Справа № 333/1101/22
Провадження № 1-кп/333/242/23
21 квітня 2023 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну йому запобіжного заходу у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -
У провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
У судовому засіданні ОСОБА_4 звернувся із письмовим клопотанням про зміну йому запобіжного заходу. Обґрунтовуючи своє клопотання, обвинувачений зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження було встановлено, що він має на утриманні неповнолітню дитину, має сім'ю, яка на цей час залишилася без певних джерел для існування, так як він до затримання працював на будівництві та щомісячно отримував заробітну плату. Крім того, не було досліджено повною мірою, що він є будівником і ця професія дуже важлива після руйнування багатьох міст в Україні. Усі ці обставини дають підстави для застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_5 підтримав клопотання обвинуваченого та просив суд його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 не заперечували проти задоволення клопотання ОСОБА_4 .
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання ОСОБА_4 , зазначивши, що ризики не змінилися, вони продовжують існувати, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Вважає, що на стадії досудового розслідування були зібрані достатні докази, які були досліджені судом і свідчать про винуватість ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_8 . На думку прокурора, інший більш м'який запобіжний захід, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 .
Розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 , вислухавши думки сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, враховуючи таке.
Встановлено, що 25.11.2021 року ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід - тримання під вартою по 23.01.2022 року. У подальшому, ухвалами слідчого судді вказаний запобіжний захід був продовжений по 23.02.2022 року.
Ухвалами Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2022 року, 19.04.2022, 13.06.2022 року, 10.08.2022 року, 05.10.2022 року, 23.11.2022 року, 17.01.2023 року строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 було продовжено по 20.04.2022 року, 18.06.2022 року, 11.08.2022 року, 10.10.2022 року, 14.12.2022 року, 20.01.2023 року та 16.03.2023 року, відповідно.
Прокурор в судовому засіданні, на думку суду, довів наявність фактів, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення відносно обвинуваченого ОСОБА_10 . Крім того, суд, оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, також враховує і показання потерпілого ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , наданих під час судового розгляду цього кримінального провадження до причетності ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, вказаного в обвинувальному акті.
Тобто, на даному етапі судового розгляду, на думку суду, підозра ОСОБА_4 цілком обґрунтована, доводи останнього з приводу недопустимості окремих доказів, які містяться у протоколі затримання, слідчому експерименті, протоколі впізнання, суд буде перевіряти в ході подальшого судового розгляду у встановленому законом порядку та надасть їм оцінку у нарадчій кімнаті під час винесення рішення у даному кримінальному провадженні.
При вирішенні клопотання про заміну запобіжного заходу ОСОБА_4 , суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, у лікарів нарколога та психіатра не перебуває), його майновий стан (офіційно не працює, відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу), соціальні зв'язки (перебуває у цивільному шлюбі; має постійне місце реєстрації та проживання у с. Тахтаулове, Полтавського району, Полтавської області; має на утриманні доньку 2015 року народження, з якою разом не проживає, а також матір, яка потребує сторонньої допомоги).
Також, суд при розгляді клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 враховує також і тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від 4 до 6 років позбавлення волі).
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому суд, вважає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, на цей час відсутні достовірні відомості щодо отримання обвинуваченим ОСОБА_4 щомісячного постійного доходу. Останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення з корисливим мотивом, в якому потерпілий є особою з інвалідністю другої групи. Таким чином, у суду є певні переконання, що ризик продовження злочинної діяльності є очевидним та таким, що може справдитися із великим ступенем вірогідності. Такі висновки ґрунтуються, у першу чергу на відомостях щодо відсутності офіційного та постійного місця роботи обвинуваченого, та, як наслідок, відсутності законних джерел доходу.
Отже, при аналізі пояснень учасників судового засідання, дослідженні матеріалів кримінального провадження, на думку суду, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
В даному випадку, враховуючи особистість обвинуваченого, суд вважає, що ризик вчинити інше кримінальне провадження є настільки вагомим, що домашній арешт та особисте зобов'язання не можуть забезпечити належну поведінку ОСОБА_4 при застосуванні вказаного запобіжного заходу. Осіб, які б виявили бажання бути поручителями, судом не встановлено. Крім того, суд неодноразово у своїх ухвалах про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 визначав альтернативний запобіжний захід у виді застави у мінімальному розмірі (49 620 грн.), але останній не скористався цією можливістю.
За таких обставин, суд вважає за неможливе задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 .
Керуючись ст. ст. 177-183, 201, 372, 395 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну йому запобіжного заходу відмовити.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим, захисникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 24.04.2023 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1