01 травня 2023 року
м. Київ
справа № 640/15255/20
адміністративне провадження № К/9901/8572/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2020 (суддя Аблов Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 (колегія суддів: Костюк Л.О., Бужак Н.П., Кобаля М.І.) у справі № 640/15255/20 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" до Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів,
У липні 2020 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просило:
визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 03.06.2020 №1301/17;
визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 11.06.2020 №1358/17.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ № 1301/7 від 03.06.2020 та наказ №1358/7 від 11.06.2020 прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, оскільки державним реєстратором не виготовлено та не внесено до ЄДР електронну копію документа про сплату адміністративного збору, реєстраційну дію проведено за відсутності згоди інших учасників товариства на відчуження частки, у заяві про державну реєстрацію відсутня інформація про наявність або відсутність кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи та відомостей про нього, відомості, які містяться у заяві про державну реєстрацію не відповідають відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації. Отже, державним реєстратором не було перевірено поданих документів на реєстрацію, в тому числі на предмет розміру частки у статутному капіталі товариства, якою володів кожен з учасників.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021, позов задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідачем належним чином розглянуто подані скарги ОСОБА_1 та не встановлено протиправності проведення оскаржуваної реєстраційної дії. Вказує, що на державного реєстатора покладено обовязок перевірки повноти комплекту поданих документів, що було дотримано.
В касаційній скарзі скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення не відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №396/2550/17, від 30 травня 2018 року у справі №907/1215/15, від 04 вересня 2018 року у справі №826/1934/17 та вважає, що судами попередніх інстанцій розглянуто справу з порушенням предметної юрисдикції.
Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2021 відкрито касаційне провадження на підставі п. 1 частини четвертої ст. 328 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 03.02.2020 за №11521070024000079 державним реєстратором Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Шиндер О.Є. було внесено зміни до відомостей про юридичну особу СТОВ «Україна», що не пов'язані зі змінами в установчих документах», а саме: про зміну складу або інформацію засновників. До переліку засновників юридичної особи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (код ЄДРПОУ 30687673) внесено ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного фонду - 21 896,00 грн.
04.03.2020 до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_1 , зареєстрована 10.03.2020 за № 7576-33-20, відносно скасування реєстраційної дії від 03.02.2020 №11521070024000079 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах», проведеної державним реєстратором Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Шиндер О.Є. щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (код ЄДРПОУ 30687673).
04.03.2020 до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_3 , зареєстрована 10.03.2020 за № 7580-33-20, відносно скасування реєстраційної дії від 03.02.2020 №11521070024000079 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах», проведеної державним реєстратором Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Шиндер О.Є. щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (код ЄДРПОУ 30687673).
Згідно висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 14.05.2020 за результатами розгляду скарги (10 березня 2020 року за № 7576-33-20) рекомендовано відмовити у задоволенні скарги, зважаючи на те, що державним реєстратором Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Шиндер Оксаною Євгеніївною прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
За результатами розгляду скарги № 7576-33-20 Міністерством юстиції України прийнято наказ № 1301/7 від 03.06.2020, яким відповідно до пункту 1 частини шостої, пункту 10 частини восьмої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
За результатами розгляду скарги № 7580-33-20 Міністерством юстиції України прийнято наказ № 1358/7 від 11.06.2020, яким відповідно до пункту 5 частини восьмої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 , оскільки скарга з такого ж питання розглянута та прийнято відповідне рішення.
Не погоджуючись з наказами відповідача, вважаючи їх протиправним та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач фактично не розглянув підстави скарг і послався лише на законність реєстраційної дії, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що до повноважень державного реєстратора входить не лише перевірка комплектності поданих документів, а й перевірку відповідності нормам чинного законодавства, зокрема, щодо відчуження частки статутного капіталу одного з засновників товариства з обмеженою відповідальністю іншим особам.
Суди вказали, що згідно Статуту СТОВ «Україна» (пункти 17.10.1, 17.10.2) учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. При цьому, ОСОБА_2 не був учасником СТОВ «Україна», а відтак такий дозвіл мав бути наданий іншими учасниками товариства, які мали переважне право купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1, 2 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Публічно-правовий спір-спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлено незгодою позивача з наказами Міністерства юстиції України від 03.06.2020 №1301/17 та від 11.06.2020 №1358/17, якими відмовлено в задоволенні скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , де вони просили скасувати реєстраційної дії від 03.02.2020 №11521070024000079 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах».
В свою чергу такі реєстраційні дії стосуються внесення змін до відомостей про юридичну особу, а саме зміна інформації про засновників, включення до їх складу ОСОБА_2 .
Вирішуючи спір, суди надали оцінку установчим документам позивача, правомірності відчуження частки у статутному капіталі засновниками іншій особі.
Відтак у справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує невирішений корпоративний спір, у межах якого повинні бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією зміни керівника юридичної особи та інформації про засновників, тобто позовні вимоги про скасування наказів Міністерства юстиції України є похідними від вимог щодо відновлення порушених корпоративних прав, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача та третіх осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а, від 22.08.2018 у справі № 805/4505/16-а, від 12.06.2019 у справі №344/10480/16-а.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів
З огляду на викладене Верховний Суд вказує, що спір у даній справі не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК.
Покликання судів попередніх інстанцій в спростування доводів відповідача, що вказаний спір не є публічно-правовим, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №910/8424/17 є помилковим, оскільки вона прийнята до прийняття постанов від 29.05.2019 у справі №826/9341/17, від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 04.09.2018 у справі №904/5857/17, від 17.02.2021 №821/669/17, в яких Великою Палатою Верховного Суду висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин.
Також суд не приймає посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 826/9046/16, оскільки в цій справі не існувало корпоративного спору, а предметом позову був наказ щодо дотримання процедури під час реалізації Міністерством юстиції України владних управлінських функцій із забезпечення адміністративного оскарження у сфері державної реєстрації юридичних осіб.
Крім того колегія суддів звертає увагу, що позивачем у справі є СТОВ «Україна», тобто юридична особа, відносно якої вчинялись реєстраційні дії, а не ОСОБА_4 чи ОСОБА_5 , які звертались до Мін'юсту з відповідними скаргами, що, на думку суду спростовує висновки судів попередніх інстанцій, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується забезпечення процедури адміністративного оскарження у сфері державної реєстрації юридичних осіб.
Враховуючи, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється, колегія суддів дійшла висновку про необхідність вирішення цього спору в порядку господарського судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 скасувати.
Провадження у справі № 640/15255/20 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" до Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_1 , про визнання незаконними та скасування наказів закрити.
Роз'яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства, а також роз'яснити, що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук