому, вони вирішили, що ОСОБА_10 відкриє вказаний автомобіль, сяде за кермо та перегоне його до нього додому на вул. Культурну. Він з ОСОБА_9 пішов до себе додому, а ОСОБА_10 пізніше приїхав на автомобілі «Opel Astra». Викрадений автомобіль поставили до нього в гараж, попередньо хтось з хлопців зняв державні номерні знаки, а він зняв акумулятор та віддав його ОСОБА_10 , так як у останнього у користуванні був автомобіль. Приблизно через п'ять днів, він повідомив, що йому не подобається, що викрадений автомобіль знаходиться у нього в гаражі, тому транспортний засіб викотили з гаражу та залишили поряд з його будинком на вул. Культурній. Що у подальшому, планували робити з викраденим автомобілем ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , він не знає.
Крім того, дійсно під час обшуку в його будинку АДРЕСА_2 працівники поліції знайшли два корпуси гранати та підривач до них. Вказані речі залишив у нього військовий, який проживав у нього вдома декілька днів. Після того, як військовий поїхав та залишив у нього військову форму та вказані корпуси від гранат, він їх склав у мішок та зберігав не надаючи цьому жодного значення. Коли впускав до себе додому військового, то у останнього питав документи, але на цей час його прізвище згадати вже не може.
Захисник ОСОБА_6 також заперечувала проти задоволення клопотання слідчого, зазначивши, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, які є підставою для застосування до останнього іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Крім того, підозрюваний раніше не судимий, до початку війни працював неофіційно будівельником. Вважає, що домашній арешт для ОСОБА_5 буде дієвим запобіжним заходом. Просила звернути увагу на той факт, що фактично ОСОБА_5 пасивно себе поводив під час здійснення кримінальних правопорушень, зазначених у клопотанні слідчого.
Вислухавши доводи прокурора та захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши матеріали кримінального провадженні, додані до клопотання слідчого, в їх сукупності, суд дійшов до такого.
У судовому засіданні встановлено, що 05.04.2023 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.1 ст.289 КК України за фактом незаконного заволодіння автомобілем «Opel Astra», що належить потерпілому ОСОБА_8 (кримінальне провадження № 12023082040000525).
12.04.2023 року ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя було надано дозвіл на проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_5 : АДРЕСА_2 .
28.04.2023 року під час обшуку домоволодіння за вказаною адресою було виявлено та вилучено: предмет схожий на бойовий підривач УДЗ з маркуванням «УДЗ 334-15-89», що відповідно до довідки категорії вибухонебезпечності належить до категорії «небезпечно», предмет, схожий на бойовий корпус ручної гранати РГН з маркуванням «РГН 254-44-89», що відповідно до довідки категорії вибухонебезпечності належить до категорії «обмежено небезпечно» та предмет схожий на ручну бойову гранату з маркуванням РДГ-55Б, що відповідно до довідки категорії вибухонебезпечності належить до категорії «небезпечно».
28.04.2023 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.1 ст.263 КК України за фактом вилучення за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 предметів, схожих на корпуса гранат та підривач (кримінальне провадження № 12023082040000671).
28.04.2023 року у порядку ст.208 КПК України був затриманий ОСОБА_5 у період часу з 21 год. 36 хв. до 21 год. 48 хв.
29.04.2023 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.2 ст.289 КК України за фактом незаконного заволодіння автомобілем «Opel Astra», що належить потерпілому ОСОБА_8 (кримінальне провадження № 12023082040000525).
29.04.2023 року постановою прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_11 прийнято постанову про об'єднання кримінальних проваджень № 12023082040000525 та № 12023082040000671 в одне провадження з єдиним номером №12023082040000525.
29.04.2023 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289 КК України та ч.1 ст.263 КК України.
Під час пояснень підозрюваний ОСОБА_5 повідомив, що його затримали працівники поліції 28.04.2023 року, приблизно о 21-00 год. на квартирі його друзів у Заводському районі м. Запоріжжя, куди він приїхав ще 27.04.2023 року і там ночував. Участі під час проведення обшуку за місцем його проживання, не брав, так як знаходився у вказаних друзів. Враховуючи пояснення підозрюваного, вважаю, що 21-00 год. 28.04.2023 року - це час і є моментом затримання ОСОБА_5 у розумінні ст.209 КПК України.
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, погоджене із прокурором - прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_11 , який є старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні №12023082040000525.
Копію вказаного клопотання та доданих до нього матеріалів захисник та підозрюваний ОСОБА_5 отримали о 14 год. 40 хв. 29.04.2023 року.
До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Вважаю, що прокурором у судовому засіданні доведено, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289 та ч.1 ст.263 КК України. На думку слідчого судді, зазначене підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який пояснив, що у нього у власності є автомобіль «Opel Astra» НОМЕР_3 , чорного кольору, який він придбав у 2020 році, за 6000 доларів США, еквівалент 220 000 грн. На цей час дружина керує вказаним автомобілем, який вона 03.04.2023 року, приблизно 22.00 год. припаркувала біля будинку, де вони проживають за адерсою: АДРЕСА_4 . 04.04.2023 року вранці він виявив, що відсутній його транспортний засіб на тому місці, де його залишила дружина. Вдома він не знайшов ключів від автомобіля і вважає, що вони могли у нього випасти біля лавочки під'їзду будинку, де проживають коли він там увечері сидів, вигулюючи собаку;
- даними, отриманими під час проведення огляду місця події від 22 квітня 2023 року, за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого було вилучено транспортний засіб марки «Opel» моделі «Astra» у кузові чорного кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер « НОМЕР_1 »;
- даними, отриманими під час проведення обшуку від 28.04.2023 за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , де було виявлено і вилучено: предмет схожий на бойовий підривач УДЗ з маркуванням « НОМЕР_2 », що відповідно до довідки категорії вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 28.04.2023 належить до категорії «небезпечно»; предмет, схожий на бойовий корпус ручної гранати РГН з маркуванням «РГН 254-44-89», що відповідно до довідки категорії вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 28.04.2023 належить до категорії «обмежено небезпечно»; предмет схожий на ручну бойову гранату з маркуванням РДГ-55Б, що відповідно до довідки категорії вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 28.04.2023 належить до категорії «небезпечно»;
- даними довідками про категорія вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 28.04.2023 року;
- речовими доказами, вилученими під час проведення огляду місця події та обушку та іншими доказами по кримінальному провадженню.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Прокурор в обґрунтування клопотання слідчого під час судового засідання, на думку слідчого судді, довів наявність фактів та інформації, зміст яких переконав суд у тому, що підозрюваний ОСОБА_5 міг вчинити кримінальні правопорушення, зазначені у клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу.
Тобто, на даному етапі кримінального провадження підозра відносно ОСОБА_5 є цілком обґрунтована. Доводи захисника та ОСОБА_5 , заявлені на захист прав та інтересів останнього про фактичну пасивну участь у скоєнні вказаних злочинів, обов'язково будуть перевірятися в ході досудового розслідування даного кримінального провадження та судового розгляду у встановленому законом порядку.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 слідчим суддею враховується тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289 та ч.1 ст.263 КК України (санкція зазначених статей передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 8 років та від 3 до 7 років позбавлення волі, відповідно).
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжких злочинів та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказані злочини, є однім з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому слідчий суддя вважає, що тяжкість злочинів, у яких підозрюють ОСОБА_5 не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Слідчий суддя також враховує, що ОСОБА_5 раніше не судимий, розлучений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, постійне місце мешкання та реєстрації. Підозрюваний не працює з початку повномасштабної війни, тобто на даний час у нього відсутні будь-які джерела доходів.
Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідчий суддя враховує дані про особу ОСОБА_5 та щодо наявності у нього соціальних зв'язків, постійного місця проживання, однак ці обставини не спростовують висновки суду про можливе продовження підозрюваним кримінального правопорушення, а наявність у останнього на утриманні двох неповнолітніх дітей, вважаю, не є тим дієвим запобіжником, який би мав утримати його від продовження кримінальних правопорушень, в яких він підозрюється.
Крім того, враховую, що розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), суворість та невідворотність покарання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Отже, слідчий суддя при аналізі пояснень учасників судового засідання, доказів у кримінальному провадженні, даних, що характеризують підозрюваного, дійшов до висновку, що існують ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органу досудового розслідування та суду, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження у тому, в якому підозрюється. Вказані ризики, на думку слідчого судді є досить вагомим у даному випадку, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та застосувати до останнього вказаний запобіжний захід.
Необхідність застосування такого запобіжного заходу до підозрюваного, що обмежує його особисту недоторканість, не буде суперечити нормі ст.5 ч.1 п. «b» Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», за якою особи можуть бути арештовані для виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом та рішенню Європейського суду з прав людини справа «Чанєв проти України» від 09.10.2014 року.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З урахуванням майнового стану підозрюваного (раніше працював та отримував достатню заробітну плату) в даному випадку визначається можливість застосувати розмір застави, передбачений ч.2 ст.182 КПК України, а саме 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З урахуванням вимог ст.7 ЗУ «Про державний бюджет на 2023 рік», ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у сумі 134 200 грн.
У разі внесення вказаної застави на підозрюваного ОСОБА_5 покладаються обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.182 КПК України у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Керуючись, ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196, 206 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ відділу поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023082040000525, відомості про яке внесені до ЄРДР 05.04.2023 року відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням його в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 26.06.2023 року (включно).
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного його затримання - з 21 год. 00 хв. 28.04.2023 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 134 200 (сто сорок чотири тисячі двісті) грн.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися за межі м. Запоріжжя, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
3) прибувати до слідчого, прокурора, судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, один раз на тиждень у час, визначений вказаною посадовою особою.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику підозрюваного, а також надіслати начальникам ІТТ №1 ГУНП в Запорізькій області та ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.
Повний текст ухвали складено 01.05.2023 року.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1